Постанова
Іменем України
08 липня 2020 року
м. Київ
справа № 607/1332/17
провадження № 61-46799св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Фаловської І. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь", товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс",
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" Білої Ірини Володимирівни -Дмітрішина Дмитра Миколайовича, на постанову апеляційного суду Тернопільської області в складі суддів: Сташківа Б. І., Хома М. В., Костів О. З., від 19 вересня 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ "Банк "Київська Русь", ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" про зобов`язання виконати умови договору, здійснити зарахування зустрічних однорідних зобов`язань та визнання правовідносин припиненими.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що 17 вересня 2014 року між ним (позичальник), та ПАТ "Банк "Київська Русь" (кредитор) був укладений кредитний договір № 104191-59-14-2 на відкриття відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого кредитор зобов`язується надати позичальнику кредит на споживчі цілі у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом в сумі 1 750 000 грн із терміном повернення до 16 квітня 2015 року, а позичальник зобов`язується погашати кредитну лінію, сплачувати проценти в розмірі 22 % річних за користування кредитною лінією та можливі штрафні санкції в порядку та на умовах цього договору.
Крім того, 17 вересня 2014 року між ним та ПАТ "Банк "Київська Русь" був укладений договір № 103919-59 банківського вкладу в іноземній валюті "СУПЕР-вклад", за умовами якого, вкладник надає банку, а банк приймає від вкладника на зберігання грошові кошти в формі депозитного вкладу в сумі 200 000 доларів США, термін повернення вкладу - 17 квітня 2015 року.
Майнові права за договором банківського вкладу були передані ним в заставу ПАТ "Банк "Київська Русь" відповідно до договору застави № 104191-59 від 17 вересня 2014 року, укладеного між ним та банком.
Також, 17 вересня 2014 року між ним та ПАТ "Банк "Київська Русь" був підписаний договір про внесення змін до договору банківського вкладу № 103919-59 "СУПЕР-вклад" у іноземній валюті від 17 вересня 2014 року, за умовами якого, зокрема пунктом 2.8.1 передбачено, що вкладник доручає банку, і відповідно банк має право здійснювати договірне списання коштів з вкладного (депозитного) рахунку вкладника № НОМЕР_1 у випадку невиконання ним своїх зобов`язань за кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії № 104191-59-14-2 від 17 вересня 2014 року, (зі всіма змінами та доповненнями до нього), а саме у випадку виникнення права банку як заставодержателя за договором застави №104191-59 від 17 вересня 2014 року, на звернення стягнення на предмет застави (майнові права за цим договором), тобто у випадках передбачених п.п. 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3 договору застави, укладеного між сторонами. 16 квітня 2015 року закінчився строк користування кредитною лінією і заборгованість за кредитним договором позивачем погашена не була.
Оскільки, у момент настання строку виконання основного зобов`язання воно не було виконане, позивач вважає, що настала відкладальна умова визначена п. 5.4 договору застави, а тому відбувся факт відступлення права вимоги за договором банківського вкладу № 103919-59 від 17 вересня 2014 року до ПАТ "Банк "Київська Русь". Станом на 17 квітня 2015 року розмір депозитного вкладу в еквіваленті до гривні становив 4 290 000 грн. Згідно виписки з особового рахунку ОСОБА_1, станом на 22 червня 2015 року заборгованість за кредитним договором становить 1 635 005,41 грн.
Позивач вважає, що оскільки сума вкладу була більшою від суми заборгованості за кредитним договором, то ним було відступлено ПАТ "Київська Русь" право вимоги на суму вкладу в розмірі суми заборгованості за кредитним договором. Також, позивач вважає, що, оскільки 17 квітня 2015 року відбувся факт відступлення ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк "Київська Русь" права вимоги за договором банківського вкладу № 103919-59 від 17 вересня 2014 року в сумі заборгованості за кредитним договором, то договір № 104191-59-14-2 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 17 вересня 2014 року припинив свою дію, а зобов`язання по даному договору вважаються виконаними ним в повному обсязі.
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ "Банк "Київська Русь" із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог та спрямування коштів, розміщених на депозитному рахунку на погашення заборгованості за кредитом. Разом з тим, банк в односторонньому порядку не виконує умов договору застави, договору банківського вкладу, не перераховує кошти із депозитного рахунку на погашення заборгованості по кредитному договору, не визнає припиненими правовідносини за кредитним договором № 104191-59-14-2 та безпідставно вимагає погашення кредитної заборгованості. Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено можливість після початку ліквідаційної процедури банку зарахування зустрічних однорідних вимог у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов`язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами.
У зв`язку із зазначеним та з урахуванням уточнень, позивач просив суд зобов`язати ПАТ "Банк "Київська Русь" виконати обов`язки за кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії № 104191-59-14-2 від 17 вересня 2014 року шляхом спрямування грошових коштів з депозитного рахунку ОСОБА_1 в ПАТ "Київська Русь", відкритого згідно договору банківського вкладу № 103919-59 від 17 вересня 2014 року в сумі кредитної заборгованості станом на 16 квітня 2015 року на рахунки з обліку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії № 104191-59-14-2 від 17 вересня 2014 року; зобов`язати ПАТ "Банк "Київська Русь" здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог за договором № 104191-59-14-2 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 17 вересня 2014 року та договором № 103919-59 банківського вкладу в іноземній валюті "СУПЕР-вклад" від 17 вересня 2017 року; визнати припиненими правовідносини між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк "Київська Русь" за кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії № 104191-59-14-2 від 17 вересня 2014 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в складі судді Ромазана В. В. від 23 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що станом на момент порушення боржником питання щодо зарахування зустрічних вимог за спірними зобов`язаннями у банку було запроваджено ліквідаційну процедуру. Зарахування зустрічних позовних вимог поза межами процедури ліквідації банку порушує баланс інтересів кредиторів банку та не узгоджується з вимогами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими передбачено, що під час ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку визначається загальна сума заборгованості перед кредиторами, формується ліквідаційна маса банку та здійснюється реалізація з подальшим спрямуванням коштів, одержаних від продажу майна банку, на погашення вимог кредиторів в порядку черговості відповідно до статті 52 цього Закону. Крім того, звернення стягнення на предмет застави - спірний банківський вклад, це право банку, а не його обов`язок, і таким правом банк не скористався.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Тернопільської області від 19 вересня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, задоволено частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 травня 2018 року скасовано.
Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано припиненими правовідносини між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк "Київська Русь", правонаступником якого є ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" за кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії № 104191-59-14-2 від 17 вересня 2014 року, здійснивши зарахування зустрічних однорідних вимог за кредитним договором № 104191-59-14-2 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 17 вересня 2014 року та договором № 103919-59 банківського вкладу в іноземній валюті "СУПЕР-вклад" від 17 вересня 2014 року.
В решті позовних вимог відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені не повно, а доводи апеляційної скарги підтверджені належними та допустимими доказами і спростовують висновки суду першої інстанції.
Апеляційний суд зазначив, що кредитний договір, договір банківського вкладу та договір застави було укладено між позивачем та відповідачем, і, укладаючи такі договори, керуючись принципом свободи договору, сторони визнали факт зустрічності, однорідності вимог у визначеному розмірі. Строк виконання щодо відповідних вимог банку та вкладника настав. 17 квітня 2015 року відбувся факт відступлення ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк "Київська Русь" права вимоги за договором банківського вкладу від 17 вересня 2014 року в сумі заборгованості за кредитним договором, тому договір на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 17 вересня 2014 року припинив свою дію, а зобов`язання по даному договору вважаються виконаними в повному обсязі.
Згідно із Законом України № 629-VIII від 16 липня 2015 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" було доповнено Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема пунктом 8 частини другої статті 46 цього Закону.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня початку процедури ліквідації банку, зокрема, забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.
При цьому у зазначеній статті 46 цього Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", передбачено, що обмеження, встановлені цим пунктом 8, не поширюються на зобов`язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов`язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: 1) за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; 2) кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.
Апеляційний суд зазначив, що позивачем було направлено відповідачу заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог 23 листопада 2016 року, 28 грудня 2016 року, 21 березня 2017 року; строк виконання за договором кредитної лінії від 17 вересня 2014 року настав 16 квітня 2015 року, а за договором банківського вкладу (депозиту) від 17 вересня 2014 року відповідний строк настав 17 квітня 2015 року, тому грошові зобов`язання за зазначеними договорами є зустрічними однорідними вимогами; при цьому майнові права за договором банківського вкладу були передані позивачем в заставу банку згідно договору банківського вкладу від 17 вересня 2014 року, заміна застави не змінювалася; кошти за депозитним та кредитним договорами перебували на рахунках банку на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку; договором про внесення змін до договору банківського вкладу від 17 вересня 2014 року було доповнено договір банківського вкладу, зокрема пунктом 2.8.1, згідно якого вкладник доручає банку і відповідно банк має право здійснювати договірне списання коштів з вкладного (депозитного) рахунку у випадку невиконання позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором.
Тому, апеляційний суд вказав на можливість в даному спорі зарахувати зустрічні однорідні вимоги за кредитним договором та договором банківського вкладу на стадії ліквідації банку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду, ПАТ "Банк "Київська Русь", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, дійшов помилкових висновків про можливість задоволення позову шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за кредитним договором та договором банківського вкладу на стадії ліквідації банку. Спірний банківський вклад було передано боржником (вкладником) в заставу банку. Однак, звернення стягнення на указаний предмет застави є правом банку, а не його обов`язок, і таким правом банк не скористався. Крім того, зарахування зустрічних позовних вимог поза межами процедури ліквідації банку порушує баланс інтересів кредиторів банку та не узгоджується з вимогами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Доводи інших учасників справи
У лютому 2019 року ОСОБА_1 та його представник подали відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що обставини справи судом апеляційної інстанції встановлені повно та відповідають фактичними обставинам, які склалися між учасниками даної справи. Після закінчення строку дії банківського вкладу банк був зобов`язаний погасити за його рахунок заборгованість вкладника (боржника) за спірним кредитним договором. Вимоги за указаними договорами є зустрічними та однорідними, у зв`язку із чим позов є підставний та правильно задоволений апеляційним судом. У відзиві на касаційну скаргу заявники просили відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано справу із суду першої інстанції.
31 січня 2019 року справу передано судді-доповідачу Крату В. І.
13 квітня 2020 року відповідно до підпунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (з наступними змінами та доповненнями) та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 "Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя", призначено повторний автоматизований розподіл, серед інших, даної справи.
13 квітня 2020 року згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями справу визначено розглядати у колегії суддів: Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М. - та передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи в складі п`яти суддів.
Обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 17 вересня 2014 року між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №104191-59-14-2 на відкриття відновлювальної кредитної лінії, згідно з яким банк зобов`язується надати позичальнику кредит на споживчі цілі на умовах, встановлених кредитним договором що підлягає поверненню на наступних умовах: ліміт кредиту - 1 750 000 грн, з кінцевим терміном повернення кредиту - 16 квітня 2015 року, процентною ставкою - 22,0 % річних. Надання кредиту здійснюється однією повною сумою шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_2 відкритий в банку.
Відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору банк здійснив перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_3 в межах суми кредиту.
17 вересня 2014 року між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу в іноземній валюті "СУПЕР-вклад" № 103913-59, згідно умов якого ОСОБА_1, як вкладник, надає банку, а банк приймає від вкладника грошові кошти в сумі 200 000 доларів США, з терміном повернення вкладу - 17 квітня 2015 року. З настанням терміну повернення вкладу грошові кошти повертаються вкладнику шляхом перерахування їх на рахунок № НОМЕР_4, відкритий в банку.
17 вересня 2014 року в порядку забезпечення виконання умов зазначеного кредитного договору, між ПАТ "Банк "Київська Русь", як заставодержателем, та ОСОБА_1, як заставодавцем, було укладено договір застави № 104191-59 відповідно до умов якого, в забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором заставодавець передає в заставу майнові права за договором банківського вкладу, які зокрема полягають у праві заставодавця вимагати від ПАТ "Банк "Київська Русь" повернення вкладу в сумі 200 000 доларів США та сплати нарахованих на вклад процентів в порядку та в строки визначені договором банківського вкладу.
Відповідно до пункту 4.2 договору застави заставодержатель вправі задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги у повному обсязі, який визначається заставодержателем самостійно на момент реалізації свого права звернення стягнення на предмет застави, у тому числі, але не виключно: основну суму кредиту; проценти за користування кредитом, винагороди та інші платежі, визначені кредитним договором; неустойку (штрафи, пені, тощо) за порушення основного зобов`язання та/або умов цього Договору; витрати понесені заставодержателем у зв`язку із зверненням стягнення на предмет застави, якщо вони будуть мати місце; завдані застводержателю збитки в повному обсязі.
Згідно підпункту 5.1.1 договору застави заставодержатель набуває право звернути стягнення на предмет застави у будь-який час незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання, зокрема, якщо у момент настання строку виконання основного зобов`язання воно не буде виконано належним чином, а саме при повному або частковому неповерненні кредиту (або його частини) та/або при повній або частковій несплаті процентів, винагороди, неустойки, невідшкодуванні витрат та збитків заставодержателя у встановлені кредитним договором строки.