Постанова
Іменем України
15 липня 2020 року
м. Київ
справа № 676/3774/18-ц
провадження № 61-4846св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного нотаріуса Бомк Наталії Андріївни на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2018 року у складі судді Вдовичинського А. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 31 січня 2019 року у складі суддів: Купельського А. В., Спірідонової Т. В., Янчук Т. О.,
учасники справи:
позивач - приватний нотаріус Бомк Наталія Андріївна,
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ,
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року приватний нотаріус Бомк Н. А. звернулася до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) про визнання договору оренди приміщення недійсним.
Зазначала, що 01 січня 2016 року між нею та відповідачем укладений договір оренди, за яким їй передано в строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення - кімнату АДРЕСА_1 . Додатковою угодою від 01 травня 2016 року до даного договору внесено зміни, зокрема об`єкт оренди доповнено ще одним нежитловим приміщенням - кімнатою № НОМЕР_4 загальною площею 12,3 кв. м. Договір розірвано достроково в односторонньому порядку 13 квітня 2017 року. У відомостях з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вказано, з яких саме приміщень складається належна відповідачу частка в розмірі 17/120 комплексу, що об`єктивно вказує на те, що частки співвласників в натурі не виділені і належні відповідачу 17/120 комплексу будівель знаходяться в межах всіх приміщень всього комплексу. Тобто, відповідач не мав права одноосібно розпоряджатись чітко визначеними приміщеннями, оскільки право спільної часткової власності має здійснюватися за згодою всіх співвласників.
У зв`язку з викладеним, позивач просила суд визнати недійсним договір оренди від 01 січня 2016 року, укладений між нею та ФОП ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір оренди від 01 січня 2016 року укладено між сторонами за усної згоди інших співвласників приміщень, що підтвердили треті особи у справі в своїх письмових поясненнях на позов. Та обставина, що на час розгляду в апеляційному суді справи № 676/2339/17 ОСОБА_1 вказував, що він є власником приміщень (кімнат № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 ), що підтверджуються звукозаписом судового засідання у справі № 676/2339/17, прослуханим за клопотанням представника позивача в суді, сама по собі не є підставою для визнання договору недійсним, оскільки права інших співвласників, як і позивача, при укладенні договору не порушено. Позивач фактично користувалась приміщеннями, переданими їй за актами передачі відповідачем, під час дії договору між сторонами укладались додаткові угоди, вказаний договір оренди між сторонами фактично був дострокового припинений з ініціативи орендодавця 13 квітня 2017 року, що встановлено рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 03 листопада 2017 року у справі № 676/2339/17. Крім цього суд враховує, що згідно акта державного виконавця приміщення повернуті ОСОБА_1 20 червня 2018 року. Позивачем та його представником не надано суду доказів, підтверджуючих, що вказаним договором було порушено його права. Оскільки договір фактично припинено, визнавати його недійсним на майбутнє немає підстав. Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 01 липня 2015 року по справі № 3-195гс15, фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює в разі його недійсності проведення між сторонами двосторонньої реституції, тому такий договір повинен визнаватися недійсним і припинятися лише на майбутнє, а не з моменту укладення.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 31 січня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що договір оренди від 01 січня 2016 року розірвано 13 квітня 2017 року. 20 червня 2018 року складено акт про передачу ОСОБА_1 приміщень № НОМЕР_4 та № НОМЕР_7. Отже, у справі, що розглядається, позовні вимоги зводяться до визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, який сторони розірвали, а майно повернули, тобто зобов`язання за спірним договором є припиненими. Враховуючи вищевикладене, визнання договору оренди недійсним є неможливим, оскільки предмет спору припинив існування. Крім того, суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки апелянт не надала доказів, які б підтвердили, в чому саме порушуються її права та доказів недотримання вимог статті 203 ЦК України під час укладення договору. Посилання апелянта на те, що суд не взяв до уваги, що згідно договору купівлі-продажу 11/25 частин придбаного комплексу площею 1195 кв. м знаходяться в межах всіх приміщень комплексу будівель, тобто частки співвласників не виділені, що виключає можливість одноосібного розпорядження даним приміщенням, спростовується заявами третіх осіб - співласників про усну домовленість про здачу в оренду приміщення.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі приватний нотаріус Бомк Н. А. просить скасувати судові рішення та задовольнити позов, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що частки співвласників у будинку не виділені, що виключає можливість одноосібного розпорядження даним приміщенням. Оспорюваний договір укладено без письмової згоди інших співвласників, у зв`язку з чим договор оренди є недійсним. Незважаючи на те, що договір припинив свою дію, його наслідки продовжують діяти, зокрема в іншому провадженні відповідач стягує з неї неустойку за несвоєчасне звільнення орендованих приміщень.
(2) Позиція відповідача
У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що оспорюваним правочином не порушені права позивача, Бомк Н. А. звертається з позовом фактично в інтересах третіх осіб, проте вони засвідчили про відсутність порушення їх прав.
(3) Позиція ОСОБА_4 .
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4 зазначає, що законодавеь не зобов`язує співвласника майна висловлювати свою згоду на укладення іншим співвласником договору про розпорядження спільним майном в письмовій формі, він надав таку згоду усно та не має заперечень щодо оспорюваного правочину.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано із цивільну справу.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п`яти суддів.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положеньЗакону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ФОП ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 06 квітня 2012 року є співвласником 17/120 частини комплексу загальною площею 2 703,1 кв. м по АДРЕСА_3 . Іншими співвласниками вказаних частин комплексу є треті особи у справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_4
Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 листопада 2017 року у справі № 676/2339/17 позов ФОП ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Бомк Н. А. про зобов`язання повернути приміщення та стягнення неустойки задоволено. Зобов`язано приватного нотаріуса Бомк Н. А. повернути ОСОБА_1 нежитлові приміщення № НОМЕР_4 загальною площею 12,3 кв. НОМЕР_7 30,7 кв . м, що знаходяться на 3 поверсі в корпусі "Б" комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_3 в зв`язку із достроковим припиненням договору оренди від 01 січня 2016 року; стягнуто з відповідача на користь позивача 20 тис. грн збитків, 28 500 грн неустойки та 640 грн в відшкодування судових витрат.
Постановою апеляційного суду Хмельницької області від 12 квітня 2018 року рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 03 листопада 2017 року у справі № 676/2339/17 в частині стягнення збитків скасовано, змінено розподіл судових витрат, ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у позові ФОП ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Бомк Н. А. в частині стягнення збитків відмовлено. Вказаною постановою також в решті рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду залишено без змін.