Постанова
Іменем України
15 липня 2020 року
м. Київ
справа № 645/9573/15-ц
провадження № 61-19747св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Лиска Павло Олександрович, на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова
від 17 лютого 2016 року у складі судді Федорової О. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенка І. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення відсотків за договором позики, 3 % річних і неустойки.
Позовна заява мотивована тим, що 13 серпня 2003 року між ним та
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладений договір позики, відповідно до якого відповідачі отримали від нього позику у розмірі
6 860 доларів США, на строк до 13 серпня 2005 року у порядку та в строки, визначені додатком № 1 до договору позики.
Для забезпечення виконання відповідачами зобов`язань за договором позики, цього ж дня між ним та ОСОБА_5 укладений договір поруки, відповідно до якого останній поручився за повернення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 одержаних ними у позику грошових коштів.
Відповідачі не виконали своїх зобов`язань щодо своєчасного повернення йому грошових коштів, у зв`язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Зазначав, що рішенням Апеляційного суду Харківської області
від 22 березня 2012 року, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 червня 2012 року, рішення Орджонікідзевського районного суду
м. Харкова від 06 грудня 2011 року змінено.
Позов ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики
від 13 серпня 2003 року, укладеним між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_3, задоволено частково та стягнуто солідарно з ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 заборгованість за договором позики від 13 серпня
2003 року у сумі 65 631,97 грн.
У частині стягнення з ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 інфляційних витрат, неустойки за невиконання грошового зобов`язання та про звернення стягнення на предмет застави - квартиру
АДРЕСА_1 відмовлено.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вказував, що відповідачі продовжували не виконувати свої зобов`язання
з повернення суми позики вже у визначеному судовим рішенням розмірі, тому він звернувся до суду за захистом своїх порушених прав кредитора.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 травня 2013 року з відповідачів стягнуто солідарно на його користь відсотки за користування коштами на рівні облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ) у сумі 5 436 грн, неустойку за прострочку повернення боргу у сумі 36 500 грн, та судові витрати у сумі 13 979 грн.
Проте відповідачі й надалі не виконували належним чином своїх зобов`язаннь.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд стягнути солідарно
з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на його користь відсотки за користування коштами з 28 квітня 2012 року
по 17 листопада 2015 року в сумі, еквівалентній 3 078 доларів США, інфляційні за період з червня 2013 року по жовтень 2015 року в сумі, еквівалентній 12 171 доларів США, 3 % річних від простроченої поверненням суми боргу за період з 28 квітня 2012 року по 17 листопада 2015 року в сумі, еквівалентній 731 доларів США, та неустойки за період з 28 квітня 2012 року по 17 листопада 2015 року у розмірі 129 800 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 лютого
2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у вигляді гривневого еквіваленту процентів за користування відповідачами неповернутою частиною позичених коштів за період
з 28 квітня 2012 року по 17 листопада 2015 року у сумі 81 567,10 грн, інфляційних за період з червня 2013 року по жовтень 2015 року в сумі
322 072,08 грн, три проценти річних від простроченої поверненням суми боргу за період з 28 квітня 2012 року по 17 листопада 2015 року у сумі
19 343,91 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 430,01 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі по
1 164,99 грн з кожного.
У решті позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що визначена судовим рішенням суму заборгованості відповідачами позивачеві в повному обсязі не сплатили, примусове стягнення боргу за виконавчими листами
не проведене, тому позовна вимога ОСОБА_1 про солідарне стягнення з відповідачів суми процентів за користування позикою у розмірі 81 567,10 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів інфляційних витрат
та 3 % річних, то вони теж є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Встановлений договором позики від 13 серпня 2003 року вид забезпечення виконання зобов`язання у вигляді неустойки у розмірі 100 грн за кожен день прострочення не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі її представника ОСОБА_11 задоволено частково.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2016 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 щодо солідарного стягнення заборгованості за договором позики у вигляді гривневого еквіваленту відсотків
за користування відповідачами неповернутою частиною позичених коштів за період з 28 квітня 2012 року по 17 листопада 2015 року в сумі
81 567,10 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким
у задоволенні цих позовних вимог відмовлено.
У частині стягнення інфляційних витрат за період з червня 2013 року
по жовтень 2015 року в сумі 322 072,08 грн та 3 % річних від простроченої поверненням суми боргу за період з 28 квітня 2012 року по 17 листопада 2015 року у сумі 19 343,91 грн змінено.
Зменшено розмір інфляційних втрат за період з червня 2013 року
по жовтень 2015 року з 322 072,08 грн до 40 940,33 грн.
Зменшено розмір 3 % річних від простроченої поверненням суми боргу
за період з 28 квітня 2012 року по 17 листопада 2015 року з 19 343,91 грн
до 5 845,33 грн.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Змінено розподіл судових витрат, а саме:
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5 751,84 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 4 538,62 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 22 березня 2012 року, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 08 червня 2012 року, визначена сума позики
у гривневому еквіваленті у розмірі 54 777,10 грн, згідно з курсом НБУ, встановленим на час ухвалення, а саме 22 березня 2012 року. За таких обставин нарахування інфляційних втрат та 3 % річних повинно проводитися саме із цієї суми 54 777,10 грн, тому рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення заборгованості за договором позики у вигляді гривневого еквіваленту відсотків за користування відповідачами неповернутою частиною позичених коштів за період з 28 квітня 2012 року по 17 листопада 2015 року у сумі 81 567,10 грн - підлягає скасуванню
з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат за період з червня 2013 року по жовтень 2015 року в сумі 322 072,08 грн
та 3 % річних від простроченої поверненням суми боргу за період з 28 квітня
2012 року по 17 листопада 2015 року в сумі 19 343,91 грн - підлягає зміні,
а саме зменшенню розміру інфляційних втрат за спірний період
з 322 072,08 грн до 40 940,33 грн та зменшенню розмір 3 % річних від простроченої поверненням суми боргу з 19 343,91 грн до 5 845,33 грн.
Рішення суду першої інстанції оскаржувалось до апеляційного суду в частині стягнення заборгованості за договором позики у вигляді гривневого еквіваленту відсотків за користування відповідачами неповернутою частиною позичених коштів за період з 28 квітня 2012 року по 17 листопада 2015 року в сумі 81 567,10 грн, інфляційних втрат за період з червня
2013 року по жовтень 2015 року в сумі 322 072,08 грн та 3 % річних від простроченої поверненням суми боргу за період з 28 квітня
2012 року по 17 листопада 2015 року в сумі 19 343,91 грн, тому в іншій частині рішення першої інстанції в апеляційному порядку не переглядалося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Лиска П. О., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду від 08 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 липня 2020 року вказану справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не встановили фактичних обставин справи, безпідставно застосували положення статті 625 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки
у відповідачів взагалі відсутня заборгованість, у зв`язку із чим відсутня сума, на яку можна нараховувати інфляційні витрати, та 3 % річних.
Також суди не врахували факт продажу квартири, яка перебувала
у заставі до основного зобов`язання, за 100 000,00 грн.
Вважає, що оскільки до розміру основної заборгованості сплив строк позовної давності, то неможливо нарахувати розмір інфляційних витрат
та 3 % річних.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13 серпня 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гриценком Є. В., зареєстрований у реєстрі за № 1996, згідно з умовами якого останні отримали у борг грошові кошти в розмірі 6 860 доларів США строком повернення до 13 серпня 2005 року, в порядку та строки, визначені додатком № 1 до договору позики.
Для забезпечення виконання позичальника взятих на себе зобов`язань
за договором позики, 13 серпня 2003 року між ОСОБА_1
та ОСОБА_5, укладений договір поруки, згідно з умовами якого останній поручився перед ОСОБА_1 за повернення позичальниками отриманих коштів за договором позики.
ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4 взяті на себе зобов`язання не виконали, грошові кошти у встановлений договором строк не повернули.