Постанова
Іменем України
16 липня 2020 року
м. Київ
справа № 415/5674/16-ц
провадження № 61-48593св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 11 червня 2018 року у складі судді Фастовця В. М. та постанову Луганського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Стахової Н. В., Кострицького В. В., Назарової М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на майно та визнання права спільної сумісної власності на об`єкт нерухомості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 05 грудня 1994 року вона та її чоловік ОСОБА_4 за спільно нажиті грошові кошти придбали двокімнатну квартиру у ОСОБА_5, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Договір купівлі-продажу зареєстрований у Лисичанській нотаріальній конторі, реєстр № 1-7488, а право власності зареєстровано 09 грудня 1994 року в Бюро технічної інвентаризації м. Лисичанська, в книзі № 26, реєстр № 570.
Позивач зазначала, що право сумісної власності на квартиру у позивача виникло з 09 грудня 1994 року та до 2001 року позивач разом із чоловіком доглядали за квартирою, сплачували комунальні послуги.
У результаті протиправних дій колишнього власника квартири, об`єкт нерухомості вибув з власності позивача та квартиру переобладнано на магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".
Зазначений об`єкт нерухомості з 06 травня 1997 року до цього часу на підставі рішення суду перебуває під арештом, а відповідачі не визнають права власності ОСОБА_1 на спірний об`єкт нерухомості, отримують дохід від використання майна.
Позивач просила суд визнати за нею право власності на об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_2 та визнати його об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 11 червня 2018 року у позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги є безпідставними та недоведеними, оскільки договір купівлі-продажу від 05 грудня 1994 року квартири АДРЕСА_3 визнаний недійсним, прав і обов`язків співвласника на придбане за такою угодою майно другого з подружжя також не виникло, а сама квартира не стала об`єктом спільної сумісної власності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Луганського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.
У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
У квітні 2020 року справа передана судді-доповідачу Мартєву С. Ю.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що право власності позивача підтверджено належними доказами, які знаходяться в матеріалах справи; рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 11 липня 1997 року є незаконним, а тому суди помилково посилалися на нього у судових рішеннях; суди не застосували норми права, які підлягали застосуванню, а саме статтю 41 Конституції України.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 29 травня 1977 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 укладений шлюб (а. с. 24).
05 грудня 1994 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4, а. с. 21-22).
Рішенням Лисичанського міського суду від 10 серпня 2005 року за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Лисичанської міської ради, Лисичанського комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" (далі - ЛКП "БТІ") про визнання недійсним акта державної реєстрації права власності, незаконними дій посадових осіб, визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Лисичанської міської ради в частині, що набрало законної сили 12 січня 2006 року, встановлено, що рішенням Лисичанського міського суду від 11 липня 1997 року договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 від 05 грудня 1994 року, укладений між продавцем ОСОБА_5 і покупцем ОСОБА_4 було визнано недійсним на підставі статті 57 ЦК УРСР, як укладений внаслідок обману продавця зі сторони покупця. Після набрання чинності цим рішенням суду посадові особи ЛКП "БТІ" м. Лисичанська 14 травня 1998 року провели державну реєстрацію права власності на вказану квартиру на ім`я ОСОБА_5 (а. с. 81-83 т. 2).
30 листопада 2001 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 (т. 1 а. с. 27).
05 лютого 2005 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 був укладений договір дарування вбудованого приміщення в будинку АДРЕСА_5 (т. 1 а. с. 28).