Постанова
Іменем України
22 липня 2020 року
м. Київ
справа № 570/4949/15-ц
провадження № 61-48689св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 18 червня 2018 року у складі судді Гнатущенко Ю. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Бондаренко Н. В., Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на господарську споруду, усунення перешкод у користуванні нею.
Позовні вимоги мотивовані тим, що її матері ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 27 травня 1982 року належав житловий будинок з усіма надвірними будівлями в с. Верхівськ Рівненського району Рівненської області. Після її смерті власниками будинку є вона та ОСОБА_5, як діти померлої на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 квітня 1991 року.
Рішенням Верхівської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 19 вересня 2015 року № 128 надано їй та її братові дозвіл на розроблення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у спільну сумісну власність, орієнтовною площею 0,14 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .
Позивач зазначав, що вони з братом не можуть реалізувати своє право на отримання у спільну сумісну власність присадибної земельної ділянки, оскільки протокол погодження її меж не підписаний сільським головою, землевпорядником Верхівської сільської ради Рівненського району Рівненської області та відповідачем ОСОБА_2, яка заявляє своє право власності на цілий колодязь, який знаходиться на межі, суміжних земельних ділянок. Окрім того, відповідачі претендують на земельну ділянку, яка є фактично заїздом до обох будинковолодінь.
16 травня 2015 року комісія Верхівської сільської ради Рівненського району Рівненської області разом із представником товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Гора" провела обстеження меж земельної ділянки та встановила, що спірний колодязь знаходиться на межі земельної ділянки та має два отвори для забору води. Відповідач ОСОБА_3 не дозволяє їй обновити частину колодязя зі сторони її будинковолодіння НОМЕР_1, вважаючи його своїм.
Позивач вважала, що спірний колодязь перебував у спільному володінні та користуванні власників суміжних будинковолодінь, оскільки має два отвори для забору води та згідно з характеристикою будівель і споруд за технічним паспортом, виготовленим комунальним підприємством "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "Рівненське ОБТІ") 17 листопада 1987 року, на вказаний житловий будинок НОМЕР_1 спадкодавцю ОСОБА_4 належала Ѕ частина колодязя "К", а згідно з характеристикою будівель і споруд за технічним паспортом, виготовленим КП "Рівненське ОБТІ" 23 липня 2013 року, їй та її братові належить по 1/2 частини колодязя "К" на АДРЕСА_1 .
Зазначала, що від вирішення питання про право власності на колодязь залежить вирішення питання про передачу у власність їй та її братові присадибної ділянки, а тому просила суд визнати за нею та ОСОБА_6 1/2 частку у праві власності на господарську будівлю-колодязь позначений в технічному паспорті, виготовленому КП "Рівненське ОБТІ" літерою "К" на АДРЕСА_1 та зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні ним.
11 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 листопада 2005 року та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 вересня 2010 року в частині визнання права власності на цілу господарську будівлю - колодязь відповідно за ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з даними КП "Рівненське ОБТІ" технічна інвентаризація житлових будинків АДРЕСА_2 проводилася одночасно 17 листопада 1988 року, про що свідчать технічні паспорти на обидва домоволодіння.
У технічному паспорті на житловий будинок АДРЕСА_1, виготовленому КП "Рівненське ОБТІ" 17 листопада 1988 року та 23 липня 2013 року значиться 1/2 господарської споруди - колодязя "К", в технічному паспорті на житловий будинок НОМЕР_2 від 17 листопада 1988 року вказана господарська споруда колодязь "К" ціла частка.
З повідомлення КП "Рівненське ОБТІ" вбачається, що в технічний паспорт на житловий будинок НОМЕР_2 було включено колодязь "Ж" і це було допущено у зв`язку з тим, що працівниками підприємства належність колодязя до цього житлового будинку вказано зі слів замовника, оскільки в обов`язки інженера не входить з`ясування, до якого саме будинковолодіння належать надвірні будівлі та приміщення. Технічний паспорт на нерухоме майно лише відображає технічні та графічні характеристики об`єкта нерухомості та його розміщення, а також не є документом, який можливо визнати недійсним в судовому порядку, його виправлення не тягне за собою права власності на нерухомість, що в ньому відображена.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 23 березня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на господарську споруду та усунення перешкод в користуванні нею в частині позовних вимог до ОСОБА_3 залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України, в зв`язку із поданням позивачем заяви про залишення її позовних вимог у вказаній частині без розгляду.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 17 жовтня 2018 року об`єднано цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та за заповітом в частині права власності на господарську споруду та цивільну справу № 570/4949/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на господарську споруду, усунення перешкод в користуванні нею.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 18 червня 2018 року у задоволенні позовів відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що посилання позивача на матеріали технічної інвентаризації не є підставою визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, виданого 11 листопада 2005 року для ОСОБА_7 та 28 вересня 2010 року для ОСОБА_2, оскільки технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, відображає технічні та графічні характеристики об`єктів нерухомості та їх розміщення, а також, що спірний колодязь розміщений на території відповідача, право якої на цей колодязь підтверджено правовстановлюючими документами. Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що користування спірним колодязем не породжує у позивача право власності на нього.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року, ОСОБА_1 просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.
У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
У квітні 2020 року справа передана судді-доповідачу Мартєву С. Ю.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що право власності на цілу частку спірного колодязя виникло у ОСОБА_7, а потім у ОСОБА_2 неправомірно, а не з підстав передбачених статтею 328 ЦК України, оскільки технічний паспорт не є правовстановлюючим документом і не тягне за собою виникнення права власності на нерухомість; суди не надали належної оцінки доказам у справі та показам свідка.
У березні 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_2 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін, оскільки касаційна скарга міститься на припущеннях, а ОСОБА_7 успадкувала майно, у тому числі і колодязь, після смерті свого чоловіка ОСОБА_9 відповідно до чинного законодавства. Згідно з технічним описом надвірних будівель та споруд, і схемою земельної ділянки та абрисом, на межі земельних ділянок знаходиться лише хвіртка, яка веде до колодязя, а сам колодязь знаходиться на земельній ділянці відповідача.
21 березня 2019 року до суду надійшла заява ОСОБА_1, у якій позивач зазначав, що підстав для продовження строку для подачі відзиву немає, а доводи представника відповідача щодо касаційної скарги не відповідають дійсності.
Заяви та клопотання
У березні 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_2 просить поновити строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу № 570/4949/15-ц, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 29 січня 2019 року.
Частиною другою статті 127 ЦПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.