Постанова
Іменем України
15 липня 2020 року
м. Київ
справа № 335/6976/19
провадження № 61-20077св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
| головуючого - | Ступак О. В. (суддя-доповідач), | |
| суддів: | Гулейкова І. Ю., | Погрібного С. О., |
Усика Г. І., Яремка В. В.,
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2019 року у складі судді Крамаренко І. А. та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Кухаря С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2011 року у справі № 2а-1858/11 зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя, правонаступником якого є відповідач, здійснити перерахунок та виплатити йому державну та додаткову пенсії із 15 вересня 2010 року та продовжувати виплату далі у новому розмірі. Постанова суду набрала законної сили 11 лютого 2013 року. Виконавчий лист у справі видано 17 вересня 2014 року. Відповідач провів виплату на виконання рішення суду 22 грудня 2018 року.
Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2014 року у справі № 331/7835/14-ц зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя, правонаступником якого є відповідач, провести та виплатити йому державну та додаткову пенсії за період із 01 квітня 2014 року по дату винесення постанови. Постанова набрала законної сили 23 січня 2015 року. Відповідачем проведено перерахунок державної та додаткової пенсії та нараховані до виплати кошти у сумі 12 351,13 грн. Проте сума заборгованості так і не була виплачена.
Посилаючись на те, що відповідач прострочив виконання зобов`язань за зазначеними рішеннями суду, позивач зазначав, що відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відповідач має виплатити йому суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, що відповідно до розрахунку складає загальну суму у розмірі 79 146,40 грн.
Із урахуванням наведених обставин, позивач просив суд стягнути із відповідача на його користь нараховані інфляційні втрати у сумі 57 566,97 грн та три проценти річних у сумі 6 677,02 грн за період із 11 лютого 2013 року по 22 грудня 2018 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2011 року, нараховані інфляційні втрати у сумі 13 320,79 грн та три проценти річних у сумі 1 581,62 грн за період із 23 січня 2015 року по 30 квітня 2019 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2014 року, у загальній сумі 79 146,40 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням судових рішень, тому до них не може бути застосована норма статті 625 ЦК України, яка передбачає цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норму статті 625 ЦК України без урахування висновків щодо застосування вказаної норми у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц, а також постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 331/6352/16-ц.
У січні 2020 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому заявник просить відхилити указану касаційну скаргу та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню із таких підстав.
Встановлені судами обставини
Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2011 року у справі № 2а-1858/11 задоволено частково позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя, внаслідок чого дії Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог, встановлених статтями 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнано протиправними та зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенсії та додаткової пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду ІІІ групи, починаючи із 15 вересня 2010 року відповідно до статті 50, частини четвертої статті 54, частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з розрахунку державної пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком для непрацездатних громадян та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, з розрахунку 50 відсотків мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімум для осіб, які втратили працездатність відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період, та продовжувати виплату далі у новому розмірі. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2011 року змінено, в абзаці третьому резолютивної частини рішення слова "та продовжувати виплату далі у новому розмірі" виключено. В іншій частині постанова залишена без змін.
17 вересня 2014 року за вказаним рішенням суду видано виконавчий лист № 2-а-1858/11.
З виписки карткового рахунку ОСОБА_1 та листа Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя від 18 жовтня 2018 року № 641/Б-9 вбачається, що виплата пенсій за рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у справі № 2а-1858/11 та постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду проведена 22 грудня 2018 року у розмірі 37 961,27 грн.
Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2014 року у справі № 331/7835/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2015 року, визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 у розмірах, передбачених статтею 50, частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та зобов`язано відповідача провести та виплатити ОСОБА_1 перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до вимог статті 50, частини четвертої статті 54, частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме державної пенсії - у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю - у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, обрахованих відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням положень частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період із 01 квітня 2014 року до дати винесення постанови включно з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Морар М. В. від 29 вересня 2015 року виконавчий лист № 2а-331/187/14, виданий 31 березня 2015 року, повернуто стягувачеві. Вказаною постановою встановлено, що боржник виконав рішення суду лише в частині здійснення нарахування за рішенням суду в розмірі 12 351,13 грн, але зазначені грошові кошти не виплачені.
Виплата пенсій за постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2011 у справі № 2а-1858/11 проведена 22 грудня 2018 року, а за постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2014 року у справі № 2-а/331/187/14 (331/7835/14-ц) пенсія нарахована, але не виплачена.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.