Постанова
Іменем України
15 липня 2020 року
м. Київ
справа № 464/8374/16-ц
провадження № 61-43227св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Львівська міська рада, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м. Львова
від 08 січня 2018 року у складі судді Мички Б. Р. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 24 липня 2018 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Карпенка О. Л., Кіселика С. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 , Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа - ОСОБА_3 , про визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, розпорядження та наказу, внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування реєстрації права власності.
На обгрунтування позовних вимог зазначала, що згідно з рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 21 листопада 2012 року вона є власником 53/100 частки житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, власником інших 47/100 частки вказаного будинку є ОСОБА_3 .
Земельна ділянка, на якій розташоване домоволодіння, виділена під його будівництво рішенням виконавчого комітету Пустомитівської районної Ради депутатів трудящих від 20 жовтня 1959 року № 987, та перебуває у їх з
ОСОБА_3 постійному користуванні, без визначення порядку користування між власниками частин будинку.
На вказаній земельній ділянці, ОСОБА_2 самочинного збудувала окремий житловий будинок, позначений у технічному паспорті літ. "А"-1" площею
99,3 кв. м, та гараж, позначений у технічному паспорт літ. "Ж" площею
43,4 кв. м.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 10 квітня 2012 року у справі № 1319/5310/2012 задоволено позов ОСОБА_2 до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради, треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю України у Львівській області, ОСОБА_3, ОСОБА_1, про визнання права власності на самочинного збудований будинок та гараж. Визнано за ОСОБА_2 право власності на самочинно збудований житловий будинок, позначений літ. "А"-1", площею 99,3 кв. м та гараж під літ. "Ж" площею 43,4 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі зазначеного судового рішення, 08 травня 2012 року Обласним комунальним підприємством Львівськоїміської ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" (далі - ОКП "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки") здійснено державну реєстрацію права власності
ОСОБА_2 на житловий будинок літ. "А"-1" площею 99,3 кв. м та гараж літ. "Ж" площею 43,4 кв. м (рішення про державну реєстрацію від 08 травня 2012 року, реєстраційний номер 36598286).
На підставі рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10 квітня
2012 року у справі № 1319/5310/2012 та витягу про державну реєстрацію прав від 08 травня 2012 року № 34054013 та заяви ОСОБА_2, 02 липня 2012 року Сихівською районною адміністрацією Львівської міської ради видано розпорядження № 320 "Про присвоєння поштового номера 8-А на АДРЕСА_1 ", яким житловому будинку літ. "А"-1" загальною площею 99,3 кв. м та гаражу під літ. "Ж" загальною площею 43,4 кв. м на АДРЕСА_1 присвоєно поштовий номер АДРЕСА_2 .
У подальшому Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради виданий наказ від 08 серпня 2012 року № 1844-Ж-С "Про оформлення права власності на житловий будинок та гараж на АДРЕСА_2, відповідно до якого ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності від 08 серпня 2012 року № С-05186 на житловий будинок (у технічному паспорті літ. "А"-1") загальною площею 99,3 кв. мта гараж (у технічному паспорті літ. "Ж") загальною площею 43,4 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
28 серпня 2012 року ОКП "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" здійснило державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житловий будинок літ. "А"-1" площею 99,3 кв. м та гараж літ. "Ж" площею 43,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 (рішення про державну реєстрацію від 28 серпня 2012 року, реєстраційний номер 37473953).
Про наведені дії ОСОБА_2 їй стало відомо лише у 2014 році після звернення відповідачки до суду з позовом про погодження меж земельної ділянки (справа № 464/11441/13-ц).
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 23 травня 2014 року у справі № 1319/5310/2012, рішення Сихівської районного суду м. Львова від 10 квітня 2012 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради, треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю України у Львівській області, ОСОБА_3, ОСОБА_1, про визнання права власності на самочинно збудований будинок та гараж.
Посилаючись на те, що незважаючи на скасування рішення суду, яким за
ОСОБА_2 визнано право власності на самочинно збудований житловий будинок літ. "А"-1" площею 99,3 кв. м та гараж літ. "Ж" площею 43,4 кв. м., вона постійно створює їй перешкоди у користуванні належним їй майном та земельною ділянкою, проводить будівництво огорож на фундаменті, влаштовує постійні сварки та конфлікти, у яких стверджує, що вона є реєстраційним власником житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_1 просила визнати недійсними та скасувати:
- державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на житловий будинок
літ. "А"-1" площею 99,3 кв. м та гараж літ. "Ж" площею 43,4 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, від 08 травня 2012 року за реєстраційним номером 34054013;
- розпорядження Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради
від 02 липня 2012 року № 320 "Про присвоєння поштового номера АДРЕСА_2";
- наказ Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 08 серпня 2012 року № 1844-Ж-С "Про оформлення права власності на житловий будинок та гараж на
АДРЕСА_2 свідоцтво про право власності на житловий будинок літ. "А"-1" площею 99,3 кв. м та гараж літ. "Ж" площею 43,4 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, видане 08 серпня 2012 року ОСОБА_2 . Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради;
- державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житловий будинок літ. "А"-1" площею 99,3 кв. м та гараж літ. "Ж" площею 43,4 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, від 28 серпня 2012 року за реєстраційним номером 37473953;
- внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про скасування реєстрації права власності на житловий будинок
літ. "А"-1" площею 99,3 кв. м та гараж літ. "Ж" площею 43,4 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанцій
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 08 січня 2018 року
позов ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано:
- державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на житловий будинок
літ. "А"-1" площею 99,3 кв. м та гараж літ. "Ж" площею 43,4 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, від 08 травня
2012 року за реєстраційним номером 34054013;
- розпорядження Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради
від 02 липня 2012 року № 320 "Про присвоєння поштового номера АДРЕСА_2";
- наказ Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 08 серпня 2012 року № 1844-Ж-С "Про оформлення права власності на житловий будинок та гараж на
АДРЕСА_2 свідоцтво про право власності на житловий будинок літ. "А"-1" площею 99,3 кв. м та гараж літ. "Ж" площею 43,4 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, видане 08 серпня
2012 року ОСОБА_2 . Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради;
- державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житловий будинок літ. "А"-1" площею 99,3 кв. м та гараж літ. "Ж" площею 43,4 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, від 28 серпня 2012 року за реєстраційним номером 37473953.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право власності ОСОБА_2 на житловий будинок літ. "А"-1" площею 99,3 кв. м та гараж літ. "Ж" площею
43,4 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, не може вважатися набутим правомірно, з огляду на скасування рішення Сихівської районного суду м. Львова від 10 квітня 2012 року, яким за відповідачем зазначене право було визнано. Зважаючи на те, що саме зазначене судове рішення слугувало підставою для видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право власності та проведення державної реєстрації право власності
від 08 травня 2012 року та від 28 серпня 2012 року, а також розпорядження Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 02 липня 2012 року № 320 "Про присвоєння поштового номера АДРЕСА_2" та наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 08 серпня 2012 року № 1844-Ж-С "Про оформлення права власності на житловий будинок та гараж на АДРЕСА_2, суд вважав наявними підстави для їх скасування, вказавши на те, що вимоги про визнання їх недійсними не грунтуються на вимогах закону. Суд першої інстанції також зазначив, що вимога про внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування реєстрації права власності не підлягає задоволенню, як така, що на порушення статті 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не заявлена до жодного з відповідачів. Суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності про застосування якого заявила відповідачка, оскільки початком його перебігу слід вважати день ухвалення рішення Апеляційним судом Львівської області у справі № 1319/5310/2012 від 23 травня 2014 року, яким було скасовано рішення Сихівської районного суду м. Львова від 10 квітня 2012 року, та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради, треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю України у Львівськійобласті, ОСОБА_3, ОСОБА_1, про визнання права власності на самочинно збудований будинок та гараж.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 24 липня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 залишено без задоволення, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 08 січня
2018 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У серпні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , у якій вона просила скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова
від 08 січня 2018 року і постанову Апеляційного суду Львівської області
від 24 липня 2018 року, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення принципу "пропорційності" який передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством та в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства, що є безумовною підставою для їх скасування. Зокрема вирішуючи спір суди не врахували, що право користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 мають також неповнолітні діти: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2, суд не вирішив питання про їх залучення до участі у справі та залучення до участі у справі органу опіки та піклування, який згідно з положеннями статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" покликаний від імені держави здійснювати захист житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Судами також не враховано, що право власності на житловий будинок
АДРЕСА_2 вона набула у шлюбі з
ОСОБА_8 , зазначене майно є їх спільною сумісною власністю, а тому безпідставно не залучив його до участі у справі як співвідповідача.
Вказувала на недоведеність позивачем порушеного її права, що підлягає захисту у обраний нею спосіб, оскільки ОСОБА_1, відповідно до заяви від 26 жовтня 2011 року, посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Копиляк К. М., не заперечувала проти визнання за нею права власності на самочинно збудований нею житловий будинок літ. "А"-1" площею 99,3 кв. м, та гараж літ. "Ж" площею 43,4 кв. м. Суди не звернули увагу на те, що право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано, і вона не надала доказів правомірності користування зазначеною земельною ділянкою. Крім того, суди не урахували, що згідно з планом земельної ділянки, розробленим Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІД-ПРОЕКТБУД", у випадку використання потенційного права позивачки на приватизацію нею земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та надвірних споруд належної їй частини житлового будинку АДРЕСА_1 у межах норм передбачених ЗК України, її право не буде порушено, оскільки земельна ділянка, що перебуває у її користуванні не буде накладатися на земельну ділянку, якою користується ОСОБА_2 .
У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, у якій вона просила касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили фактичні обставини справи та правильно застосували норми матеріального права.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня
2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 належить на праві власності 53/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1, решта - 47/100 частки належить на праві власності ОСОБА_3 .