Постанова
Іменем України
15 липня 2020 року
м. Київ
справа № 522/17068/15-ц
провадження № 61-9043св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси
від 22 лютого 2017 року у складі судді Свяченої Ю. Б. та постанову Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 10 серпня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11196785000, згідно з умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 56 270,00 доларів США зі сплатою 9,5 процентів за користування кредитними коштами на строк до
10 серпня 2028 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 10 серпня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, згідно з умовами якого іпотекодавці передали в іпотеку банку нерухоме майно: однокімнатну квартиру, загальною площею 28,90 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2, на праві приватної власності.
Позичальник умови кредитного договору не виконує, у зв`язку з чим станом на 06 серпня 2015 року у нього виникла заборгованість у розмірі 41 300,94 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 37 081,97 доларів США, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом 4 218,97 доларів США, а також нарахована пеня - 24 432,18 грн.
Посилаючись на наведене, з урахуванням уточнених позовних вимог, ПАТ "УкрСиббанк" просило у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 41 300,94 доларів США та 24 432,18 грн звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2017 року позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено.
У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 10 серпня 2007 року № 11196785000, яка станом на 06 серпня 2015 року складає
41 300,94 доларів США, з яких: заборгованість за простроченим кредитом - 37 081,97 доларів США, заборгованість зі сплати прострочених процентів - 4 218,97 доларів США, а також пеня - 24 432,18 грн, з яких: пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 26 січня 2015 року по
06 серпня 2015 року - 5 211,39 грн, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за період з 26 серпня 2014 року по 06 серпня
2015 року - 19 220,79 грн, звернено стягнення на предмет іпотеки: однокімнатну квартиру загальною площею 28,90 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної власності, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" за початковою ціною визначеною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_1 умови кредитного договору належним чином не виконала, внаслідок чого у неї станом на 06 серпня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 41 300,94 доларів США та 24 432,18 грн, а тому вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі визначеному позивачем є обгрунтованою. Доводи ОСОБА_1 про те, що банк допустив порушення черговості погашення грошових зобов`язань, суд визнав необґрунтованими, оскільки вони не підтверджуються належними доказами та з огляду на те, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області
від 22 березня 2016 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання ПАТ "УкрСиббанк" зарахувати погашення грошових зобов`язань за договором у черговості, встановленій пунктом 1.6 договору.
Суд вказав, що Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, а тому не може бути підставою для відмови в задоволені позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Постановою Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2017 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини, що мають значення для вирішення справи, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, та дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2019 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , у якій заявник просила скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що вона належно виконувала зобов`язання за кредитним договором, тоді як банк у порушення умов договору здійснював зарахування грошових коштів з порушенням черговості, визначеної пунктом 1.6. кредитного договору, що підтверджується проведеними нею розрахунками, тобто банк неправильно здійснював нарахування заборгованості за кредитним договором, а тому у нього відсутні підстави для задоволення позову. Крім того, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12 травня 2015 року у справі № 522/1965/15-ц забезпечено її позов до ПАТ "УкрСиббанк" про зобов`язання до належного виконання договору про надання споживчого кредиту шляхом заборони ПАТ "УкрСиббанк" нараховувати штрафні санкції за кредитним договором від 10 серпня 2007 року, а тому банк безпідставно нарахував їй пеню. Суди необгрунтовано не застосовували до спірних правовідносин Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", дія якого розповсюджується на спірне нерухоме майно, що є предметом іпотеки, та не урахували існуючу заборону на звернення стягнення на таке майно. Апеляційний суд дійшов до необгрунтованого висновку про те, що нею було отримано досудову вимогу банку, оскільки належних доказів на підтвердження її отримання позивач не надав.
Крім того, вказувала на те, що судами попередніх інстанцій у порушення норм процесуального права здійснено розгляд справи за відсутності відповідача ОСОБА_2, яку належним чином не було повідомлено про місце, дату та час судових засідань, що спричинило грубе порушення її процесуальних прав, та права на справедливий суд.
У червні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ПАТ "УкрСиббанк", у якому позивач зазначав, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно з`ясували обставини справи та ухвалили законні і обгрунтовані рішення, підстави для їх скасування відсутні.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2020 року призначено справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів.
Згідно з частиною другої статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
10 серпня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11196785000, відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 56 270,00 доларів США зі сплатою 9,5 процентів за користування кредитними коштами на строк до 10 серпня 2028 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 10 серпня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, згідно з умовами якого іпотекодавці передали банку в іпотеку нерухоме майно: однокімнатну квартиру, загальною площею 28,90 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2, на праві приватної власності.
Пунктом 1.1 іпотечного договору визначено, що заставна вартість предмету іпотеки складає 334 360,00 грн.
Відповідно до змісту пунктів 4.1 та 4.2 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених підпунктами 2.1.1, 2.1.2 цього договору; у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом будь-кого з іпотекодавців та/або боржника; у разі порушення іпотекодавцями будь-якого зобов`язання за цим договором або порушення боржником будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором. Звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.
01 квітня 2015 року банк на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направив вимогу в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку" № 30-11/23923,
№ 30-11/23924, відповідно до якої банк вимагав протягом тридцяти одного дня з моменту отримання цієї вимоги усунути порушення умов кредитного договору шляхом сплати заборгованості станом на 17 березня 2015 року у розмірі 39 482,40 доларів США. У випадку не усунення порушень на тридцять перший день з дня отримання цієї вимоги, банк вказував на те, що буде змушений вжити заходів щодо дострокового повернення суми кредиту, що залишилася, сплати нарахованих процентів та пені, які підлягають уточненню на дату фактичного повернення коштів шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Зазначена вимога була отримання ОСОБА_1 06 квітня 2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 06 серпня 2015 року ОСОБА_1 нарахована заборгованість за кредитним договором
від 10 серпня 2007 року у розмірі 41 300,94 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 37 081,97 доларів США, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 4 218,97 доларів США, а також нарахована пеня - 24 432,18 грн.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2015 року у справі № 522/1965/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2016 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання ПАТ "УкрСиббанк" зарахувати погашення грошових зобов`язань за договором у черговості, встановленій пунктом 1.6 кредитного договору.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно із статтями 525 та 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України).
Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку" (абзац третій статті 1 Закону України "Про іпотеку").
Частинами першою та другою статті 7 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання.
У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, (частина перша статті 12 Закону України "Про іпотеку", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з статтею 33 Закону України "Про іпотеку", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 зазначеного Закону).