Постанова
Іменем України
22 липня 2020 року
м. Київ
справа № 569/15101/16
провадження № 61-4691св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 жовтня 2018 року у складі судді Бердія М. А. та постанову Рівненського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року у складі суддів: Ковальчук Н. М., Бондаренко Н. В., Хилевича С. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
третя особа - голова правління акціонерного товариства "Ощадбанк" Пишний Андрій Григорович,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України") про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог вказував, що його звільнено з посади на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України незаконно. Із 2013 року довіреність на виконання управлінських функцій начальника філії Рівненського обласного правління АТ "Ощадбанк" скасована. До звільнення він подав заяву про надання відпустки щодо догляду за онукою до досягнення нею трирічного віку, яка підлягала задоволенню. Постанова правління № 832 від 21 жовтня 2016 року та наказ № 837-к від 21 жовтня 2016 року про його звільнення з посади начальника філії Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" є нікчемними, так як підписані неповноважною особою, звільнення не оформлено належними документами. Неправомірними діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яку він оцінив в розмірі 200 тис. грн. З урахуванням змін до позовних вимог, поданих 14 лютого 2017 року, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати наказ № 837-к від 21 жовтня 2016 року, поновити його на посаді начальника філії Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк", визнати протиправними дії відповідача щодо розгляду його заяв при вирішенні питання про надання йому відпустки щодо догляду за онукою, визнати незаконною відмову відповідача видати наказ про надання йому з 21 вересня 2016 року відпустки щодо догляду за онукою до досягнення нею трирічного віку, стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 61 855 грн 42 коп. та відшкодувати моральну шкоду в сумі 200 тис. грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 жовтня 2018 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ ПАТ "Державний ощадний банк України" від 21 жовтня 2016 року № 837-к "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника філії Рівненського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України". Стягнуто з ПАТ "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 жовтня 2016 року по 12 жовтня 2018 року в розмірі 386 009 грн 14 коп. Визнано протиправними дії ПАТ "Державний ощадний банк України" щодо розгляду заяв ОСОБА_1 при вирішенні питання про надання йому відповідно до статті 18 Закону України "Про відпустки" та статті 179 КЗпП України відпустки щодо догляду за онукою ОСОБА_1 до досягнення нею трирічного віку, як діду, у зв`язку з виходом його дочки - ОСОБА_2 21 вересня 2016 року на роботу на повний робочий день. Визнано незаконною відмову ПАТ "Державний ощадний банк України" видати наказ про надання з 21 вересня 2016 року ОСОБА_1 відпустки щодо догляду за онукою до досягнення нею трирічного віку. Стягнуто з ПАТ "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 тис. грн. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі допущено до негайного виконання. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ "Державний ощадний банк України" в дохід держави судовий збір в сумі 5 415 грн 60 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент виникнення спірних правовідносин відповідач був роботодавцем ОСОБА_1 і матері дитини, яка повинна була отримати довідку про вихід на роботу - ОСОБА_2, вони працювали в одній банківській структурі - АТ "Ощадбанк", відтак, у відповідача не було об`єктивних причин не видати ОСОБА_2 довідку в межах п`ятнадцятиденного терміну. В свою чергу, відповідач не довів неможливості видати ОСОБА_2 довідки про роботу в межах п`ятнадцяти днів. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач зобов`язаний був видати ОСОБА_2 довідку з місця роботи про вихід на роботу невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня отримання заяви, тобто до 06 жовтня 2016 року.З дій відповідача вбачається, що ним чинилося навмисне зволікання з видачею ОСОБА_2 довідки про роботу. Допустивши незаконне прострочення видачі довідки ОСОБА_2, відповідач унеможливив надання такої довідки позивачем для отримання відпустки по догляду за онукою, що і зумовило незаконну відмову відповідача у наданні позивачу такої відпустки. Своєчасне отримання довідки про роботу ОСОБА_2 і надання її позивачем відповідачу у складі попередньо поданої заяви про надання відпустки по догляду за онукою до досягнення нею трирічного віку породжувало б у відповідача обов`язок надати позивачу таку відпустку, а не звільняти його з роботи 24 жовтня 2016 року. Тобто, станом на 24 жовтня 2016 року позивач мав перебувати у відпустці по догляду за онукою по досягненню нею трирічного віку. Закон України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" не передбачає припинення виплати допомоги при народженні дитини у разі виходу матері дитини на роботу в період відпуски по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. На день виникнення спору позивач мав додати до заяви про надання відпустки по догляду за онукою лише довідку про вихід матері дитини на роботу. Інших документів роботодавець від позивача вимагати не мав права. Відповідач допустив звільнення позивача після подання ним заяви про надання відпустки по догляду за онукою до досягнення нею трирічного віку. Зважаючи на викладене, обґрунтованими є вимоги позивача визнати протиправними дії ПАТ "Державним ощадний банк України" щодо розгляду заяв ОСОБА_1 при вирішенні питання про надання йому відповідно до статті 18 Закону України "Про відпустки" та статті 179 КЗпП України відпустки по догляду за онукою ОСОБА_1 до досягнення нею трирічного віку, як діду, у зв`язку з виходом його дочки - ОСОБА_2 21 вересня 2016 року на роботу, на повний робочий день та визнати незаконною відмову ПАТ "Державний ощадний банк України" видати наказ про надання з 21 вересня 2016 року ОСОБА_1 відпустки по догляду за онукою до досягнення нею трирічного віку. За таких обставин, оскільки до винесення наказу про звільнення № 837-к від 21 жовтня 2016 року, позивач звернувся із заявою про надання відпустки по догляду за онукою до досягнення нею трирічного віку, яка відповідно до частини 7 статті 179 КЗпП України підлягала задоволенню, то такий наказ про звільнення є незаконним. Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та свідків, суд приходить до висновку, що вірними є доводи позивача про те, що постанова правління АТ "Ощадбанк" № 832 від 21 жовтня 2016 року та наказ № 837-к від 21 жовтня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника філії - Рівненське обласне управління АТ "Ощадбанк" підписані неповноважною особою - ОСОБА_3, як виконуючим обов`язки голови правління АТ "Ощадбанк" в день, коли він не набув таких повноважень. Дата, з якої працівник звільняється з роботи, є істотною умовою припинення трудових відносин. У постанові правління № 832 від 21 жовтня 2016 року не міститься дата звільнення позивача з роботи. Натомість, така дата є у наказі № 837-к від 21 жовтня 2016 року, це 24 жовтня 2016 року. Статутом відповідача та Положенням про філію - Рівненське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" не передбачено повноважень голови правління чи особи, яка його заміщує, одноособово визначати дату звільнення керівника філії з роботи. Необгрунтованим є посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності щодо вимог, заявлених 14 лютого 2017 року у заяві про уточнення позовних вимог. Така заява подана до початку розгляду справи по суті. Сам позов подано в межах строку, визначеного частиною першою статті 233 КЗпП України. У відповідності до частини другої статті 264 ЦК України перебіг строку позовної давності переривається у разі пред`явлення особою позову. Таким чином, на час розгляду судом спору перебіг строку позовної давності переривається і позовна давність до правовідносин, спір за якими розглядається в судовому порядку, не застосовується.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та в частині вимог про відшкодування моральної шкоди змінено. Стягнуто з ПАТ "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 386 009 грн 14 коп., яка визначена без відрахування до бюджету всіх необхідних платежів і податків. Зменшено розмір стягнення на відшкодування моральної шкоди з ПАТ "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_1 з 20 тис. грн до 3 тис. грн. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що задоволення судом позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо ігнорування заяв ОСОБА_1 про надання йому відпустки по догляду за онукою та визнання незаконною відмови в наданні ОСОБА_1 відпустки по догляду за онукою до досягнення нею трирічного віку з 21 вересня 2016 року є відновленням прав позивача, порушених з вини відповідача.Судом достовірно встановлено, і сторонами це не заперечується, що ПАТ "Державний ощадний банк України", поновивши ОСОБА_1 на роботі на підставі рішення суду, скасував довіреність на виконання посадових обов`язків керівника філії та видав таку довіреність іншій особі. Тобто, відповідачем припинені повноваження ОСОБА_1 як начальника філії Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" з 27 серпня 2013 року. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання незаконним наказу № 837-к від 21 жовтня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 та поновлення його на посаді начальника філії. Нікчемність постанови правління Банку від 21 жовтня 2016 року № 832 підтверджується висновком № 12353 від 04 червня 2018 року експертів Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, де зазначено" "підпис від імені ОСОБА_3, розташований після слів "В. о. голови правління" перед прізвищем "ОСОБА_3" в постанові ПАТ "Державний ощадний банк України" № 832 від 21 жовтня 2016 року та підписи від імені ОСОБА_3, розташовані після слів " ОСОБА_3 ", в постанові ПАТ "Державний ощадний банк України" № 823 від 19 жовтня 2016 року та після слів "В. о. голови правління" перед прізвищем "ОСОБА_3" на наказі ПАТ "Державний ощадний банк України" № 837-к від 21 жовтня 2016 року виконані різними особами. Належно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд прийшов до висновку, що в ОСОБА_1 на час винесення оскаржуваного наказу про звільнення були відсутні будь-які правові підстави для володіння, користування та розпорядження печатками, штампами, установчими документами та документами, що стосуються здійснення фінансово-господарської діяльності філії. Перебуваючи на посаді начальника філії, позивач не був посадовою особою у розумінні пункту 5 статті 41 КЗпП України, у зв`язку з чим відповідач не мав права звільняти позивача як керівника структурного підрозділу товариства, оскільки в зміст цієї норми закладені певні особливості розірвання трудового договору з працівником, який є посадовою особою. Функціональні обов`язки начальника філії було покладено на заступника начальника, що достовірно встановлено судом.Визнавши наказ про звільнення позивача незаконним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач підлягає поновленню на роботі, оскільки він не є особою, з якою можна розірвати трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України. З урахуванням того, що вихідна допомога була нарахована, однак не виплачена, на користь позивача підлягає стягненню сума середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу. Судом першої інстанції вказана сума обрахована вірно.Однак, резолютивна частина рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу підлягає зміні, виходячи з того, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 обрахована без відрахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Тому розмір стягнутого судом першої інстанції заробітку за час вимушеного прогулу 360 845 грн 10 коп. включає суми, які повинні бути відраховані до бюджету як необхідні платежі і податки. Щодо рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 20 тис. грн моральної шкоди, то апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду повинно бути змінене в частині розміру відшкодування. Оскільки суд першої інстанції визначив, що моральна шкода позивачу була завдана як звільненням, яке оскаржується, так і тим, що вирішено судовим рішенням від 20 листопада 2014 року, а також зволіканням у видачі матері дитини ОСОБА_2 довідки про роботу, спричинення погіршення якості догляду за дитиною, що не було предметом розгляду у даній справі, то за таких обставин апеляційний суд не може погодитись із розміром відшкодування моральної шкоди, який є завищеним. З урахуванням доведеності позивачем завдання моральної шкоди, засад розумності, виваженості та справедливості, розмір такої шкоди повинен бути визначений у сумі 3 тис. грн.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1)Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі ПАТ "Державний ощадний банк України" просить скасувати судові рішення та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що згідно статуту банку філії та представництва очолюють керівники, які призначаються на посаду та звільняються з посади правлінням банку. 21 жовтня 2016 року правління АТ "Ощадбанк" ухвалило постанову № 832 "Про звільнення ОСОБА_1 ", яка була схвалена сімома з восьми членів правління за відсутності голови правління ОСОБА_6 24 жовтня 2016 року ОСОБА_1 був звільнений з посади начальника філії на підставі наказу в. о. голови правління АТ "Ощадбанк" ОСОБА_3 № 837 від 21 жовтня 2016 року, який займає посаду заступника голови правління АТ "Ощадбанк". ОСОБА_3 підтвердив, що він підписав указаний наказ. Крім того, постанови правління банку про припинення повноважень ОСОБА_1 та його звільнення не оспорені та не скасовані. ОСОБА_3 видав наказ про звільнення позивача на виконання постанов правління банку. Законом України "Про відпустки" передбачено безумовний обов`язок роботодавця надати відпустку лише матері дитини. Натомість дід може скористатися відпусткою лише на підставі окремого дозволу роботодавця за фактом надання документів на підтвердження фактичного догляду за дитиною. ОСОБА_1 не надав довідку з місця роботи матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки, тому у роботодавця не було підстав для видачі відповідного наказу. Позивач як начальник філії банку належить до керівних осіб банку, отримував заробітну плату на цій посаді та може бути звільнений на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України. Крім того, 17 листопада 2016 року позивач змінив предмет позову та новозаявлені вимоги пред`явлені із пропуском строку звернення до суду.
(2) Позиція ОСОБА_1 .
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що постанови правління банку, якими прийнято рішення про його звільнення, є нікчемними, оскільки підписані особою, яка не мала на це повноважень. Крім того, ОСОБА_3 одноособово визначив дату його звільнення, хоча приймати рішення про звільнення його з посади належить до виключних повноважень правління банку. Чинне законодавство не надає роботодавцю права вимагати від працівника, який є дідом і доглядає за онукою до досягнення нею трирічного віку, доведення ним фактичного догляду за онукою та надання з цього приводу письмових чи інших підтверджень. Він був позбавлений можливості виконувати свої посадові обов`язки без довіреності, функції керівника філії виконував фактично ОСОБА_7 за довіреністю та був зобов`язаний видати його дочці довідку про вихід із відпустки. Для вирішення питання щодо визначення поняття "посадова особа" необхідно виходити із правозастосовчої практики, яка зазначає, що головним критерієм віднесення до кола посадових осіб є наявність у неї організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій. Між тим, довіреність щодо виконання ним таких функцій була скасована, банк видав відповідну довіреність іншій особі. За відсутності довреності він не міг виконувати функції керівника філії, а тому не може бути й звільнений на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Суди установили, що ОСОБА_2 працював у ПАТ "Державний ощадний банк України" на посаді начальника філії Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" з липня 1999 року.
Наказом № 300-к від 11 листопада 2013 року ОСОБА_2 звільнено з посади начальника філії з 11 листопада 2013 року на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.