Постанова
Іменем України
15 липня 2020 року
м. Київ
справа № 369/9900/16-ц
провадження № 61-115св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства "Київське лісове господарство",
відповідачі: Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 липня 2017 року у складі судді Ковальчук Л. М. та рішення Апеляційного суду Київської області від 02 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Олійника В. І., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства "Київське лісове господарство" (далі - ДП "Київське лісове господарство") звернувся до суду з позовом до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (далі - Києво-Святошинської РДА Київської області), ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3, про визнання недійсними розпорядження, державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.
Позов мотивовано тим, що розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 17 липня 2011 року № 1676 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок площею 1,5 га та 0,6 га відповідно, на території Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, та у подальшому видано їм державні акти на право власності на землю.
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 липня 2016 року № 3149 ОСОБА_3 відчужив на користь ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,5 га.
Вважає, що вищевказане розпорядження Києво-Святошинської РДА Київської області прийнято поза межами її компетенції, оскільки нею передано у власність громадян земельні ділянки єдиним масивом у розмірі, більшому ніж це встановлено положеннями статті 31 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), в такому випадку питання передачі земельних ділянок у власність повинно вирішуватись Кабінетом Міністрів України. Крім того, спірні земельні ділянки є частиною лісового фонду, користувачем яких є ДП "Київське лісове господарство", згоду на передачу цих земельних ділянок у приватну власність останнє на надавало.
З огляду на те, що передача спірних земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбулася з порушенням вимог земельного законодавства України та майнових інтересів держави, перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП "Київське лісове господарство" просив суд: визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та поновити його; визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської РДА від 18 липня 2011 року № 1676 "Про передачу у власність громадянам України земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області"; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 276391, площею 0,6 га, виданий ОСОБА_1 ; витребувати на користь ДП "Київське лісове господарство" спірні земельні ділянки з володіння відповідачів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 липня 2017 року у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП "Київське лісове господарство" відмовлено.
Рішення суду мотивовано недоведеністю позовних вимог щодо недотримання норм земельного та лісового законодавства України Києво-Святошинською РДА Київської області при виділенні спірних земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також пропуском строку звернення до суду та відсутністю у позивача поважних причин для поновлення цього строку.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 02 листопада 2017 року апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Рішення апеляційного суду мотивовано обґрунтованістю позовних вимог прокурора, оскільки розпорядження Києво-Святошинської РДА від 17 липня 2011 року № 1676 "Про передачу у власність громадянам України земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області" прийнято поза межами компетенції адміністрації та входить до повноважень Кабінету Міністрів України.
Водночас відповідно до своїх повноважень, що реалізуються через спеціально створені уповноважені органи в галузі земельних відносин, які здійснюють контроль за використанням та охороною земель, Кабінет Міністрів України міг довідатися про порушене право з моменту прийняття оскаржуваного розпорядження - 17 липня 2011 року.
Перший заступник прокурора Київської області пред`явив позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України у жовтні 2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності, що не заперечується самим позивачем.
Крім того, положення норм цивільного законодавства України про початок перебігу позовної давності поширюються на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, але не наділяють прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду. Тому посилання прокурора на те, що про факт незаконності вказаного розпорядження йому стало відомо після 2015 року, є безпідставним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, перший заступник прокурора Київської області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в її інтересах іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа - суб`єкт порушеного права - довідалась або могла довідатись про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Суд апеляційної інстанції безпідставно пов`язував початок відліку строку позовної давності для Кабінету Міністрів України та ДП "Київське лісове господарство" з датою прийняття оскаржуваного розпорядження - 17 липня 2011 року.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи до суду не подали.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника прокурора Київської області на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 липня 2017 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 02 листопада 2017 року і витребувано із Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу № 369/9900/16-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2018 року справу за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП "Київське лісове господарство" до Києво-Святошинської РДА Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3, про визнання недійсними розпорядження, державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Розпорядженням Києво-Святошинської РДА від 17 липня 2011 року № 1676 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок площею 1,5 га та 0,6 га відповідно, загальною площею 2,1 га, на території Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та видано їм державні акти на право власності на землю.
Згідно з договором купівлі-продажу від 20 липня 2016 року № 3149 ОСОБА_3 відчужив ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,5 га.
Відповідно до листа Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО "Укрдержліспроект" від 28 квітня 2016 року, земельні ділянки 1, 2, 3, 4, 5, 6 за кадастровими номерами, вказаними в листі, згідно з матеріалами лісовпорядкування 2003 року повністю накладаються на землі лісового фонду кварталу 7 Приміського лісництва ДП "Київське лісове господарство", а ділянки 7, 8 накладаються частково, що також кореспондується фрагментом з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу 7 Приміського лісництва ДП "Київське лісове господарство" та межами земельних ділянок згідно з переліком кадастрових номерів.
З листа ДП "Київське лісове господарство" Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства Держлісагентства України від 04 травня 2016 року № 02-388 вбачається, що спірні земельні ділянки розташовані на землях лісогосподарського призначення лісового фонду Приміського лісництва в кварталі 7, виділи: 30, 32, 33, 34, 35, є єдиним лісовим масивом.
Відповідно до листа ДП "Київське лісове господарство" Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства Держлісагентства України від 04 травня 2016 року № 04-36/881, управління та підпорядковане йому ДП "Київське лісове господарство" не надавало погодження на вилучення та зміну цільового призначення на земельні ділянки, що розташовані на території Києво-Святошинського району, які частково накладаються на землі лісогосподарського призначення.
З листа Києво-Святошинської РДА Київської області від 29 серпня 2016 року відомо, що 13 жовтня 2011 року на підставі постанови прокуратури про проведення виїмки в районній державній адміністрації було здійснено виїмку розпоряджень стосовно земельних питань, прийнятих в період з 01 січня до 10 жовтня 2011 року, та документів, які були підставою для їхнього прийняття. За фактом підробки постанови про проведення виїмки Києво-Святошинським РВ ГУ МВС України в Київській області було порушено кримінальну справу № 13-8909 та 15 грудня 2011 року здійснено виїмку вищезазначеної постанови, протоколу виїмки і завірених копій вилучених документів.
З наданої суду копії постанови про проведення виїмки від 15 грудня 2011 року т.в.о. заступника начальника СВ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області вбачається, що в ній постановлено провести виїмку в Києво-Святошинській РДА таких документів: оригіналу протоколу виїмки від 17-18 жовтня 2011 року, в якому перераховані документи, вилучені на підставі постанови про проведення виїмки слідчого Прокуратури Дарницького району м. Києва у кримінальній справі № 52-3321; завірені копії документів, вилучених протоколом виїмки від 17-18 жовтня 2011 року, який складений на підставі постанови про проведення виїмки слідчого Прокуратури Дарницького району м. Києва Музики В. М. від 13 жовтня 2011 року у кримінальній справі № 52-3321.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції відповідає не повністю.
Щодо обґрунтованості позовних вимог
Відповідно до статті 19 ЗК України (тут і надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.
Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).
Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать ЗК України (частина друга статті 3 ЗК України).
За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт "е" частини першої статті 19 ЗК України).
Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України).
До земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт "ґ" частини четвертої статті 84 ЗК України).
Частиною другою статті 5 ЛК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин повинні визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.
Згідно з пунктом 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому пункту 12 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (абзац перший пункту 12 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", пункту 5 частини першої статті 31 ЛК України до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин належить, зокрема, передання у власність земельних лісових ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, на відповідній території.
Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин визначені статтею 27 ЛК України, до яких, зокрема, належить передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як 1 га, що перебувають у державній власності.