Постанова
Іменем України
15 липня 2020 року
м. Київ
справа № 308/6290/16-ц
провадження № 61-38658св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Ужгородська місцева прокуратура,
відповідачі: Ужгородська міська рада, ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу
ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Резуненко Олександр Анатолійович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 червня 2017 року у складі судді Шепетко І. О. та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 07 травня 2018 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Джуги С. Д., Мацунича М. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року Ужгородська місцева прокуратура звернулася до суду з позовом до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання державного акта на земельну ділянку недійсним, повернення земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням 4-ї сесії Ужгородської міської ради 5-го скликання від 18 липня 2008 року № 790 "Про надання та приватизацію земельних ділянок" ОСОБА_1 надано дозвіл на підготовку проекту відведення земельної ділянки площею 0,055 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .
Рішенням 4-ї сесії Ужгородської міської ради 5-го скликання від 21 листопада 2008 року № 891 ОСОБА_1 затверджено проект відведення та передано у власність земельну ділянку площею 0,055 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .
Рішення Ужгородської міської ради про надання дозволу ОСОБА_1 на підготовку проекту відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та про затвердження цього проекту прийняті з порушенням вимог земельного та містобудівного законодавства України, зокрема, статей 20, 21 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 1, 3 Закону України "Про планування та забудову територій", підпунктів 3.13, 3.19, 3.32 Державних будівельних норм (далі - ДБН) 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".
Зокрема, земельна ділянка, яка є предметом спору, була визначена з кодом цільового використання 1.21 (землі іншого призначення), однак одночасно із затвердженням проєкта землеустрою Ужгородська міська рада прийняла рішення і про зміну цільового використання земельної ділянки на код 1.8 (землі для індивідуального житлового, гаражного та дачного будівництва), що суперечить вимогам статті 20 ЗК України та статей 1, 3 Закону України "Про планування і забудову територій". Згідно з викопіюванням з генерального плану м. Ужгорода спірна земельна ділянка визначена як земля багатоквартирної забудови.
Відповідно до збірного кадастрового плану (картографічних матеріалів) спірна земельна ділянка проходить по "червоній лінії" вул. Заньковецької в м. Ужгороді Закарпатської області.
Крім того, під час прийняття міською радою оскаржуваних рішень квартири багатоквартирного будинку, розташованого на земельній ділянці, яка передана в оренду, перебували у приватній власності та набуті в процесі їх приватизації з державного житлового фонду. Законом не передбачена можливість передачі земельних ділянок прибудинкової території багатоквартирного будинку (у разі його приватизації) у власність або користування окремим громадянам.
Ураховуючи викладене, Ужгородська місцева прокуратура просила суд визнати незаконними та скасувати пункт 2.5 рішення 4-ї сесії Ужгородської міської ради 5-го скликання від 18 липня 2008 року № 790 та пункт 1.10 рішення 4-ї сесії Ужгородської міської ради 5-го скликання від 21 листопада 2008 року № 891; визнати недійсним державний акт від 05 березня 2009 року серії ЯЕ № 430080 на право власності на земельну ділянку площею 0,055 га, кадастровий номер 2110100000:15:001:0080, розташованої на АДРЕСА_1, та повернути її територіальній громаді міста Ужгорода.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 червня 2017 року позов Ужгородської місцевої прокуратури задоволено.
Визнано незаконним та скасовано пункт 2.5 рішення 4-ї сесії Ужгородської міської ради 5-го скликання від 18 липня 2008 року № 790, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на підготовку проекту відведення земельної ділянки площею 0,055 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 (у власність).
Визнано незаконним та скасовано пункт 1.10 рішення 4-ї сесії Ужгородської міської ради 5-го скликання від 21 листопада 2008 року № 891, яким затверджено ОСОБА_1 проект відведення та надано у власність земельну ділянку площею 0,055 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним державний акт серії ЯЕ № 430080 на право власності на земельну ділянку площею 0,055 га, кадастровий номер 2110100000:15:001:0080, розташовану на АДРЕСА_1 .
Зобов`язано ОСОБА_1 повернути територіальній громаді м. Ужгорода в особі Ужгородської міської ради земельну ділянку площею 0,055 га, кадастровий номер 2110100000:15:001:0080, розташовану на АДРЕСА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із того, що під час відведення та передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки встановлено порушення законодавства України щодо зміни цільового призначення цієї земельної ділянки та не враховано її розташування. Право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування. Тому оскільки рішення органу місцевого самоврядування визнані незаконними та скасовані, то і державний акт підлягає скасуванню.
Позивач дізнався про порушення вимог земельного законодавства після 17 березня 2016 року, а отже, подав позовну заяву в межах строку позовної давності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 07 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє представник Резуненко О. А., залишено без задоволення, рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 червня 2017 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що відведення і передача ОСОБА_1 спірної земельної ділянки відбулися із порушенням вимог чинного законодавства України щодо порядку зміни цільового призначення земельної ділянки та щодо недопустимості розташування будь-яких об`єктів, будівель, споруд або їх частин у межах "червоної лінії" вулиці. Зазначені обставини мають значення для справи і є достатніми для визнання оскаржуваних частин рішень Ужгородської міської ради незаконними та скасування виданого на їх підставі державного акта на право власності на земельну ділянку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Резуненко О. А., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 червня 2017 року та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 07 травня 2018 року і закрити провадження у справі або ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та помилково дійшли висновку про задоволення позову, оскільки ця справа не належить до юрисдикції цивільного судочинства.
Суд апеляційної інстанції безпідставно не вирішив питання про призначення в цій справі судової експертизи, про що було подано клопотання ОСОБА_1 .
Також суд апеляційної інстанції не розглянув заяву ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Резуненко О. А., на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 червня 2017 року та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 07 травня 2018 року і витребувано із Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області цивільну справу № 308/6290/16-ц.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачу Черняк Ю. В.
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
1. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи
Пунктом 2.5 рішення 4-ї сесії Ужгородської міської ради 5-го скликання від 18 липня 2008 року № 790 "Про надання та приватизацію земельних ділянок" міською радою вирішено дати дозвіл ОСОБА_1 на підготовку проекту відведення земельної ділянки площею 0,055 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 (у власність).
Пунктом 1.10 рішення 4-ї сесії Ужгородської міської ради 5-го скликання від 21 листопада 2008 року № 891 "Про надання, відмову у наданні та приватизації земельних ділянок" міською радою вирішено затвердити проект відведення та надати ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,055 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 .
Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 430077 ОСОБА_1 на підставі рішення 4-ї сесії Ужгородської міської ради 5-го скликання від 21 листопада 2008 року № 891 є власником земельної ділянки площею 0,0550 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд розташованої на АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером: 2110100000:15:001:0080, площею 550 кв. м, грошова оцінка земельної ділянки складає 1 217 958 грн 50 коп.
Зі змісту інформації Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 15 червня 2016 № 206/2а-13 встановлено, що згідно з публічною кадастровою картою земельні ділянки з кадастровими номерами: 2110100000:15:001:0079; 2110100000:15:001:0080; 2110100000:15:001:0081 відповідно до генплану м. Ужгорода 2004 року знаходились на територіях, які позначено як території багатоквартирної житлової забудови. Станом на 2004 рік законодавством не було передбачено розроблення плану зонування території (зонінг).
З проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 550 кв. м, кадастровий номер 2110100000:001:0080, на АДРЕСА_1, вбачається, що форма власності цієї земельної ділянки та її код згідно з УКЦВЗ - 1.1 особиста, цільове використання землі та її код згідно з УКЦВЗ - 1.8, тип обтяжень, обтяжень (сервітутів) та їх коди згідно з УКПОКЧЗД - 4.3, строк дії обтяжень - безстроково.
Відповідно до пояснювальної записки до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки земельна ділянка розташована в межах АДРЕСА_1 .
Відведення здійснюється за рахунок несільськогосподарських угідь - відкритих земель з культурним рослинним покривом (газони і дерева) та вимощенням, які не передані у власність та користування.
Запроектована до відведення та надання у власність земельна ділянка розташована в зоні житлової та громадської забудови та межує з північної сторони - із землями загального користування ( АДРЕСА_1, з усіх інших сторін - із землями Ужгородської міської ради. На частину земельної ділянки накладається обмеження (обтяження) згідно зі статтею 112 ЗК України - охоронна зона уздовж підземної лінії зв`язку.
Обмеження (обтяження) підлягають державній реєстрації.
Дані обмеження (обтяження) встановлюються після затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до кадастрового плану спірна земельна ділянка проходить по "червоній лінії" вулиці Заньковецької у м. Ужгороді.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що постанова суду апеляційної інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону.
Щодо юрисдикції спірних правовідносин
Частиною першою статті 15 ЦПК України 2004 року (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно з частиною першою статті 19 ЦПКУкраїни суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб`єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставою виникнення/припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно із пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Частиною першою статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.
Таким чином, при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.
Тобто, якщо у результаті прийняття рішення суб`єктом владних повноважень особа набула речове право на земельну ділянку, то вимога про визнання незаконним такого рішення та про його скасування стосується приватноправових відносин і є цивільно-правовим способом захисту права позивача.
Оскільки прокурор оспорює правомірність як оскарженого рішення, так і набуття фізичною особою земельної ділянки, то такий спір щодо права власності слід вирішувати за правилами цивільного судочинства.
Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц (провадження № 14-120цс18), від 15 травня 2018 року у справі № 809/739/17 (провадження № 11-252апп18), від 20 вересня 2018 року у справі № 126/1373/17 (провадження № 14-292цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).