Постанова
Іменем України
20 липня 2020 року
м. Київ
справа № 235/3377/19
провадження № 61-7990 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - приватне акціонерне товариство "Центральна збагачувальна фабрика "Мирноградська",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області
від 27 листопада 2019 року у складі судді Філь О. Є. та постанову Донецького апеляційного суду від 22 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Никифоряка Л. П., Канурної О. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Мирноградська" (далі - ПрАТ "ЦЗФ "Миргородська")про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 03 листопада 2014 року працював на посаді юрисконсульта в ПрАТ "ЦЗФ "Миргородська",
а з 01 листопада 2017 року - на посаді юрисконсульта 2 категорії.
05 травня 2019 року відповідно до наказу від 03 травня 2019 року № 87/к був звільнений з роботи за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників, зумовлених змінами в організації виробництва та праці. Про своє звільнення
він дізнався 06травня 2019 року при ознайомленні з вказаним наказом,
у той самий день отримав трудову книжку.
Вважав своє звільнення протиправним та необґрунтованим, оскільки роботодавець не попередив його про звільнення за два місяці, а на момент звільнення на підприємстві були вакантні посади, які йому не були запропоновані.
При цьому, видавши наказ від 04 березня 2019 року № 50-ОД, яким його посаду виведено зі штатного розпису ПрАТ "ЦЗФ "Миргородська", генеральний директор підприємства вийшов за межі своїх повноважень, визначених у пункті 7.41 Статуту ПрАТ "ЦЗФ "Мирноградська". Крім того, наказ містив недостовірну інформацію про зміну організації праці, оскільки таких змін на підприємстві не відбулося, перерозподілу функцій юридичної служби здійснено не було, наказів про перерозподіл функцій юридичної служби не видавалося.
З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просив суд: скасувати наказ
від 03 травня 2019 року № 87/к про звільнення його з роботи за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників; поновити його на роботі на посаді юрисконсульта 2 категорії в ПрАТ "ЦЗФ "Мирноградська"; стягнути з ПрАТ "ЦЗФ "Мирноградська" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 травня 2019 року до дня поновлення на роботі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області
від 27 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивача відбулося 05 травня 2019 року, тобто у дату, яку було визначено роботодавцем шляхом винесення наказу про припинення трудового договору № 87/к, а відповідачем не порушено вимоги законодавства,
що регулюють вивільнення працівника. Посаду, яку обіймав позивач, було виведено зі штатного розпису підприємства, а в додатку до наказу
від 04 березня 2019 року № 50-ОД вказано, що підприємство роботу
за відповідною спеціальністю запропонувати не може, однак зазначені наявні вакансії, які не потребували спеціальної освіти та кваліфікації,
а саме: вантажник матеріального складу, прибиральник території.
Факт відмови ОСОБА_1 від отримання попередження про скорочення його посади зафіксовано 04 березня 2019 року в акті про відмову працівника від підпису. Дані обставини позивач не спростовував. При цьому інші наявні вакантні посади потребували спеціальної освіти та кваліфікації.
ОСОБА_1 не був членом первинної профспілкової організації відповідача на момент вивільнення, а тому порушень вимог статті 49-2 КЗпП Українищодо неотримання згоди профспілки на звільнення позивача не вбачається.
Крім того, міськрайонний суд зазначив, що при виникненні спору
між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.
Суд першої інстанції врахував правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1723цс17,
та Верховного Суду, викладену у постанові від 28 березня 2019 року у справі № 755/3495/16-ц (провадження № 61-1350св17).
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 22 квітня 2020 року
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області
від 27 листопада 2019 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, щосудом першої інстанції вірно з`ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а висновки суду підтверджуються матеріалами справи
й ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Апеляційний суд не прийняв до уваги посилання ОСОБА_1 щодо його членства у Первинній профспілковій організації Незалежної профспілки гірників України ЦЗФ "Мирноградська", вказавши, що докази, надані
на підтвердження цього, не можуть бути визнані як належні, допустимі
та достатні через обґрунтовані сумніви щодо повноважень голови вказаної профспілкової організації підписувати протокол засідання від 10 квітня 2019 року № 2, оскільки на цей час він був звільнений з роботи.
Також зазначив, що позивач не надав доказів того, що причиною його звільнення був певний конфлікт на роботі.
Суд апеляційної інстанції врахував правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 25 травня 2016 року у справі
№ 6-3048цс15.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2019 року
та постанову Донецького апеляційного суду від 22 квітня 2020 року, ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 01 червня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 235/3377/19 із Красноармійського міськрайонного суду Донецької області та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги той факт, що при його звільненні роботодавцем порушено умови колективного договору щодо вивільнення працівників. При цьому не було отримано згоди профспілкового органу на звільнення, а ПрАТ "ЦЗФ "Мирноградська" надало суду недостовірну інформацію щодо діючих
на підприємстві профспілок. Вказує, що матеріали справи не містять доказів того, що роботодавець пропонував йому вакантні на підприємстві посади, а він, у свою чергу, відмовився від них.
Судами попередніх інстанцій не встановлено, чи відбулися зміни
в організації виробництва і праці на підприємстві. Наказ, яким внесено зміни у штатний розпис підприємства, видано з порушенням вимог трудового законодавства та Статуту підприємства, а тому законних підстав для звільнення не було. При цьому більшість документів, поданих відповідачем, викладені іноземною мовою.
Також посилається на правові висновки, викладені Верховним Судом
у постановах: від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц (провадження
№ 61-787св17); від 31 січня 2018 року у справі № 824/3229/14-а (провадження № К/9901/1388/18); від 10 вересня 2018 року у справі
№ 487/6407/16-ц (провадження № 61-31736св18); від 17 липня 2019 року
у справі № 359/10611/15-ц (провадження № 61-19115св18); від 05 вересня 2019 року у справі № 336/5828/16 (провадження № 61-30894сво18).
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
якщо судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором
є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації
або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.