Постанова
Іменем України
15 липня 2020 року
м. Київ
справа № 636/1661/17
провадження № 61-41167св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач),Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 26 березня 2018 року у складі судді Солохи О. В. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 10 липня 2018 року у складі колегії суддів: Панченка О. О., Одринської Т. В., Пікуля В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чугуївського міського суду Харківської області, Апеляційного суду Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що в лютому 2015 року він звернувся до суду з двома позовами до Шевченківського районного суду Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, щодо яких Апеляційним судом Харківської області відповідно до статті 108 ЦПК України 2004 року було визначено підсудність за Чугуїівським міським судом Харківської області (справи
№ 636/664/15-ц, № 637/228/15-ц, після незаконної зміни номеру -
№ 636/228/15-ц). Вважав, що розгляд зазначених справ здійснено неналежним судом та складом суду, Чугуївським міським судом Харківської області та Апеляційним судом Харківської області допущено порушення норм процесуального права, зокрема статті 157 ЦПК України 2004 року щодо строку розгляду справ, статті 222 ЦПК України 2004 року щодо строку направлення ухвали суду учасникам справи, статті 20 ЦПК України 2004 року щодо необгрунтованої відмови у задоволенні його заяв про відвід суддів, статті 295 ЦПК України 2004 року щодо прийняття апеляційних скарг, які не відповідали вимогам зазначеної статті.
Унаслідок неправомірних дії, рішень та бездіяльності судів першої та апеляційної інстанцій, що виявилися у неодноразовому порушенні його права на доступ до правосуддя, порушенні розумного строку розгляду справи незалежним і безстороннім судом, закріплених в статті 8 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція), він відчував свою безпомічність у захисті своїх прав, що призвело до зневіри до судової системи, приниження його честі, гідності та завдавало йому душевних страждань.
Посилаючись на наведене, просив зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити заходи до безспірного списання коштів з відповідного рахунку державного бюджету 400 000,00 грн на відшкодування завданої йому моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 02 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 09 листопада 2017 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Чугуївського міського суду Харківської області, Апеляційного суду Харківської області про відшкодування моральної шкоди.
Заочним рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області
від 26 березня 2018 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення Чугуївським міським судом Харківської області та Апеляційним судом Харківської області його прав, передбачених статтею 6 Конвенції, при розгляді цивільних справ
№ 636/664/15-ц, № 637/228/15-ц, № 636/228/15-ц, у тому числі приниження його честі, гідності та репутації, що спричинило заподіяння йому моральної шкоди. Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 6 "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів" у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ. Ураховуючи, що матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного; судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. З огляду на наведене, суд першої інстанції зазначив, що рішення суду, дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження до суду їх дій чи відшкодування за рахунок держави матеріальної і моральної шкоди, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів та заборону втручання у вирішення справи належним судом, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 10 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, заочне рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 26 березня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не надав належних доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди діями чи бездіяльністю Чугуївського міського суду Харківської області та Апеляційного суду Харківської області, їх вини у заподіянні шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і діями судів. Посилання позивача на неодноразове скасування судових рішень Чугуївського міського суду Харківської області та Апеляційного суду Харківської області та порушення процесуального строку розгляду справ, не є підставою для задоволення позову, оскільки законодавчо закріплене право на апеляційне та касаційне оскарження забезпечує реалізацію особою права на захист у всіх судових інстанціях, а тому скасування судового рішення судом вищої інстанції чи порушення строку розгляду справи, не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
У липні 2018 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , у якій заявник просив скасувати заочне рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 26 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 10 липня 2018 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги положення частини шостої статті 1176 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах, тобто застосування зазначеного положення можливе у випадках, коли предметом позову є інші неправомірні дії чи бездіяльність суду (судді) при здійсненні правосуддя, якщо вина судді встановлена не лише вироком суду, а й іншим судовим рішенням. Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність протиправних дій Чугуївського міського суду Харківської області під час розгляду цивільних справ № 636/664/15-ц, № 637/228/15-ц,
№ 636/228/15-ц та порушення його права на доступ до правосуддя, оскільки зазначене було встановлено рішеннями Апеляційного суду Харківської області від 10 лютого 2015 року, від 26 травня 2015 року, від 27 серпня
2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 листопада 2015 року, що мають преюдиційне значення для вирішення зазначеної справи. Зокрема, судами не було ураховано, що він не надавав згоди на заочний розгляд справи, а тому справа не могла бути розглянута у заочному порядку, що суди безпідставно відмовили у задоволенні його клопотань про витребування доказів, виклик свідків, залучення письмових доказів, що вказує на порушення судами основних засад цивільного судочинства, визначальними з яких є верховенство права, змагальність сторін, надання сторонам рівних можливостей у захисті порушених права та доступу до правосуддя. Суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що Чугуївським міським судом Харківської області та Апеляційним судом Харківської області розгляд його справи по суті був здійснений через 20 місяців після подання позову, що в 10 разів перевищує строк, визначений у статті 157 ЦПК України 2004 року (два місяці). Зазначеними неправомірними діями судів йому було завдано моральну шкоду, право на відшкодування якої він має відповідно до закону. Суди не урахували практику розгляду подібних справ Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) та не звернули увагу, що у висновку Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів № 3 (2002) вказано, що судові помилки, які неможливо виправити за допомогою суду апеляційної інстанції, зокрема, надмірне затримання вирішення справи, повинно вирішуватися поданням позову незадоволеної сторони проти держави, що спричиняє моральну шкоду і надає позивачу право на отримання справедливої сатисфакції. Також вказував на необхідність постановлення окремої ухвали щодо неправомірних дій органів державної влади.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з статтею 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на моменти подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на моменти подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Установлені судами фактичні обставини справи
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду Харківської області з позовами до Шевченківського районного суду Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Шевченківського районного суду Харківської області від 05 березня 2015 року справу № 637/228/15-ц за позовом ОСОБА_1 направлено до Апеляційного суду Харківської області для визначення підсудності.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16 березня 2015 року визначено підсудність за Чугуїівським міським судом Харківської області.
Рішенням Чугуїівського міського суду Харківської області від 11 травня
2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 30 серпня 2016 року, у справі № 637/228/15-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 травня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Чугуївського міського суду Харківської області
від 11 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області
від 30 серпня 2016 року залишено без змін.
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 23 липня
2015 року у справі № 636/664/15-ц, залишеного без змін ухвалою Апеляційним судом Харківської області від 25 серпня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 листопада 2015 року рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 23 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 25 серпня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, з підстав не урахування судами попередніх інстанцій того, що особа щодо якої закрито справу про адміністративне правопорушення на підставі статті 247 КУпАП, має право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суді".