Постанова
Іменем України
15 липня 2020 року
м. Київ
справа № 750/10595/17
провадження № 61-40335св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Ореховський Микола Леонідович,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 квітня 2018 року у складі судді Требух Н. В. та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 08 червня 2018 року у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Бечка Є. М., Євстафіїва О. К.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що 15 червня 2013 року ОСОБА_3 і ОСОБА_2 позичили у нього 32 450 доларів США та 11 310 Євро та зобов`язалися повернути їх протягом двох років до 15 липня 2015 року. Зобов`язання про повернення коштів взяв на себе ОСОБА_2, про що власноручно написав розписку, однак, станом на 17 жовтня 2017 року кошти не повернуті.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в сумі 1 215 624,96 грн, що становить згідно з курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 17 жовтня 2017 року 32 450 доларів США та 11 310 Євро.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 квітня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 288 860 грн боргу та 1 900,80 грн сплаченого судового збору.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем особисто відповідачу було надано грошові кошти в сумі лише 11 000 доларів США, доказів повернення яких відповідачем ОСОБА_2 не надано; інша частина коштів, які зазначені в зобов`язанні, передавались сину відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, а тому, з відповідача на користь позивача слід стягнути лише вказану суму коштів, яка в гривневому еквіваленті на день винесення рішення становила 288 860 грн.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 08 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 квітня 2018 року змінено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 1 215 624,96 грн та у відшкодування судових витрат 8 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 000 грн судових витрат, пов`язаних з апеляційним розглядом справи.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що оскільки відповідач належно не виконав зобов`язання з повернення 32 450 доларів США та 11 310 Євро та враховуючи те, що ним у встановленому законодавством порядку не оспорено, що грошові кошти не були ним одержані або були одержані у кількості меншій, ніж зазначено у зобов`язанні, відтак, на користь позивача стягненню підлягають кошти у сумі 1 215 624,96 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди оцінили докази у справі однобічно та не об`єктивно, не мотивували чому одні докази відхилено, а інші враховано.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин приписи статей 206, 208 ЦК України. Стверджує, що оспорюваний правочин повинен був бути укладеним у письмовій формі, оскільки у всіх випадках коли ОСОБА_1 нібито передавав гроші, їх сума кожного разу перевищувала у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У серпні 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ореховський М. Л. подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що касаційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Посилається на правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Черняк Ю. В. від 27 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 16 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 липня 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
15 червня 2013 року ОСОБА_2 було написано зобов`язання, згідно з яким він зобов`язувався повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 32 450 доларів США та 11 310 Євро до 15 червня 2015 року (а. с. 45).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.