Постанова
Іменем України
15 липня 2020 року
м. Київ
справа № 199/3051/14
провадження № 61-10861св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Максюти Ж. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2014 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) "Комерційний банк "Надра" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 19 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк (далі - ВАТ КБ) "Надра", правонаступником якого він є, та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 8/2007/840-К/1782-Н, відповідно до якого останній було надано у позику грошові кошти в розмірі 101 750,00 доларів США.
В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 8/2007/840-К/1782-Н між банком та ОСОБА_2 19 грудня 2007 року був укладений договір поруки № 1782/1-Н, відповідно до умов якого останній зобов`язувався солідарно відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання зобов`язання відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором.
Вказувало, що позичальник зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку із чим станом на 22 жовтня 2013 року виникла заборгованість в розмірі 51 976,64 доларів США та 96 266,01 грн, які підлягають стягненню на його користь.
Ураховуючи наведене, ПАТ "Комерційний банк "Надра" просило суд стягнути на його користь солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 51 976,64 доларів США (загальна заборгованість), 96 266,01 грн (пеня, штрафні санкції) та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2014 року в складі судді Подорець О. Б. позов ПАТ "Комерційний банк "Надра" задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Комерційний банк "Надра" заборгованість за кредитним договором № 8/2007/840-К/1782-Н від 19 грудня 2007 року, яка виникла станом на 22 жовтня 2013 року та складається з: 37 460,62 доларів США - сума основного боргу; 14 516,02 доларів США - сума нарахованих відсотків; 1868,79 доларів США, що еквівалентно 12 937,23 грн - пеня; 10 175,00 доларів США, що еквівалентно 81 328,78 грн - штраф, а всього: 51 976 доларів США 64 центів та 96 266 грн 01 коп.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 травня 2017 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2014 року залишено без задоволення.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2014 року скасовано.
Позовні вимоги ПАТ "Комерційний банк "Надра" задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Комерційний банк "Надра" заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором № 8/2007/840-К/1782-Н від 19 грудня 2007 року станом на 22 жовтня 2013 року в сумі 37 460, 62 доларів США.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідачем ОСОБА_1 порушено виконання умов договору, оскільки починаючи з вересня 2008 року суми мінімально необхідного платежу в рахунок погашення заборгованості вносилися у меншому розмірі, ніж передбачено, тому заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню з боржника.
При цьому з відповідача на користь банку підлягає стягненню сума тіла кредиту у розмірі 37 460, 62 доларів США, яка підтверджена наявними в матеріалах справи доказами.
Щодо штрафних санкцій апеляційний суд вважав, що такі стягненню не підлягають, оскільки банком не виконано умови договору щодо здійснення перерахунку графіку погашення кредиту з визначенням суми відсотків, отже, суд позбавлений можливості визначити виниклу заборгованість по відсоткам за користування кредитом на час розгляду справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Інші учасники справи судові рішення не оскаржили.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що на ОСОБА_2, який є поручителем за кредитним договором, розповсюджуються вимоги пункту 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" щодо звільнення від нарахування штрафних санкцій, пені за невиконання зобов`язань, зокрема, перед банками, та нарахування процентів за користування кредитом. Вказана обставина залишена апеляційним судом поза увагою.
Стверджує, що судом апеляційної інстанції проігноровано подану нею копію заяви на видачу готівки від 19 грудня 2007 року на суму 100 000 доларів США, а не на суму 101 750 доларів США, як зазначено у кредитному договорі. Крім того, у матеріалах справи міститься копія квитанції № 413 від 01 серпня 2008 року про погашення нею кредитної заборгованості у розмірі 64 907 доларів США.
Вважає, що висновки апеляційного суду щодо суми залишку кредиту - 37 460,62 доларів США, що підлягають поверненню після сплати нею 01 серпня 2008 року 64 907 доларів США, є неправильними, оскільки базуються на неповному вивченні та недостатній оцінці матеріалів справи.
Зазначає, що позивач без поважних причин не надав витребувані судом докази - матеріали кредитної справи, в тому числі докази на підтвердження суми виданих кредитних коштів.
Крім того, апеляційний суд всупереч положень статті 382 ЦПК України у мотивувальній частині судового рішення не зазначив мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У лютому 2018 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою судді Верховного Суду Мартєва С. Ю. від 23 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 липня 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19 грудня 2007 року між ВАТ КБ "НАДРА" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8/2007/840-К/1782-Н, за умовами якого відповідачу було надано кредит в розмірі 101 750 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12, 49% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення до 10 грудня 2032 року (а. с. 10-13).
19 грудня 2007 року між ВАТ КБ "НАДРА" та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 1782/1-Н, відповідно до якого останній поручився перед кредитором за виконання ОСОБА_1 свого обов`язку за кредитним договором від 19 грудня 2007 року (а. с. 14-15).
01 серпня 2008 року ОСОБА_1 сплатила банку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором платіж у розмірі 64 907 доларів США, що еквівалентно 314 480, 91 грн, що підтверджується квитанцією № 413 від 01 серпня 2008 року (а. с. 58).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.