Постанова
Іменем України
15 липня 2020 року
м. Київ
справа № 522/21026/16-ц
провадження № 61-48649св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач, відповідач - ОСОБА_1,
відповідач, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_4,
представник ОСОБА_4 - адвокат Подберезська Наталія Валеріївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу адвоката Подберезської Наталії Валеріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_4, на постанову Апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Кононенко Н. А., Гірняк Л. А., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що з 18 серпня 1994 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 У 2007 році за час шлюбу вони придбали автомобіль марки Audi модель Q7, номерний знак НОМЕР_1 , за 110 000 дол. США, який був оформлений на ОСОБА_3, але він був вписаний у технічний паспорт.
На початку листопада 2016 року він дізнався, що на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 30 березня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, вказаний автомобіль продано за 81 000 тис. грн.
Йому нічого не було відомо про продаж автомобіля, окільки він перебував у їхньому користуванні та реєстраційний номер на ньому не змінювався. Згоди на продаж автомобіля він не давав. Йому не відомо, чи отримала його дружина гроші за проданий автомобіль, оскільки до спільного господарства вони не надходили.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати договір купівлі-продажу автомобіля, укладений 30 березня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, недійсним.
У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгували йому близько 50 000 дол. США. Коли їм знову потрібні були грошові кошти, він відмовився надавати їх у борг, однак погодився придбати у них автомобіль, який надав їм у тимчасове користування.
У вересні 2016 року борг повернуто не було, тому він вимагав у відповідачів повернути автомобіль.
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу автомобіль марки Audi модель Q7, номерний знак НОМЕР_1,чорного кольору, 2007 року випску, належить йому на праві власності.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просив суд витребувати йому зазначений автомобіль із чужого незаконного володіння.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 березня 2017 року у складі судді Бойчука А. Ю. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки Audi модель Q7, номерний знак НОМЕР_1, укладений 30 березня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що недодержання встановленого нормами ЦК України та СК України порядку відчуження спільного сумісного майна подружжя, яке підлягає державній реєстрації, а саме неотримання ОСОБА_3 у її чоловіка - ОСОБА_1, письмової згоди на відчуження за договором купівлі-продажу від 30 березня 2016 року ОСОБА_2 цінного спільного сумісного майна, а саме автомобіля марки Audi модель Q7, номерний знак НОМЕР_1, є підставою для визнання зазначеного договору недійсним.
Зустрічний позов суд вважав необґрунтованим, врахувавши, що договір купівлі-продажу автомобіля укладений з порушенням норм ЦК України та СК України і підлягає визнанню недійсним, тому у ОСОБА_2 немає законних прав володіти, користуватися та розпоряджатися вказаним автомобілем.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Черевка П. М., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5, залишено без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 березня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що рішення суду є законним і обґрунтованим.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 30 липня 2018 року клопотання представника ОСОБА_4 - Подберезської Н. В., про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 березня 2017 року задоволено.
Поновлено представнику ОСОБА_4 - Подберезській Н. В., строк на апеляційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 березня 2017 року.
Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - Подберезської Н. В., на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 30 березня 2017 року.
Зупинено дію оскаржуваного рішення Приморського районного суду м.Одеси від 30 березня 2017 року до закінчення апеляційного провадження.
Копію ухвали, апеляційної скарги та додані до неї матеріали направлено учасникам справи.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 06 серпня 2018 року підготовку справи до судового розгляду закінчено.
Призначено розгляд справи в судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Одеської області на 25 жовтня 2018 року на 09 год. 30 хв.
Про час та місце судового розгляду повідомлено учасників процесу.
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - Подберезської Н. В. задоволено частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 березня 2017 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 тазустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_4 не була залучена до участі у розгляді справи, проте суди вирішили питання про її права та обов`язки, як дружини ОСОБА_2 .
Суд зазначив, що, укладаючи договір купівлі-продажу автомобіля, сторони фактично переслідували іншу мету, а саме забезпечити грошові зобов`язання боржника перед кредитором, а не володіти, користуватися чи розпоряджатися автомобілем, тому вчинений правочин є удаваним, тобто таким, що відповідно до частини першої статті 235 ЦК України вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Також суд зазначив, що договір купівлі-продажу автомобіля не підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню, тому згода другого з подружжя на відчуження цього майна не вимагає обов`язкової письмової форми.
При цьому ОСОБА_1 з моменту укладення договору купівлі-продажу було відомо, що власником спірного автомобіля є ОСОБА_2, про що свідчать пояснення учасників справи та власноручна розписка ОСОБА_1 від 28 липня 2016 року, у якій він просив ОСОБА_2 надати йому спірний автомобіль у користування на узгоджених ними умовах. Отже, сторони договору і ОСОБА_1 знали про наявність та умови укладеного договору та виконували його.
Оскільки автомобіль вибув з володіння ОСОБА_2, дружиною якого є ОСОБА_4, з його власної волі, на підставі домовленості про передачу його у користування ОСОБА_1, то відсутні підстави для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2, оскільки володіння майном на підставі домовленості між власником майна та користувачем не може бути визнане незаконним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2018 року адвокат Подберезська Н. В., яка діє в інтересах ОСОБА_4, подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вимоги в повному обсязі; змінити мотивувальну частину постанови апеляційного суду, виключивши з неї висновки суду щодо ознак удаваного правочину.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду від 27 грудня 2018 року поновлено адвокату Подберезській Н. В., яка діє в інтересах ОСОБА_4, строк на касаційне оскарження постанови Апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2018 року.
Відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 522/21026/16-ц з Приморського районного суду м. Одеси.
Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку прощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що, наводячи правове обґрунтування спірних правовідносин та безпідставно відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, апеляційний суд не розглянув частину позовних вимог, не застосував норми закону, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, судом допущено неправильне тлумачення закону та не були застосовані норми закону, які підлягали застосуванню.
Також апеляційний суд безпідставно вийшов за межі доводів і вимог апеляційної скарги та аналізував підстави дійсності правочину, які не були предметом позову.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 18 серпня 1994 року ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 У 2007 році за час шлюбу вони придбали автомобіль марки Audi модель Q7, номерний знак НОМЕР_1, за 110 000 дол. США, який був оформлений на ОСОБА_3, але він був вписаний у технічний паспорт.
Вказаний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, що набуто за час шлюбу.
У 2013 році ОСОБА_3 разом із чоловіком - ОСОБА_1, позичили у ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 50 000 дол. США для розвитку туристичного бізнесу, що знаходиться на Прикарпатті, а саме: для облаштування туристичного комплексу, введення нових об`єктів до експлуатації з метою отримання прибутку. Грошові кошти позичали строком на один рік.
30 березня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу автомобіля марки Audi модель Q7, номерний знак НОМЕР_1,за 81 000 грн.
28 липня 2016 року ОСОБА_1 написав розписку про те, що він взяв у тимчасове користування у ОСОБА_2 належний йому автомобіль марки Audi модель Q7, номерний знак НОМЕР_1, та зобов`язався дбати про його належний технічний стан і повернути власнику за його вимогою. Розписка була написана власноруч ОСОБА_1 та підписана ним.