Постанова
Іменем України
08 липня 2020 року
м. Київ
справа № 426/2216/14-ц
провадження № 61-19482св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 09 листопада 2017 року у складі судді Половинки В. О. та постанову Апеляційного суду Луганської області від 05 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Назарової М. В., Єрмакова Ю. В., Лозко Ю. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Позов обґрунтований тим, що 15 червня 2012 року між його батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладений договір позики, відповідно до якого ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 92 000,00 грн готівкою, ОСОБА_2 зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошей через три місяці та сплатити 4 % суми позики щомісяця, про що позичальник власноручно написав та передав позикодавцеві розписку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача ОСОБА_3 та його мати ОСОБА_4 загинули.
Позивач як спадкоємець першої черги за законом прийняв спадщину в установленому порядку, тому вважає, що він є правонаступником батька за договором позики, і звернувся до ОСОБА_2 з вимогою про повернення боргу. ОСОБА_2 борг визнав, підтвердив написання власноруч боргової розписки, неодноразово обіцяв повернути борг, але коштів так і не повернув.
Позивач з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики та відсотки за користування грошовими коштами в період з 15 червня 2012 року до 14 квітня 2017 року у розмірі 213 440,00 грн.
Короткий зміст зустрічних позовних вимог
У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, відшкодування моральної шкоди.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що15 березня 2013 року Сватівський районний суд Луганської області виніс ухвалу про забезпечення позову у справі № 426/361/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, внаслідок чого було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2, що завдало йому збитків. Згідно з ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 27 жовтня 2014 року у зв`язку із втратою незакінченої справи в ній закрито провадження та знято арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 . Відповідно до статті155 ЦПК України він має право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову.
У зв`язку з накладенням арешту на все майно на підставі ухвали про забезпечення позову та у зв`язку з неотриманням кредиту ОСОБА_2 був змушений укладати договори позики під великі відсотки, що призвело до збитків у розмірі 186 900,00 грн.
Йому були завдані збитки в розмірі 240 000,00 грн у зв`язку з неотриманням доходів, які він реально міг би отримати від надання в оренду свого майна приватного підприємства "Галеон Тревел Схід" (далі - ПП "Галеон Тревел Схід").
Унаслідок завданих йому збитків він зазнав моральної шкоди, розмір якої визначив 10 000,00 грн.
Просив стягнути з ОСОБА_1 186 900,00 грн на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, внаслідок сплати процентів за договором позики, 240 000,00 грн неотриманих доходів, 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 09 листопада 2017 року первісний позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 15 червня 2012 року у розмірі 92 000,00 грн та відсотки за користування грошовими коштами в період з 15 червня 2012 року до 09 листопада 2017 року у розмірі 70 108,64 грн, всього стягнено 162 108,64 грн. В іншій частині позову відмовлено.
У зустрічному позові відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в розмірі 1 621,09 грн та на користь ОСОБА_1 судовий збір за забезпечення позову - 121,80 грн.
Задовольнивши частково первісний позов, суд першої інстанції, виходив з доведеності позову в частині суми боргу 92 000,00 грн та невстановлення в договорі позики розміру процентів за користування чужими коштами, тому стягнув їх на рівні облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ) до дня ухвалення судового рішення.
Відмовивши в зустрічному позові, суд першої інстанції виходив з того, що немає неправомірних вимог позивача щодо накладення арешту на майно ОСОБА_2 чи неналежне здійснення ОСОБА_1 своїх процесуальних прав, немає вини ОСОБА_1 у завданні збитків ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Луганської області від 05 лютого 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 09 листопада 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 15 червня 2012 року у розмірі 92 000,00 грн залишено без змін. В іншій оскаржуваній частині рішення суду скасовано та ухвалено нове рішення про стягнення з ОСОБА_2 процентів за користування грошовими коштами в період з 15 червня 2012 року до 19 квітня 2017 року у розмірі 213 440,00 грн та судових витрат у розмірі 4 675,44 грн.
Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтоване тим, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, проте помилково зазначив, що в договорі позики не встановлено розміру процентів, та стягнув їх на рівні облікової ставки НБУ.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до ухвали Сватівського районного суду Луганської області від 10 жовтня 2013 року про призначення за клопотанням ОСОБА_2 судово-почеркознавчої експертизи на вирішення експерта відповідач просив поставити питання, зокрема, ким виконано рукописний текст "Сроком 3 месяца под 4 % месячных". Згідно з висновком при виконанні слова "месячных" (російською) вбачається накладення початкової частини слова "меся" на частину раніше написаного слова "годо", що є, наймовірніше, виправленням виконавця рукописного тексту та не впливає на проведення порівняння; вказаним висновком підтверджено, що рукописний текст у розписці "Сроком 3 месяца под 4 % месячных" виконано ОСОБА_2 .
Суд апеляційної інстанції вважав доведеним встановлення сторонами договору позики проценту за користування коштами саме у розмірі 4 % місячних, тому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог дійшов висновку, що підлягають стягненню проценти у розмірі 213 440,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 09 листопада 2017 рокута постанову Апеляційного суду Луганської області від 05 лютого 2018 року, просив скасувати судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух справи у суді касаційної інстанції
27 квітня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, зупинено виконання рішення Сватівського районного суду Луганської області від 09 листопада 2017 року та постанови Апеляційного суду Луганської області від 05 лютого 2018 року до закінчення їх перегляду у касаційному порядку.
У липні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до розпорядження від 16 квітня 2020 року № 1111/0/226-20 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до пунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду", затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 "Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя" доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.
18 червня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення є незаконними та необґрунтованими, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Суди взяли до уваги висновок судово-почеркознавчої експертизи від 07 лютого 2014 року № 2229/02/2230/03, проте це неналежний доказ, оскільки ця експертиза проводилася в іншій справі, а оригіналу висновку немає. Клопотання про проведення експертизи в цій справі позивач не заявляв.
Суди не врахували, що у борговій розписці не зазначено розмір процентної ставки за користування коштами у разі неналежного виконання зобов`язань за договором після закінчення його дії.
Суд апеляційної інстанції не врахував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1891цс15, та не спростував доводів апеляційної інстанції щодо стягнення процентів поза межами строку дії договору.
Суди не встановили спадкоємців та не здійснили запит до нотаріальної контори стосовно подання заяв про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи апеляційної скарги щодо стягнення з ОСОБА_2 витрат зі сплати судового збору за забезпечення позову, оскільки заява про забезпечення позову не була розглянута після скасування ухвал про забезпечення позову апеляційними судами Харківської та Луганської областей від 13 січня 2015 року та від 05 лютого 2015 року відповідно.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у квітні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Верховний Суд переглядає судові рішення лише в частині первісного позову.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що15 червня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_3 92 000,00 грн. строком на три місяці та сплатою 4 % щомісяця. Факт укладання договору позики підтверджується розпискою від 15 червня 2012 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_4 загинули у результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Спадкоємцем першої черги після померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є їх син ОСОБА_1
11 лютого 2013 року Першою сватівською державною нотаріальною конторою Луганської області заведено спадкову справу № 54145902.
11 лютого 2013 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про прийняття спадщини, на його користь інший спадкоємець першої черги - дочка спадкодавця ОСОБА_1 11 лютого 2013 року відмовилася від прийняття всієї спадщини.
Інший спадкоємець першої черги - мати померлого спадкодавця ОСОБА_6 - станом на 24 січня 2018 року із заявою про прийняття спадщини не зверталася, що підтверджується листом Першої сватівської державної нотаріальної контори Луганської області від 24 січня 2018 року № 30/01-16, та на час відкриття спадщини була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, а спадкодавець ОСОБА_3 - за адресою: АДРЕСА_2, отже, спадщини відповідно до статей 1268, 1269 ЦК України не прийняла.
Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи від 07 лютого 2014 року № 2229/02/2230/03, зробленого Луганським відділенням Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз, рукописний текст в розписці від 15 червня 2012 року, який починається і закінчується словами " Росписка. Я, ОСОБА_2 …", " Сроком 3 месяца под 4 % месячных", "15.06.2012 року" - виконано ОСОБА_2 ; підпис знизу тексту розписки від 15 червня 2012 року, розташований ліворуч від рукописного запису "15.06.2012 року" - виконано ОСОБА_2 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, -незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.