Постанова
Іменем України
15 липня 2020 року
м. Київ
справа № 569/15071/15-ц
провадження № 61-7341св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 грудня 2019 року у складі судді Ковальова І. М. та постанову Рівненського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Боймиструка С. В., Хилевича С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про стягнення суми боргу.
Позовна заява мотивована тим, що між ним та відповідачем укладений договір позики грошових коштів на суму 13 000,00 доларів США на строк до 20 листопада 2014 року, що підтверджується розпискою від 16 березня 2014 року. Передача грошей здійснена у момент написання розписки. У зв`язку з невиконанням відповідачем свого зобов`язання з повернення коштів порушуються права позивача.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь борг за договором позики у розмірі 13 000,00 доларів США, що в еквіваленті становить 363 066,16 грн; проценти за користування грошовими коштами у розмірі 7 135,76 доларів США, що в еквіваленті - 199 288,69 грн; 3 % річних у розмірі 1 170,68 доларів США, що в еквіваленті - 32 694,94 грн; судові витрати у справі, а саме: 4 651,35 грн - витрати за проведення судової експертизи; 900,00 грн - витрат на оплату правової допомоги та понесені судові витрати у справі.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики у розмірі 13 000,00 доларів США, що в еквіваленті становить 303 862,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 проценти за користування грошовими коштами у розмірі 7 135,76 доларів США, що в еквіваленті за курсом Національного банку України (далі - НБУ), станом на день прийняття рішення, становить 166 791,25 грн; 3 % річних у розмірі 1 170,68 доларів США, що в еквіваленті - 27 363,47 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі, а саме: 4 651,35 грн - витрати за проведення судової експертизи, 900,00 грн - витрати на оплату правової допомоги та 4 537,67 грн - понесені судові витрати у справі.
Рішення мотивоване тим, що позичальником не дотриманий обов`язок щодо повернення позики та сплати відсотків у строк та на умов, передбачених договором. Крім того, наявність розписки у позикодавця свідчить про невиконання зобов`язання позичальником, а доказів про повернення коштів, а також про вимушеність у написанні розписки під тиском відповідачем суду не надано, так само, як і не надано доказів на підтвердження посилань про безгрошовість позики.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 грудня 2019 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У квітні 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Рівненського міського суду Рівненської області
від 20 грудня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що відповідач, отримавши від позивача грошові кошти, зобов`язаний їх повернути. Крім того, судом першої інстанції неправильно застосовано статтю 1049 ЦК України у частині стягнення процентів за користування грошовими коштами у розмірі 7 135,76 доларів США, тобто у валюті.
Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргупредставника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 .
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
16 березня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір позики, відповідно до якого відповідач позичила у позивача грошові кошти у розмірі 13 000,00 доларів США до 20 листопада 2014 року. Позичені у ОСОБА_1 кошти
ОСОБА_2 не повернула.
Висновком експерта Київської незалежної судово-експертної установи
Кривошеїною О. П. від 09 лютого 2017 року № 21130, виготовленого на виконання ухвали суду про призначення судової почеркознавчої експертизи встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 у розписці про отримання грошової позики від 16 вересня 2014 року виконаний самою ОСОБА_2 . Рукописні записи у розписці про отримання грошової позики від 16 вересня 2014 року виконані самою ОСОБА_2 . Ознак, які б вказували на незвичні умови виконання (що впливають на порушення звичного процесу письма) підпису і рукописних записів у розписці про отримання грошової позики від 16 вересня 2014 року, виявлено не було.
Із дослідженого у судовому засіданні висновку експертів, за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 01 серпня 2019 року
№ 23498/18-34/21159-21194/19-34 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, убачається: пункт 1. У розписці від імені ОСОБА_2 на суму 13 000,00 доларів США, датованій 16 вересня 2014 року записи і підписи виконані кульковими ручками, спорядженими пастами синьо-фіолетового кольору. В основний текст розписки від імені ОСОБА_2 на суму 13 000,00 доларів США, датованій 16 вересня 2014 року вносились зміни до первинного тексту розписки шляхом: виправлення - частини записів верхньої частини літери "к" слова "коштів", нижньої частини літери "к" та верхньої частини літери "в" та літер "артира" слова "квартира", що містяться у 13 рядку; нижньої частини цифри "5" зазначенні номеру будинку та нижньої частини літери "е" слова "Рівне", що містяться у 14 рядку документа та дописування частини записів позначки "(", яка міститься у 7 рядку, запису та позначці "США)", які містяться у 8 рядку; літери "є" та літер "артира" слова "квартира", що містяться у 13 рядку, що призвело до змін у первісному тексті документа;
пункт 2. У розписці від імені ОСОБА_2 на суму 13 000,00 доларів США датованій
16 вересня 2014 року відсутні ознаки штучного зістарювання документа.
пункти 3 та 4. Основний текст розписки від імені ОСОБА_2 на суму 13 000,00 доларів США датована 16.09.2014 виконаний у період часу, ймовірно, раніше березня
2015 року. Більш точно встановити період виконання досліджуваних записів у документі не представляється можливим з причини малої кількості наданих зразків порівнянні зі штрихами паст такої ж рецептури, як і у досліджуваних записах.
Отже, виконання розписки у вказану в документі дату - 16 вересня 2014 року не виключається.
Встановити час виконання дописок та виправлень у розписці від імені ОСОБА_2 на суму 13000,00 доларів США датована 16 вересня 2014 року не представляється можливим із причини відсутності зразків порівняння зі штрихами паст такої ж рецептури, як і у записах (елементах записів) дописок та виправлень.".
Позивач заперечив вказані у експертизах дані про написання розписки "16.09.2014р". Зазначив, що оскільки експертизи проводилися за клопотанням представника відповідача, в яких останній наголошував, що розписка написана 16 вересня
2014 року, то і експерт у своїх висновках використав саме цю дату.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позичальником не дотриманий обов`язок щодо повернення кредиту та сплати відсотків у строк та на умов, передбачених договором. Крім того, наявність розписки у позикодавця свідчить про невиконання зобов`язання позичальником, а доказів про повернення коштів, а також про вимушеність у написанні розписки під тиском відповідачем суду не надано, так само, як і не надано доказів на підтвердження посилань про безгрошовість позики.
Разом з тим Верховний Суд не погоджується у повній мірі із висновками судів першої та апеляційної інстанцій у частині визначення суми, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з огляду на таке.
Нормативно-правове обґрунтування
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.