Постанова
Іменем України
15 липня 2020 року
м. Київ
справа № 522/10200/14-ц
провадження № 61-20929св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "А-ТЕК Технолоджі",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ТЕК Технолоджі" на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 13 липня 2018 року у складі судді Чернявської Л. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я.
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван" до ОСОБА_1, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "А-Тек Технолоджі", про звернення стягнення на предмет іпотеки,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до суду, який уточнило у процесі розгляду справи, з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "А-Тек Технолоджі" (далі - ТОВ "А-Тек Технолоджі"), про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Зазначений позов ПАТ "Дельта Банк" мотивувало тим, що 17 липня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"), та ТОВ "А-Тек Технолоджі" було укладено кредитний договір № 11371010000, згідно з умовами якого товариству було надано кредит в розмірі 400 000 доларів США під 14,5 % річних на строк до 18 липня 2011 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, за умовами якого відповідач передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на праві власності.
08 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, за яким відступлено право вимоги за кредитним договором від 17 липня 2008 року № 11371010000 та забезпечувальним договором.
ТОВ "А-Тек Технолоджі" не виконувало належним чином взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 929 860,62 доларів США.
Враховуючи викладене, ПАТ "Дельта Банк" просило: звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру, що знаходиться за адресом: АДРЕСА_1, та складається із п`яти житлових кімнат загальною площею 168,7 кв. м, житловою площею 103,0 кв. м, належну ОСОБА_1 (1/2 частки на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І. М. 16 жовтня 1996 року за реєстром № 14123, зареєстрованого 18 жовтня 1996 року Одеським міжміським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості в реєстровій книзі 199 пр. на сторінці 30 за реєстром № 15, а інша 1/2 частини - на підставі свідоцтва про право власності, виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І. М. 16 жовтня 1996 року за реєстром № 14120, зареєстрованого 18 жовтня 1996 року Одеським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості в реєстровій книзі 199 пр. на сторінці 30 за реєстрованим № 15); визначити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів в межах виконавчого провадження з встановленням початкової ціни вказаного предмету іпотеки, для його подальшої реалізації з прилюдних торгів згідно експертного висновку суб`єкта оціночної діяльності, що буде здійснений в процесі виконавчого провадження.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 13 липня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що зобов`язання за укладеним між сторонами іпотечним договором, які є похідними від кредитного договору, припинилися, оскільки припинилися забезпечені іпотекою зобов`язання за кредитним договором у зв`язку з ліквідацією юридичної особи ТОВ "А-Тек Технолоджі" та внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців запису про її припинення.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 травня 2019 року заяву ТОВ "ЕйПіЕс Україна" про процесуальне правонаступництво задоволено. Залучено ТОВ "ЕйПіЕс Україна", яке змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван" (далі - ТОВ "Стар Інвестмент Ван"), до участі у справі як правонаступника ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк".
Постановою Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" в особі правонаступника ТОВ "Стар Інвестмент Ван" залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду міста Одеси від 13 липня 2018 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2019 року ТОВ "Стар Інвестмент Ван" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 13 липня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що сам факт ліквідації боржника за кредитним договором з внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладений для забезпечення виконання кредитного договору боржником.
Вказане узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду України та Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 липня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ТОВ "А-Тек Технолоджі" було укладено кредитний договір № 11371010000, згідно з умовами якого позичальнику надано кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту кредитної лінії 400 000 доларів США під 14,5 % річних на строк до 18 липня 2011 року.
Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, між банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, посвідчений 17 липня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В. В., зареєстрований у реєстрі за № 7167, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку нерухоме майно - квартиру № 14 загальною площею 168,7 кв. м, житловою площею 103,0 кв. м, в будинку АДРЕСА_1 , належну їй на праві власності, ринковою вартістю 2 756 862 грн.
08 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, за яким відступлено право вимоги, зокрема за Кредитним договором від 17 липня 2008 року № 11371010000 та забезпечувальним іпотечним договором від 17 липня 2008 року № 7167.
Згідно з розрахунком заборгованість станом на 09 квітня 2013 року становила 400 000 доларів США, заборгованість за пенею за несвоєчасне повернення кредиту - 30 500 доларів США, за відсотками - 466 416,69 доларів США, за пенею у зв`язку із несвоєчасним поверненням відсотків - 32 943,93 доларів США, всього - 929 860,62 доларів США, що еквівалентно 7 533 468,75 грн.
Згідно з розрахунком заборгованість станом на 05 червня 2015 року становила за кредитом 400 000 доларів США, заборгованість за відсотками - 719 683,40 доларів США, що еквівалентно 23 528 705,62 грн, комісія - 172 404,43 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02 грудня 2015 року, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01 лютого 2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 05 квітня 2016 року, у справі № 5017/2602/2012 за позовом Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" до ТОВ "А-Тек Технолоджі" про визнання банкрутом, затверджено ліквідаційний баланс ТОВ "А-Тек Технолоджі", крім того, вирішено вимоги кредиторів, незадоволені за відсутністю майна банкрута, вважати погашеними; вказано відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції провести державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ "А-Тек Технолоджі" та внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців запис про внесення державної реєстрації припинення юридичної особи ТОВ "А-Тек Технолоджі"
Запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ "А-Тек Технолоджі" вчинено 14 грудня 2015 року, номер запису 15561170018007683.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 04 грудня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Приморського районного суду міста Одеси.
24 грудня 2019 року справа № 522/10200/14-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини перша, третя статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення у повній мірі не відповідають, з огляду на таке.
Відповідно до статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Згідно зі статтею 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель (іпотекодавець) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.
Частиною першою статті 12 цього Закону передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель вправі вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Таким чином, укладаючи договір іпотеки, іпотекодавець бере на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником (у межах вартості предмета іпотеки), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із Єдиного державного реєстру.
Сам факт ліквідації боржника за кредитним договором з унесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладено для забезпечення виконання кредитного договору боржником. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто звільнення останньої від таких ризиків повинно бути предметом спеціальної домовленості між такою особою та кредитором.
Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, висловленими у постановах від 10 лютого 2016 року у справі № 6-84цс15 та від 10 лютого 2016 року у справі № 6-216цс14.
Із матеріалів справи встановлено, що ПАТ "Дельта Банк", правонаступником якого є ТОВ "Стар Інвестмент Ван" реалізувало своє право іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, звернувшись до суду з позовом до відповідача у червні 2014 року, в період дії іпотечного договору, коли зобов`язання, забезпечене іпотекою, належним чином не виконувалося, та до винесення господарським судом ухвали про ліквідацію боржника у грудні 2015 року і виключення останнього з Єдиного державного реєстру у грудні 2015 року.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, щодо відсутності підстав для задоволення позову через припинення юридичної особи боржника є помилковим, та таким, що не відповідає встановленим обставинам справи з урахуванням наданих сторонами доказів, оскільки саме по собі постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи-боржника за основним зобов`язанням та його виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не тягнуть за собою припинення зобов`язання, оскільки банк до внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення юридичної особи реалізував своє право на пред`явлення позову до іпотекодавця.
Також під час нового розгляду справи судам слід звернути увагу на те, що згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку (пеню) припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.