ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2020 року
Київ
справа № 803/485/18
провадження № К/9901/9492/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Уханенка С. А.
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до головного державного виконавця першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою адвоката Сорокопуда Миколи Олександровича - представника ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 5 листопада 2018 року, ухвалене у складі головуючого судді Міськевич О. Я., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: Довгополова О. М. (головуючий), Святецького В. В., Шинкар Т. І.
І. Суть спору
1. У березні 2018 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до головного державного виконавця першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Зварич Х. В. (надалі також державний виконавець, відповідач), у якому просив визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 55458659 від 4 січня 2018 року.
2. Свої вимоги позивач обґрунтовував протиправністю спірної постанови про відкриття виконавчого провадження, стверджуючи, що виконавчий документ пред`явлено до виконання із порушенням тримісячного строку для його пред`явлення.
3. Відповідач позов не визнала. У відзиві на позов стверджувала про дотримання з боку державного виконавця вимог закону під час відкриття виконавчого провадження та зауважила на тому, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не порушено.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. 19 жовтня 2011 року Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області видав виконавчий лист у кримінальній справі № 1-5/2011 про конфіскацію майна ОСОБА_1 на користь держави.
5. Вказаний виконавчий лист перебував на виконанні у Першому відділі державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області.
6. 31 березня 2017 року виконавчий лист № 1-5/2011 від 19 жовтня 2011 року повернуто стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з встановленням заборони щодо звернення стягнення на майно боржника та відсутністю майна у боржника, на яке можна було б звернути стягнення.
7. В подальшому вказаний виконавчий лист повторно пред`явлений до виконання.
8. Державний виконавець постановою від 4 січня 2018 року відкрила виконавче провадження ВП № 55458659.
9. Вважаючи протиправною постанову від 4 січня 2018 року, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
10. Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області рішенням від 5 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року, в позові відмовив.
11. Такі свої рішення суди мотивували безпідставністю заявлених позовних вимог, дійшовши висновку про те, що строк дії заборони щодо звернення стягнення на майно ОСОБА_2 не закінчився.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
12. Представник позивача подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування з боку судів норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
13. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити рішення про задоволення заявлених позовних вимог.
14. Відповідач подала відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення.
V. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду
15. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
16. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
17. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
18. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
19. Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
20. З огляду на приписи зазначеної норми процесуального закону, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними, допустимими та достовірними доказами.
21. Суди першої й апеляційної інстанцій наведеного не дотримались.
22. Так, за правилами частин першої-п`ятої статті 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
23. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша, третя статті 90 КАС України).
24. Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що копії письмових доказів, які оцінені судами та на підставі яких установлені фактичні обставини справи, зокрема, копія оспорюваної постанови державного виконавця, не засвідчені в установленому процесуальним законом порядку, що унеможливлює їх використання на підтвердження обставин, що входять до предмету доказування у цій справі.
25. Отже, рішення у цій справі ухвалені на підставі недопустимих доказів.
26. Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17 липня 2019 року у справі № 810/719/18.
27. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
28. Крім того, справу розглянуто з порушенням предметної підсудності, визначеної статтею 20 КАС України. Згідно з частиною першою цієї статті місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:
оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;
уточнення списку виборців;
оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум;
оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;
3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо:
примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;
примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;
затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні;