ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2020 року
Київ
справа № 826/11673/17
провадження № К/9901/8484/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Радишевської О. Р.
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в місті Києві, за участю третьої особи - ОСОБА_2, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва, ухвалене 04 червня 2018 року у складі головуючого судді - Клименчук Н.М., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду, прийняту 29 січня 2019 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Шурка О.І., суддів: Василенка Я.М., Кузьменка В.В.,
І. Суть спору
1. У вересні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також позивач) звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції в місті Києві (надалі також відповідач), за участю третьої особи - ОСОБА_2, в якому просив:
1.1. визнати противоправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у ненаправленні подання до Міністерства юстиції України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_2 ;
1.2. зобов`язати Головне територіальне управління юстиції у місті Києві направити до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №2143, виданого на ім`я ОСОБА_2 для розгляду по суті.
2. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що нотаріусом ОСОБА_2 . розголошено нотаріальну таємницю, чим порушено вимоги статті 8 Закону України "Про нотаріат", однак через бездіяльність відповідача останню не притягнуто до відповідальності.
3. Представник відповідача та третя особа проти позову заперечували наполягали на тому що ОСОБА_2 не були порушені вимоги статті 8 Закону України "Про нотаріат" щодо розголошення відомостей, одержаних у зв`язку з вчиненням нотаріальних дій, тому просили у задоволенні позову відмовити.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. 15 лютого 2017 року ОСОБА_1 подано до Головного територіального управління юстиції міста Києва скаргу щодо протиправних дій приватного нотаріуса Київського нотаріального округу ОСОБА_2 (далі по тексту - нотаріус Прокудіна Л.Д.).
4.1. Відповідно до змісту вищезазначеної скарги, позивачем вказано на те, що нотаріусом ОСОБА_2, в порушення статті 8 Закону України "Про нотаріат", розголошено нотаріальну таємницю.
5. Листом Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 17 березня 2018 року № Р-765 позивачу повідомлено, що за результатом розгляду скарги від 15 лютого 2017 року проведено перевірку, та не встановлено допущення нотаріусом ОСОБА_2 порушень вимог Закону України "Про нотаріат".
6. Вважаючи, що відповідачем допущено протиправно бездіяльність, яка виразилась у не направленні подання до Міністерства юстиції України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю нотаріусом ОСОБА_2, позивач звернувся з позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
7. Судами встановлено, що підставою для подання позивачем скарги на дії нотаріуса ОСОБА_2 слугували висновки останнього щодо розголошення нотаріальної таємниці стосовно вчинених нею нотаріальних та реєстраційних дій з незаконного відчуження у липні-серпні 2016 рок квартири, що належить ОСОБА_1
8. Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві, з метою дослідження обставин, які стали підставою звернення позивача зі скаргою, витребувано у нотаріуса ОСОБА_2 письмові пояснення.
9. Згідно із наявною в матеріалах справи копією письмових пояснень нотаріуса ОСОБА_2, останньою надано пояснення-спростування відносно обставин викладених позивачем у скарзі, щодо договорів, укладених між гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6, посвідчених нею у липні-серпні 2016 року, інспектору поліції, з письмової згоди вказаних осіб.
10. Дозволи-згоди на розголошення інформації щодо договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6, договору щодо задоволення вимог кредиторів та вчинених реєстраційних діях щодо зазначеного, ОСОБА_2 отримано: 15 вересня 2016 року вх. № 01-16/136 та - 16 вересня 2016 року вх. № 01-16/138-1.
10.1. Отримання вказаних заяв-дозволів ОСОБА_2 підтверджується також наявною в матеріалах справи копією витягу Журналу реєстрації вхідних документів "Справа № 1 том 1", де зареєстровано заяви-дозволи.
10.2. Тобто, матеріалами справи підтверджується, що пояснення щодо правочинів, посвідчених ОСОБА_2 між гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6, як органу досудового слідства, так і іншим особам, надано після отримання відповідних згод від останніх.
11. Крім того, із наданих представником третьої особи пояснень вбачається, що на час відібрання пояснень у приватного нотаріуса ОСОБА_2 інспектором поліції, останньому було відомо про усі правочини, зареєстровані ОСОБА_2 між ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6, у липні-серпні 2016 року, що також підтверджується посиланнями на вказані обставини у позовній заяві, оскільки всі документи були додані до скарги самим позивачем.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
12. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 4 червня 2018 року, у задоволенні позову відмовив.
12.1. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу не порушено вимоги чинного законодавства щодо розголошення нотаріальної таємниці.
13. Таку позицію Окружного адміністративного суду міста Києва підтримав і Шостий апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи та постановою від 29 січня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 червня 2018 року залишив без змін.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
14. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
15. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані рішення судів першої й апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
16. Представник відповідача та третя особа заперечення на касаційну скаргу не подавали.
V. Нормативне регулювання та оцінка Верховного Суду
17. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
18. Водночас 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
19. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
20. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
21. Згідно з частинами першою-четвертою статті 341 КАС України в зазначеній редакції суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
21.2. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
21.3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
22. Надаючи оцінку встановленим судами фактичним обставинам справи та покладеним в основу ухвалених у цій справі судових рішень мотивів крізь призму аргументів касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.