ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2020 року
Київ
справа № 1540/4221/18
провадження № К/9901/8471/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Радишевської О. Р.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області про визнання протиправним та скасування наказу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою прокуратури Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду, ухвалене 29 жовтня 2018 року у складі головуючого судді Бутенка А. В., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду, прийняту 20 лютого 2019 року у складі колегії суддів: головуючого Крусяна А. В., суддів Градовського Ю. М., Яковлєва О. В.
І. Суть спору
1. У серпні 2018 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовом до прокуратури Одеської області (надалі також - відповідач), в якому просив:
1.1. Визнати протиправним та скасувати наказ прокуратури Одеської області № 1595к від 3 серпня 2018 року про звільнення з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів органами, що проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове розслідування управління нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту прокуратури Одеської області старшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади в органах прокуратури у зв`язку з ліквідацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймав посаду (пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру") у перший робочий день після закінчення його тимчасової непрацездатності.
2. Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував протиправністю звільнення його із займаної посади. На думку позивача звільнення відбулося незаконно, оскільки не дотримано передбаченої Кодексом законів про працю України (надалі - КЗпП України) процедури, передбаченої у випадках змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Зокрема, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідач порушив вимоги статті 49-2 КЗпП України, та абз. 9 п. 11 Положення про організацію кадрової роботи в органах прокуратури.
3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наголошував на його безпідставності з огляду на дотримання чинного законодавства під час звільнення позивача із посади.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1, працює в органах прокуратури з серпня 2005 року.
5. Наказом прокурора Одеської області № 3008к від 22 грудня 2014 року позивач був призначений на посаду начальника відділу нагляду за додержанням законів органами, що проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове розслідування управління нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту прокуратури Одеської області.
6. Наказом Генерального прокурора України №68ш від 15 липня 2015 року у штатному розписі прокуратури Одеської області скорочено посаду, яку обіймав позивач.
7. З жовтня 2015 року по березень 2018 року ОСОБА_1 перебував у відпустці по догляду за дитиною.
7.1. 10 квітня 2018 року згідно наказу прокуратури Одеської області № 445к від 15 березня 2018 року, позивач приступив до роботи після відпустки для догляду за дитиною.
8. 11 квітня 2018 року прокуратурою Одеської області письмово попереджено позивача про наступне вивільнення відповідно до статті 49-2 КЗпП України, зазначене попередження під підпис вручене позивачу того ж дня.
8.1. Водночас, судами встановлено, що відповідач не ознайомив позивача 11 квітня 2018 року з переліком вакантних посад на які може бути здійснено його переведення, тобто прокуратурою області не було запропоновано ОСОБА_1 іншу роботу на вакантній посаді прокуратури Одеської області.
8.2. Так, в матеріалах справи відсутні докази ознайомлення позивача зі списком вакантних посад станом на 11 квітня 2018 року. Вказаний список вакантних посад від 11 квітня 2018 року не містить відомостей щодо його отримання та ознайомлення позивачем.
9. Наказом прокуратури Одеської області № 572к від 11 квітня 2018 року позивачу надано відпустку з 07 травня 2018 року по 09 червня 2018 року.
10. 11 червня 2018 року прокуратурою Одеської області письмово попереджено позивача про наступне вивільнення відповідно до статті 49-2 КЗпП України, з яким його було належним чином ознайомлено 11 червня 2018 року.
10.1. При цьому, від запропонованих вакантних посад позивач відмовився.
11. Наказом прокуратури Одеської області № 936к від 11 червня 2018 року позивачу надано відпустку з 12 червня 2018 року по 31 липня 2018 року.
11.1. Водночас судами встановлено, що з 05 липня 2018 року до 27 липня 2018 року, з 03 серпня 2018 року до 18 серпня 2018 року позивач перебував на лікарняному.
12. 28 липня 2018 року Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів направлено прокурору Одеської області подання № 11/2/4-8499вих-18, яким запропоновано звільнити ОСОБА_1 з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів органами, що проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове розслідування управління нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту прокуратури Одеської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" (ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури).
13. Наказом прокуратури Одеської області № 1595к від 03 серпня 2018 року позивача звільнено з посади в органах прокуратури начальника відділу нагляду за додержанням законів органами, що проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове розслідування управління нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту прокуратури Одеської області у зв`язку з ліквідацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймав посаду (пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру") у перший робочий день після закінчення його тимчасової непрацездатності.
14. Не погоджуючись з наказом про звільнення, вважаючи, що його права та законні інтереси порушено позивач звернувся до суду з даним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
15. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 29 жовтня 2018 року позов задовольнив.
15.1. Визнав протиправним та скасував наказ прокуратури Одеської області № 1595к від 03 серпня 2018 року про звільнення начальника відділу нагляду за додержанням законів органами, що проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудового розслідування управління нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту прокуратури Одеської області старшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади в органах прокуратури у зв`язку з ліквідацією органу прокуратури.
16. Таке своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що відповідачем при прийнятті спірного наказу про звільнення ОСОБА_1 не дотримано вимог статті 49-2 КЗпП України, статті 60 Закону України "Про прокуратуру", абз. 9 п. 11 Положення про організацію кадрової роботи в органах прокуратури.
17. Зазначена позиція підтримана П`ятим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
18. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
19. У касаційній скарзі Прокуратура Одеської області просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовити.
20. Позивач відзив на касаційну скаргу не подавав.
V. Нормативне регулювання та мотиви Верховного Суду
21. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
22. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
23. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
24. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
25. Згідно з частинами першою-четвертою статті 341 КАС України в зазначеній редакції суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
25.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
25.2. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
25.3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
26. Надаючи оцінку встановленим судами фактичним обставинам справи та покладеним в основу ухвалених у цій справі судових рішень мотивів крізь призму аргументів касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
27. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. Частина шоста статті 43 Конституції України, якій кореспондує стаття 5№ КЗпП України, гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
29. Згідно з частиною другою статті 79 Закону України "Про прокуратуру" питання прийняття на роботу, звільнення з роботи, притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також умови оплати праці працівників секретаріату, умови їх побутового забезпечення і рівень соціального захисту визначаються Кодексом законів про працю України, Законом України "Про державну службу", цим Законом, іншими нормативно-правовими актами.
30. За приписом пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
31. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.