ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/13150/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,
представники учасників справи:
позивача - Гловацький О.С., Дусановський С.К.,
відповідача - не з`явився,
третьої особи, на стороні позивача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2020
(головуючий суддя Владимиренко С.В., судді Демидова А.М., Ходаківська І.П.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2020
(суддя Полякова К.В.)
у справі №910/13150/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Білдінг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент"
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Енергобудлізинг",
про визнання договору недійсним,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий виклад позовних вимог
1.1. У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Атланта Білдінг" (далі - ТОВ "Атланта Білдінг") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент" (далі - ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент") про визнання недійсним договору №б/н від 05.05.2014 про відступлення права вимоги, укладеного між позивачем в особі директора Семенюка П.М. та відповідачем в особі директора Дубового П.П.
1.2. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Атланта Білдінг" вказує, що позивач оспорюваний правочин не укладав, на дату його підписання Семенюк П.М. не був призначений на посаду директора, у зв`язку з чим не мав повноважень діяти в інтересах позивача. Крім того, підписання такого договору не відповідає внутрішній волі позивача, а його зміст суперечить нормам цивільного законодавства.
1.3. Відповідачем подано заяву про застосування позовної давності.
2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. Згідно з протоколом від 30.04.2014 №1 загальних зборів учасників ТОВ "Атланта Білдінг" було вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "Атланта Білдінг" за власним бажанням з 08.05.2014, призначити директором Семенюка П.М. з 12.05.2014 та уповноважити директора Семенюка П.М. на вчинення необхідних реєстраційних дій відповідно до вимог чинного законодавства.
2.2. 05.05.2014 між позивачем в особі директора Семенюка П.М. як первісним кредитором та відповідачем в особі директора Дубового П.П. як новим кредитором укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором №Б2011/08/22 купівлі-продажу цінних паперів від 29.09.2011, укладеним між первісним кредитором та ТОВ "Енергобудлізинг".
2.3. Відповідно до п. 1.2 договору новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань за основним договором, у тому числі щодо сплати заборгованості в розмірі 25 250 225 грн.
Заборгованість боржника за основним договором виникла у зв`язку з передачею первісним кредитором боржнику цінних паперів - облігацій дисконтних іменних емітента ТОВ "Будівельна компанія "Міськбудінвест", код ЄДРПОУ 31175387, номінальною вартістю 75 грн за 1 облігацію, в кількості 388465 облігацій, договірною вартістю 65 грн за 1 облігацію, на загальну суму 25 250 225 грн (п. 1.3 договору).
Згідно з п. 1.4 договору строк сплати боржником заборгованості за основним договором встановлено до 30.08.2020.
2.4. Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що згідно з відступленням права вимоги за цим договором новий кредитор сплачує первісному кредитору винагороду в розмірі 25 250 грн шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок первісного кредитора. Строк сплати винагороди до 28.02.2017.
2.5. У лютому 2017 року на поточний рахунок позивача надійшли грошові кошти в загальному розмірі 25 250 грн, а саме: 08.02.2017 у розмірі 5 500 грн, 09.02.2017 у розмірі 10 000 грн, 10.02.2017 у розмірі 9 750 грн із призначенням платежу "оплата за відступлення права вимоги зг. дог. №б/н від 05.05.2014 без ПДВ", внесені на підставі квитанцій про здійснення касових операцій через касу банку готівкових коштів від відповідача через фізичну особу.
2.6. 31.03.2017 позивач звернувся до відповідача з листами №№1, 2, в яких повідомив про надходження вказаної суми грошових коштів, а також про те, що ніколи не укладав із відповідачем договору про відступлення права вимоги від 05.05.2014. Відтак, позивач відмовився від прийняття вказаних коштів та просив повідомити платіжні (банківські) реквізити для повернення цих коштів, оскільки позивач не мав номеру рахунку відповідача для їх повернення з урахуванням їх внесення згідно з квитанціями про здійснення касових операцій через касу банку готівкових коштів від відповідача через фізичну особу.
2.7. Відповідач листом №01/04-18 від 18.04.2017 повідомив позивача, що між сторонами вказаний договір був укладений та відповідач на його виконання перерахував грошові кошти.
2.8. 13.05.2019 відповідач звернувся до позивача з претензією №13/05-19 щодо виконання позивачем умов договору про відступлення права вимоги від 05.05.2014 у частині передачі всіх необхідних документів, що підтверджують відповідні права вимоги до ТОВ "Енергобудлізинг".
3. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. 09 січня 2020 року рішенням Господарського суду міста Києва позов задоволено. Визнано недійсним договір від 05.05.2014 №б/н про відступлення права вимоги, укладений між ТОВ "Атланта Білдінг" та ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент". Здійснено розподіл судового збору.
3.2. 19 березня 2020 року постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2020 залишено без змін.
3.3. Судові рішення мотивовані тим, що спірний правочин укладений 05.05.2014 від імені позивача особою, яка не мала на той час повноважень діяти від імені ТОВ "Атланта Білдінг", оскільки не була призначена на посаду директора товариства позивача, а відтак не мала повноважень на укладення та підписання від імені позивача оспорюваного правочину.
Також суди дійшли висновку, що позовна давність до вимог про визнання недійсним правочину на момент звернення до суду з позовом 23.09.2019 не пропущена.
4. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
4.1. ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2020, рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2020 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
4.2. Касаційну скаргу подано з підстав, визначених п. 1, п. 2, п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
4.3. В обґрунтування п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. На думку відповідача, під час розгляду справи суд апеляційної інстанції, застосовуючи положення ст. 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності, не застосував висновок, викладений в п. 4.4 постанови Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/7394/18, зокрема про те, що "для юридичної особи (суб`єкта підприємницької діяльності) як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права". Також суд апеляційної інстанції, застосовуючи положення ст. 261 ЦК України, не застосував висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 06.06.2018 у справі №915/1622/16, зокрема про те, що "за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи. Той факт, що від імені юридичної особи виступають конкретні фізичні особи, не змінює самостійного характеру волі, поведінки і відповідальності юридичної особи за свої дії в цивільних правовідносинах".
Також в обґрунтування п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України відповідач вважає, що під час розгляду даної справи суд апеляційної інстанції, застосовуючи положення ст.ст. 3, 92, 241 ЦК України щодо добросовісності поведінки сторони правочину не застосував висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №521/17654/15-ц, зокрема про те, що "цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість".
4.4. Скаржник вважає, що у суду є підстави для відступлення від висновку щодо застосування ст.ст. 92, 241 ЦК України, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.10.2019 у справі №904/355/19, згідно з якою "сторона має проявляти розумну обачність та перевіряти інформацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно керівника юридичної особи, а отже і нести наслідки такої необачності у вигляді недійсності договору". На думку скаржника, викладений висновок не узгоджується із положеннями ст. 19 Конституції України (п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України - необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду).
4.5. Мотивуючи п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржник зазначає, що під час розгляду цієї справи у суду є підстави для формування висновку щодо застосування ст. 241 ЦК України. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції застосував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.05.2016 у справі №6-2612цс15, від 25.04.2018 у справі №710/2175/15-ц, від 31.10.2018 у справі №664/998/17, від 07.11.2018 у справі №466/10270/15-ц, від 31.01.2019 у справі №922/4371/17, ухвалені не за подібних правовідносин та без урахування фактичних обставин цієї справи.
4.6. ТОВ "Атланта Білдінг" подало відзив на касаційну скаргу, в якому воно заперечуючи проти доводів касаційної скарги просить залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2020, а касаційну скаргу - без задоволення.
4.7. Відзив мотивовано тим, що твердження скаржника щодо відсутності висновку про застосування ст. 241 ЦК України у подібних правовідносинах не відповідає дійсності, оскільки відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.05.2016 у справі №6-2612цс15, від 25.04.2018 у справі №710/2175/15-ц, від 31.10.2018 у справі №664/998/17, від 07.11.2018 у справі №466/10270/15-ц, від 31.01.2019 у справі №922/4371/17 та були враховані судом апеляційної інстанції при розгляді справи. Доводи скаржника щодо необхідності відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.10.2019 у справі №904/355/19, ґрунтуються на некоректному цитуванні скаржником цієї постанови, а тому таке посилання не відповідає жодній з підстав касаційного оскарження.
Стосовно доводу скаржника щодо незастосування висновку щодо позовної давності, викладеного у постановах Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/7394/18 позивач зазначив, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень не міститься інформації щодо ухвалення судових рішень Верховним Судом у зазначеній справі. На думку позивача, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №915/1622/16.
4.8. Відзив від третьої особи до Верховного Суду не надійшов.
4.9. 15 липня 2020 року до Верховного Суду надійшло повторне клопотання від скаржника про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що адвокат ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" Коротюк М.Г. не може взяти участь у судовому засіданні 15.07.2020 у Касаційному господарському суді у зв`язку з його участю в іншому судовому процесі у Київському апеляційному суді, яке призначене до слухання на 15.07.2020 о 12:20.
Верховний Суд звертає увагу на те, що звертаючись з касаційною скаргою, яка подана з підписом адвоката Коротюка, скаржник зазначив про те, що з урахуванням постанови КМУ №211 від 11.03.2020, постанови КМУ №239 від 25.03.2020, на підставі яких на території України введено надзвичайну ситуацію та запроваджено режим карантину, листа Ради суддів України від 16.03.2020 про запровадження особливого режиму роботи судів в Україні, він не заперечує проти розгляду даної касаційної скарги за відсутності та без виклику сторін.
Такі ж самі посилання були зроблені скаржником в уточненій касаційній скарзі, яка буда подана на виконання ухвали Верховного Суду від 27.04.20202 про залишення касаційної скарги ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 09.06.2020 відкрито касаційне провадження у справі №910/13150/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2020 та призначено її розгляд на 01.07.2020. Явку представників учасників справи визнано необов`язковою.
01 липня 2020 року до суду надійшло клопотання ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" про відкладення розгляду справи. Клопотання обґрунтовано неможливістю участі в судовому засіданні адвоката відповідача Коротюка М.Г. у зв`язку з його участю в іншому судовому процесі, дату слухання в якому призначено раніше відкриття провадження у цій справі та відсутністю у товариства інших представників.
У зв`язку з викладеним, ухвалою Верховного Суду від 01.07.2020 у розгляді справи №910/13150/19 оголошено перерву до 15.07.2020 о 14:30.
В той же час Верховний Cуд звертає увагу на те, що згідно з ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Враховуючи викладені обставини, а також те, що явка сторін у судове засідання не визнавалась обов`язковою; Суд вже відкладав розгляд справи у зв`язку з неможливістю участі адвоката скаржника у судовому засіданні 01.07.2020; з огляду на суперечливу поведінку скаржника, який у касаційній скарзі та поданих до неї уточненнях не заперечував проти розгляду його касаційної скарги за відсутності та без виклику сторін; оскільки представники позивача з`являлися у судові засідання двічі та заперечували проти задоволення клопотань відповідача про відкладення розгляду справи; з метою дотримання розумного балансу інтересів обох сторін; з огляду на повноваження суду касаційної інстанції, визначені ст. 300 ГПК України; відсутністю обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення клопотання скаржника про відкладення розгляду справи та здійснення розгляду касаційної скарги у визначену дату за наявними у матеріалах справи документами.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
5.1.1. З урахуванням статті 300 Господарського процесуального кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час подання касаційної скарги), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.1.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Щодо суті касаційної скарги
5.2.1. Спір по справі стосується наявності підстав для визнання недійсним договору відступлення права вимоги.
5.2.2. Згідно з положеннями ст.ст. 203, 215 ЦК України підставою недійсності правочину може бути вчинення його особою за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності та невідповідність волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі. При цьому дієздатність юридичної особи реалізується відповідно до ст. 92 ЦК України через її органи у межах визначених законом та статутом повноважень.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
При цьому підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту.