Постанова
Іменем України
16 липня 2020 року
м. Київ
справа № 320/9476/17
провадження № 51-1779 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Короля В.В., Лагнюка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Матолич М.Р.,
захисника в режимі відеоконференції Діденка В.Є.,
потерпілої в режимі відеоконференції ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Діденка В.Є. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080140004656, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Нововасилівка Приазовського району Запорізької області, жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 листопада 2019 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 29 жовтня 2017 року близько 18:00, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки "ВАЗ 2101", д.н.з. НОМЕР_1, перевищуючи дозволену швидкість руху в межах населеного пункту, рухаючись по просп. 50 років Перемоги у м. Мелітополі Запорізької області з боку вул. Гризодубової у напрямку вул. Брів-ла-Гайард, порушив вимоги пунктів 2.9а, 12.4, 12.9, 18.1 Правил дорожнього руху України (далі ПДР), в результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка перетинала проїжджу частину по нерегульованому пішохідному переході, чим заподіяв їй тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпіла померла в лікарні 06 листопада 2017 року.
Крім того, ОСОБА_2 29 жовтня 2017 року близько 18:00, після здійснення наїзду на пішохода ОСОБА_3, порушуючи вимоги п. 2.10 ПДР, керований автомобіль не зупинив, маючи реальну можливість не вжив заходів для надання першої медичної допомоги потерпілій, яка перебувала у небезпечному для життя стані та була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, чим свідомо залишив її без допомоги.
Вироком Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2020 року апеляційну скаргу прокурора Фурманенко М.В. задоволено, а вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 листопада 2019 року в частині призначеного ОСОБА_2 покарання скасовано.
Постановлено новий вирок, яким ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, за ч. 1 ст. 135 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Діденко В.Є. просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що, постановляючи вирок, апеляційний суд безпідставно врахував як обставину, що обтяжує покарання засудженому, залишення потерпілої у небезпеці, оскільки такі дії ОСОБА_2 кваліфіковано як окремий злочин, передбачений ч. 1 ст. 135 КК України. Крім того, вважає, що апеляційний суд належним чином не дослідив доказів, які характеризують особу засудженого, зокрема того, що ОСОБА_2 одружився, має на утриманні хвору матір, яка є інвалідом третьої групи та перебуває на обліку в лікаря-онколога, потребує реабілітаційних заходів й складного лікування та сторонньої допомоги. Також захисник вказує, що апеляційний суд, обґрунтовуючи висновки щодо неможливості звільнення ОСОБА_2 від покарання на підставі ст. 75 КК України, належним чином не врахував поведінки останнього після вчинення злочинів, який надав матеріальну допомогу потерпілій на лікування, тобто вживав вичерпних заходів для зменшення наслідків вчинених злочинів.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
У судовому засіданні захисник Діденко В.Є. та потерпіла ОСОБА_1 підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити. Прокурор Матолич М.Р. просила вирок апеляційного суду залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Мотиви суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованих злочинів місцевий суд належним чином вмотивував дослідженими та оціненими під час судового розгляду доказами і правильно визнав достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_2
Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України з урахуванням обсягу пред`явленого обвинувачення є правильною.
Доводи касаційної скарги захисника про порушення апеляційним судом загальних засад призначення покарання та його надмірну суворість, на думку колегії суддів, є непереконливими з огляду на наступне.
Відповідно до статей 404, 407 КПК України апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити новий, у якому зобов`язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення з урахуванням вимог ст. 409 КПК України.