Постанова
Іменем України
16 липня 2020 року
м. Київ
справа № 132/1234/17
провадження № 51-654 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Макаровець А.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Сидоренко А.С.,
засудженого в режимі відеоконференції ОСОБА_2.,
захисника в режимі відеоконференції Никитюка О.І.,
законного представника ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Никитюка О.І. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 11 липня 2019 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 16 грудня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020160000007, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Болган Піщанського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 11 липня 2019 року ОСОБА_2 (неповнолітнього на час вчинення злочину) засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ч. 3 ст. 102 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції Закону №838-VIII) зараховано ОСОБА_2 у строк покарання строк перебування його під вартою з 06 січня 2017 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вказаним вироком також засуджено ОСОБА_3 та ОСОБА_4, судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржуються.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 02 січня 2017 року близько 20:00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, біля лісосмуги, що поруч зі шкільним стадіоном, розташованим у АДРЕСА_1, спільно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, діючи умисно, розуміючи протиправність своїх дій, спрямованих на заподіяння потерпілому ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у виді смерті останнього, однак маючи можливість їх передбачити, завдали численних ударів руками і ногами в ділянку голови та тулуба ОСОБА_5, від чого останній втратив свідомість. Злякавшись того, що ОСОБА_5 знепритомнів ОСОБА_4 пішов додому, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 після того, як ОСОБА_5 прийшов до свідомості, продовжили завдавати йому удари руками і ногами в ділянку голови. Розуміючи, що ОСОБА_5 від отриманих ударів знову перебуває у непритомному стані, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перенесли його до приміщення неопалювального шкільного туалету, що на АДРЕСА_2 району Вінницької області, та, залишивши його там, розійшлись по домівках. 03 січня 2017 року о 09:00 місцевими жителями у приміщенні вказаного шкільного туалету було виявлено непритомного ОСОБА_5 у напівоголеному стані, його негайно було госпіталізовано до реанімаційного відділення Калинівської ЦРЛ, де ІНФОРМАЦІЯ_2 року близько 08:15 він помер, не приходячи до свідомості.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 грудня 2019 року апеляційні скарги засудженого ОСОБА_3, захисника Никитюка О.І. в інтересах засудженого ОСОБА_2, захисника Тарасюк Н.Г. в інтересах засудженого ОСОБА_4, захисника Бондарчука В.В. в інтересах засудженого ОСОБА_3 залишено без задоволення, апеляційну скаргу прокурора Шиманської В.В. задоволено.
Вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 11 липня 2019 року в частині стягнення судового збору змінено. Виключено з вироку вказівку про стягнення із ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в рівних частинах на користь потерпілої ОСОБА_6 640 грн витрат на сплату судового збору.
У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Никитюк О.І. ставить питання про перевірку вироку місцевого суду та ухвалу апеляційного суду в касаційному порядку. Вказує, що місцевий суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що за встановлених судом обставин дії ОСОБА_2 підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 119 КК України, враховуючи, що останній не бажав заподіяти потерпілому саме тяжких тілесних ушкоджень, тим більше не бажав настання його смерті. Крім того, вважає, що призначене засудженому ОСОБА_2 покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого та є явно несправедливим через суворість, оскільки участь ОСОБА_2 у скоєнні злочину є досить незначною, інкриміновані дії він вчинив у неповнолітньому віці, визнав свою вину, однак не погодився з правовою кваліфікацією. При цьому зазначає, що, погоджуючись з висновками місцевого суду, за наявності сумнівів у правильності кваліфікації дій ОСОБА_2 апеляційний суд безпідставно вирок суду першої інстанції залишив без зміни, при цьому свого рішення належним чином не мотивував.
Позиції інших учасників судового провадження
У письмових запереченнях на касаційну скаргу захисника Никитюка О.І. прокурор Шиманська В.В. вказує про необґрунтованість такої скарги, просить відмовити в її задоволенні.
У судовому засіданні захисник Никитюк О.І. відмовився від поданого ним 08 липня 2020 року клопотання про відмову від касаційної скарги, та просив таку скаргу розглянути по суті касаційних вимог.
При цьому в судовому засіданні засуджений ОСОБА_2, захисник Никитюк О.І., законний представник ОСОБА_1 підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити. Прокурор Сидоренко А.С. у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника, просила судові рішення залишити без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за викладених у судових рішеннях обставин ґрунтуються на доказах, досліджених та належно оцінених у судовому засіданні.
Такі висновки суд зробив на підставі показань засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, пояснень експертів Чорного Є.О., Сідлецького В.П .
Разом з тим судом першої інстанції співставлено, проаналізовано і покладено в основу обвинувального вироку як докази дані, що містяться у: протоколах огляду місця події від 04 січня 2017 року та 17 січня 2017 року; протоколі проведення слідчого експерименту від 06 січня 2017 року за участю підозрюваного ОСОБА_4 ; протоколі проведення слідчого експерименту від 10 січня 2017 року за участю підозрюваного ОСОБА_3 ; протоколах з додатками за результатом проведення НСРД від 23 березня 2017 року; висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_5 № 1 від 03 лютого 2017 року; висновку судово-медичної експертизи № 3 від 06 січня 2017 року; висновку судово-медичної експертизи № 4 від 06 січня 2017 року; висновку судово-медичної експертизи № 5 від 06 січня 2017 року; висновку судово-медичної експертизи № 07 від 24 січня 2017 року; висновку судово-медичної експертизи № 08 від 25 січня 2017 року; висновку судово-медичної експертизи № 12 від 18 січня 2017 року; висновку судово-медичної експертизи № 13 від 23 січня 2017 року; висновку судово-медичної експертизи № 14 від 25 січня 2017 року; висновку судово-медичної експертизи № 32 від 07 лютого 2017 року; висновку судово-медичної експертизи № 33 від 31 січня 2017 року; висновку судово-біологічної експертизи № 178 від 25 квітня 2017 року; висновку судово-медичної експертизи № 41 від 23 березня 2017 року; висновку додаткової судово-медичної експертизи № 11 від 26 березня 2018 року; висновку додаткової судово-медичної експертизи № 12 від 26 березня 2018 року.
У вироку суду в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 саме у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК України. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності. Зі змісту вказаного вироку вбачається, що суд у мотивувальній його частині виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, з достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки.