ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2020 року
справа № 175/1883/17
провадження № 51-1029км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Маринича В.К., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.В.,
прокурора Сингаївської А.О.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Осташа Є.Д.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 42016040000001056, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Преображенка Томаківського районуДніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 9 вересня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 9 вересня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 367 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн, з позбавленням права працювати в правоохоронних органах, а також займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків строком на 2 роки.
Цивільний позов задоволено частково, постановлено стягнути на користь потерпілого ОСОБА_2 з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 144 910,99 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн - моральної шкоди.
Дніпропетровський апеляційний суд ухвалою від 18 грудня 2019 року вирок щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, перебуваючи з 7 листопада 2015 року на посаді старшини Дніпропетровського відділення Дніпропетровського відділу поліції Головного управління національної поліції у Дніпропетровській області (далі - ДВ ДВП ГУНП), здійснюючи функції представника влади і будучи службовою особою, допустив невиконання своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду законним правам громадян, за наведених у вироку обставин.
Так, ОСОБА_1, будучи відповідно до наказів начальника ДВ ДВП ГУНП матеріально відповідальним за прийом та зберігання майна, вилученого за кримінальними провадженнями та матеріалами ЄО, а також відповідальним за зберігання речових доказів в обладнаному приміщенні чи спеціальному сейфі, 7 листопада 2015 року прийняв на відповідальне зберігання вилучений під час обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді, та визнаний речовим доказом у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015040440002155 автомобіль "Mercedes Benz Vito", державний номер НОМЕР_1, який на праві власності належить ОСОБА_3 . У період часу з 7 листопада 2015 року по 1 червня 2016 року вказаний автомобіль зберігався на території подвір`я ДВ ДВП ГУНП на вул. Василя Сухомлинського, 38 у смт Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області, а 1 червня 2016 року старшина ОСОБА_1 на підставі усного розпорядження начальника ДВ ДВП ГУНП ОСОБА_4 транспортував автомобіль "Mercedes Benz Vito" до майданчика на території ПрАТ "Аграрно-виробниче підприємство "Співдружність", що на вул. 8 Березня, 23 у смт Слобожанське, де і залишив вказаний транспортний засіб.
Старшині ОСОБА_1, який відповідно до наказу начальника ДВ ДВП ГУНП у Дніпропетровській області від 17 листопада 2015 року № 17 та згідно з квитанцією №00000223 був відповідальним за збереження речового доказу - автомобіля "Mercedes Benz Vito", державний номер НОМЕР_1 , було достовірно відомо про те, що територія ПрАТ "АВП "Співдружність" належним чином не охороняється та не є спеціальним майданчиком і стоянкою територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів. Як службова особа він мав передбачити можливість протиправного заволодіння транспортним засобом або псування та пошкодження майна за умов порушення порядку його зберігання, однак не передбачив цього через безвідповідальне ставлення до виконання своїх службових обов`язків.
Проте старшина ОСОБА_1, будучи службовою особою та відповідальним за зберігання майна, вилученого за кримінальним провадженням, маючи реальну можливість забезпечити належне зберігання речового доказу - автомобіля "Mercedes Benz Vito", на порушення вимог п. 19 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України від 27 серпня 2010 року № 51/401/649/471/23/125 та всупереч п. 20 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року №104, внаслідок невиконання службових обов`язків через несумлінне ставлення до них не вжив жодних заходів з метою забезпечення належного збереження речового доказу, не повідомив своєму безпосередньому керівнику - начальнику ДВП ГУНП про факт неналежного зберігання транспортного засобу та можливості його втрати, внаслідок чого в період часу з 1 червня по 11 листопада 2016 року, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, автомобілем "Mercedes Benz Vito", державний номер НОМЕР_1, незаконно заволоділи не встановлені досудовим слідством особи, що завдало істотної шкоди власнику автомобіля - потерпілому ОСОБА_3 в розмірі 144 910 грн, що більше ніж в 210 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх доводів зазначає, що:
- суд не взяв до уваги, що Закон України "Про Національну поліцію" набрав чинності 7 листопада 2015 року, а юридично значимі дії відбулись 6 листопада 2015 року, тому посилання у вироку на невиконання обвинуваченим Закону України "Про Національну поліцію України" є безпідставним;
- 6 листопада 2015 року він ще працював на посаді помічника дільничного інспектора ДВП ГУ МВС України в Дніпропетровській області і не був суб`єктом виконання Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів;
- за наявності підстав для закриття судом провадження відповідно до ст. 49 КК та статей 537 - 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд першої інстанції та апеляційний суд не виконали вимог закону і не звільнили його від кримінального покарання;
- обвинувачення ґрунтується на припущеннях, його винуватість не підтверджується доказами;
- суд допустив упередженість, яка перешкодила прийняти законне, обґрунтоване рішення: обмежував його у можливості задавати питання свідкам; безпідставно вказав у вироку, що він діяв з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, а також неправильно зазначив у вироку, що він був звільнений з поліції за порушення службової дисципліни, тоді як він був звільнений за власним бажанням, про що в провадженні є відповідний наказ;
- суд не дослідив його особу, не вказав у вступній частині вироку місце роботи обвинуваченого, вищу освіту, сімейний стан, зокрема наявність на утриманні двох малолітніх дітей, його участь у бойових діях АТО у 2014 році та не визнав ці обставини пом`якшуючими покарання, а також те, що він виконував розпорядження безпосереднього начальника;
- вирок має суперечності: з одного боку, в ньому зазначено, що він діяв на підставі усного розпорядження начальника ВП ОСОБА_4 транспортувати автомобіль, а також визнано, що керівництво та службові особи ДВ ДВП ГУНП належним чином не забезпечили схоронність транспортного засобу, внаслідок чого в листопаді 2016 року виявлено втрату автомобіля, а з другого боку, вказано, що суд не бере до уваги доводи сторони захисту про винуватість посадової особи в особі начальника поліції, який надав обвинуваченому злочинний наказ щодо зберігання речового доказу;
- суд не дав належної оцінки доказам, у тому числі показанням свідків, постанові слідчого про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діях службових осіб ДВ ДВП ГУ МВС України в Дніпропетровській області складу кримінального правопорушення;
- суд безпідставно послався як на докази на накази начальників відділення поліції щодо його обов`язків, за якими він відповідальний за ті речові докази та зброю, що зберігаються в спеціальному приміщенні та сейфі;
- він не мав процесуальних повноважень на виконання дій, передбачених ст. 100 КПК, щоб повернути автомобіль власнику, та не мав реальної можливості забезпечити належне зберігання автомобіля шляхом доставки його на спецмайданчик;
- суд не вказав, які конкретно організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські права та обов`язки ОСОБА_1 мав за відсутності інструкції за посадою чи визначеними функціональними обов`язками старшини;
- він мав можливість просити суд про звільнення від кримінальної відповідальності за строком давності, як і право звернутися до суду з заявою про застосування Закону України "Про амністію в 2016 року" на підставах участі в бойових діях із захисту Батьківщини, однак не скористався цим, оскільки вважав себе невинуватим, проте суд мав вирішити питання щодо звільнення обвинуваченого на підставі статей 49, 74 КК та статей 284-288 КПК від призначеного покарання;
- суд не врахував, що матеріальну шкоду завдано потерпілому ОСОБА_3 невстановленою особою, у володінні якої перебуває автомобіль, і за його розшуком та поверненням потерпілому істотна шкода перестане існувати, як і кримінальна відповідальність;
- суд апеляційної інстанції поверхово розглянув його апеляційну скаргу, безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції, водночас окрема думка судді-доповідача є слушною.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений та захисник підтримали касаційну скаргу, прокурор просила залишити судові рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Мотиви Суду
У касаційній скарзі порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК не можуть бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку. Крім того, згідно з вимогами ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З урахуванням зазначеного суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам, наведеним у касаційній скарзі, в частині встановлених судом фактичних обставин провадження, неповноти судового розгляду та досліджувати і надавати свою оцінку доказам (зокрема показанням обвинуваченого, свідків, документам), належність і допустимість яких було перевірено судом апеляційної інстанції.
Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цієї статтею. Тому суд провів судовий розгляд саме щодо ОСОБА_1 відповідно до пред`явленого йому обвинувачення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину ґрунтується на сукупності доказів, досліджених судом.
Відповідно до наказу №1 о/с від 7 листопада 2015 року ОСОБА_1 був призначений старшиною ДВ ДВП ГУНП у Дніпропетровській області.
Згідно з наказом начальника Дніпровського ВП №17 від 17 листопада 2015 року ОСОБА_1 та дільничного офіцера поліції підполковника поліції Тверитнікова Р.В. призначено матеріально-відповідальними за прийом та зберігання майна, вилученого у кримінальних провадженнях та матеріалах ЄО, у тому числі вогнепальної зброї та боєприпасами, у Дніпропетровському відділенні поліції
Наказом №98 від 30 грудня 2015 року обвинуваченого призначено відповідальним за зберігання речових доказів в обладнаному приміщенні чи спеціальному сейфі у ДВ ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.
Постановою слідчого ОСОБА_5 про визнання та зберігання речових доказів від 7 листопада 2015 року автомобіль "Mercedes Benz Vito", державний номер НОМЕР_1, в салоні якого 6 листопада 2015 року в ході проведення обшуку було виявлено та вилучено пляшки зі скла з горілкою, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12015040440002155, а транспортний засіб та пляшки здано до камери схову ДВ ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.
Відповідно до квитанції №00000223 без дати, підписаної сержантом ВП ОСОБА_1., останнім отримано на зберігання від старшого слідчого ДВ ДВП ГУНП в Дніпропетровській області майора поліції ОСОБА_5 речові докази: транспортний засіб "Mercedes Benz Vito", державний номер НОМЕР_1, та пляшки зі скла з горілкою, які були вилучені 6 листопада 2015 року в ході проведення обшуку, у кількості згідно з протоколом обшуку.
У судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував, що транспортував зазначений автомобіль до майданчика на території ПрАТ "Співдружність", зазначаючи при цьому, що виконував наказ начальника райвідділу ОСОБА_4, розпорядження щодо охорони автомобіля не отримував, він лише виписав квитанції про прийняття речових доказів, а саме пляшок з горілкою та транспортного засобу "Mercedes Benz Vito". Зазначив, що відповідальний за зберігання тільки тих речових доказів, які перебувають у камері зберігання. Схоронність автомобілів, які перебували на території райвідділу, він не міг забезпечити, оскільки був постійно на роботі. Відповідати за крадіжку автомобіля, на його думку, повинні начальник райвідділу ОСОБА_4 та слідча ОСОБА_5 .
Водночас свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив суду, що надав обвинуваченому як відповідальній за збереження речових доказів особі особисту вказівку щодо транспортування транспортного засобу на спеціальний охоронюваний майданчик чи до камери схову, при цьому вказівки транспортувати автомобіль конкретно на територію майданчика "Співдружність" він не надавав.
Відповідно до листа ПрАТ "Співдружність" між цим підприємством та ГУНП у Дніпропетровській області договори щодо оренди майданчиків для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів не укладалися. Чи перебував автомобіль "Mersedes Benz Vito" на території підприємства в період часу з 1 червня 2016 року і коли був вивезений, невідомо, оскільки в`їзд/виїзд автомобілів з території безперешкодний, без фіксації в будь-яких документах. Офіційно вказаний автомобіль товариством на зберігання не приймався. Інформацію щодо сторожів, які чергували 1 червня 2016 року на майданчику ПрАТ "Співдружність", надати неможливо.
З листа ГУНП в Дніпропетровській області вбачається, що місцем зберігання вилучених транспортних засобів в м. Дніпрі є спеціальний майданчик для тимчасового зберігання транспортних засобів, право власності на який належить ПП "Автоклуб", за адресою: вул. Дніпросталівська, 22 К-1 (вул. Винокурова).