Постанова
Іменем України
15 липня 2020 року
м. Київ
справа № 127/19782/15-к
провадження № 51-1707 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Бородія В. М., Мазура М. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Черниш А. І.,
прокурора Вараниці В. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Голівського Вадима Валерійовича, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2019 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015020000000168 від 07 серпня 2015 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зарванці Вінницького району Вінницької області, який згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 29 лютого 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК України) до 6 років позбавлення волі. Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 червня 2016 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та адвоката Варчука А. Б. на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 29 лютого 2016 року задоволено частково. Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 29 лютого 2016 року скасовано та призначено новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років з конфіскацією всього майна. Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з цим вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що будучи працівником правоохоронного органу, займаючи посаду молодшого інспектора 2-ї категорії відділу режиму і охорони Вінницької установи виконання покарань управління ДДПВП України у Вінницькій області (№ 1), діючи умисно, в інтересах засудженого ОСОБА_2, з корисливих мотивів, використовуючи свої службові повноваження всупереч інтересам служби, в період часу з 06 серпня 2015 року по 07 серпня 2015 року незаконно зберігав та перевіз з метою збуту, а також збув особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, а також психотропні речовини, обіг яких обмежено у місце позбавлення волі - на охоронювану територію Вінницької УВП (№1), під час чого був затриманий, чим вчинив злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2020 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Голівського В. В. залишено без задоволення, а вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2019 року стосовно ОСОБА_1 - залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення стосовно ОСОБА_1, а кримінальне провадження закрити за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Вважає, що судовий розгляд у суді першої інстанції проведений неповно та однобічно. Крім того, вказує, що в основу судових рішень покладені суперечливі показання свідків. Зазначає, що свідок ОСОБА_3 фактично провів не огляд, а обшук ОСОБА_1, оскільки вилучені пакунки з дріжджами та мобільний телефон були захованими у його нижній білизні, що свідчить про недопустимість доказів. Посилається на те, що судами не надано оцінку тому, що фактичне затримання ОСОБА_1 відбулось 07 серпня 2015 року о 7-30 годині, в той час як складення протоколу огляду місця події було розпочато лише з 9-00 години цього ж дня та тривало до 10-00 години, коли фактично засуджений вже мав статус затриманого, в той же час йому не були роз`яснені його процесуальні права. Стверджував, що для проведення експертизи були надані не ті п`ять пакунків, що були вилучені, а інші, оскільки вилучені під час огляду місця події п`ять пакунків та телефон були упаковані в один пакет чорного кольору, в той час як для проведення експертизи вони вже були надані в іншому вигляді, за якого кожен з п`яти вилучених пакунків був упакований в окремі спеціальні пакети білого кольору, які були скріплені підписом слідчого Упорнікова О. О., не містили підписів понятих та учасників слідчої дії. Також посилається на порушення судом першої інстанції таємниці наради суддів через поновлення судового розгляду після видалення до нарадчої кімнати для ухвалення вироку, а також на те, що після цього засудженому не було надано право на виступ в судових дебатах та останнє слово. Крім того, вказує на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), оскільки в ній не зазначено підстави, через які апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а також не надано оцінки всім доводам апеляційної скарги захисника.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Вараниця В. М., вважав касаційну скаргу захисника Голівського В. В. необґрунтованою та просив її залишити без задоволення, а судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Не погоджуючись із вказаним вироком, захисник Голівський В. В. подав апеляційну скаргу, в якій ставилось питання про скасування вироку місцевого суду та виправдання ОСОБА_1 у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, допущенням судом першої інстанції істотних порушень кримінального процесуального закону. Наводячи конкретні доводи на обґрунтування заявлених вимог, у тому числі посилався на те, що фактично затримання ОСОБА_1 відбулось 07 серпня 2015 року о 7-30 годині, в той час як складення протоколу огляду місця події було розпочато лише з 9-00 години цього ж дня та тривало до 10-00 години, коли фактично засуджений вже мав статус затриманого, в той же час йому не були роз`яснені його процесуальні права. Крім того наводив доводи, аналогічні касаційній скарзі про те, що для проведення експертизи були надані не ті п`ять пакунків, що були вилучені, а інші, оскільки вилучені під час огляду місця події п`ять пакунків та телефон були упаковані в один пакет чорного кольору, в той час як для проведення експертизи вони вже були надані в іншому вигляді, за якого кожен з п`яти вилучених пакунків був упакований в окремі спеціальні пакети білого кольору, які були скріплені підписом слідчого Упорнікова О. О., не містили підписів понятих та учасників слідчої дії, незаконність постанов про визнання об`єкту речовими доказами, порушення судом таємниці нарадчої кімнати та неврахування судом строку попереднього ув`язнення обвинуваченого в строк покарання.