ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2020року
м. Київ
справа № 161/12105/19
провадження № 51-1002км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Маринича В.К., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Сингаївської А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019030000000468, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Крижівка Рожищенського району Волинської області, жителя м. Луцька Волинської області, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 8 серпня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обв`язки, передбачені ст. 76 КК.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 26 листопада 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 10 травня 2019 року близько 21:45, керуючи технічно справним автомобілем марки ВАЗ-2105, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Глушець в с. Рованці Луцького району Волинської області в напрямку с. Боратин Луцького району, поблизу магазину "Бісквіт" з перевищенням максимально дозволеної швидкості руху в населеному пункті (понад 50 км/год), наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, проявивши безпечність та неуважність, маючи об`єктивну можливість виявити пішохода ОСОБА_2, який перетинав проїзну частину по ньому зліва направо щодо руху автомобіля, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 .
Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді поєднаної тупої травми тіла, яка включає: закриту черепно-мозкову травму, закриту хребетно-спинномозкову травму, закриту тупу травму органів грудної клітки, закриту тупу травму органів черевної порожнини, відкритий злам кісток тазу справа із порушенням цілісності тазового кільця та відкритий злам правої стегнової кістки у верхній третині, закритий злам обох кісток лівої гомілки у верхній третині, забійні рани, садна та синці тіла. Від отриманих ушкоджень потерпілий помер на місці ДТП.
Порушення водієм ОСОБА_1 вимог пп. "б" 2.3, п. 12.4, п. 12.9, п. 18.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) перебуває у прямому причинному зв`язку із настанням ДТП і заподіянням смерті потерпілому.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.
На обґрунтування своїх доводів прокурор посилається на те, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без зміни вирок суду першої інстанції:
- обґрунтував можливість застосування ст. 75 КК обставинами, які, на переконання прокурора є лише характеризуючими даними в загальносоціальному плані та не зменшують суспільної небезпечності, а також вини ОСОБА_1 у вчиненому ним кримінальному правопорушенні;
- належним чином не оцінив доводів прокурора щодо неврахування в повній мірі характеру і ступеня суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_1 злочину та обставин його вчинення, зокрема не взяв до уваги, що від злочинних дій ОСОБА_1 настали тяжкі та незворотні наслідки - смерть людини;
- на порушення статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не спростував доводів прокурора щодо наявності підстав для застосування додаткового покарання та неврахування обставин кримінального провадження, які сталися внаслідок грубого порушення ОСОБА_1 чотирьох пунктів ПДР, а також неодноразового його притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема за керування транспортними засобами особою в стані алкогольного сп`яніння.
На думку прокурора, призначення ОСОБА_1 покарання саме у виді позбавлення волі, яке необхідно відбувати реально, відповідатиме вимогам статей 50, 65 КК, буде необхідним та достатнім для його виправлення.
Позиції учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надійшло.
У судовому засіданні прокурор підтримала вимоги, зазначені в касаційній скарзі.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКсуд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду стосовно доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинних дій за обставин, установлених судом та викладених в ухвалі, а також кримінально-правова оцінка його діянь за ч. 2 ст. 286 КК у касаційній скарзі не оспорюються.
За статтею 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Згідно з ч. 1 ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Як убачається з вироку, призначаючи ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки, суд першої інстанції урахував характер і ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, дані про особу винного, пом`якшуючі покарання обставини - щире каяття, активне сприяння розкриттю вчиненого злочину, часткове добровільне відшкодування завданих збитків, відсутність обставин, що обтяжують покарання, позицію потерпілої.