ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
21 липня 2020 року
справа № 160/4438/19
адміністративне провадження № К/9901/9766/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,
за участю секретаря судового засідання Статілко Ю. С.
представників
позивача - Савчук М. Ю., Коновалової А. П., адвокатів за довіреністю від 24 квітня 2020 року №14-229юр.,
відповідача - Москалець Г. В. в порядку самопредставництва,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у складі судді Голобутовського Р. З.,
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року у складі колегії суддів Баранник Н. П., Малиш Н. І., Щербака А. А.,
у справі № 160/4438/19
за позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"
до Офісу великих платників податків ДФС
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
РУХ СПРАВИ
15 травня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 лютого 2019 року №0000754615 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 171 888 786,00 грн, з яких 114 592 524,00 грн за податковими зобов`язаннями, 57 296 262,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, з мотивів безпідставності їх прийняття.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 17 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року, позов задовольнив повністю, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 15 лютого 2019 року № 0000754615.
Ухвалюючи рішення у справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що сплативши постачальнику вартість підакцизного товару, в ціну якого включено суму акцизного податку, та отримавши від постачальника зареєстровану акцизну накладну, ПрАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", яке використовує підакцизне дизельне пальне, що класифікується у товарних підкатегоріях 2710 19 43 00 згідно з УКТ ЗЕД цілком на власні потреби для експлуатації транспортних засобів, що класифікуються у товарних підкатегоріях 8602 10 00 00, 8707 10 10 10 згідно з УКТ ЗЕД та є кінцевим споживачем такого підакцизного товару, набуває право застосування норми пункту 15 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - ПК України), яка не містить вимоги щодо сплати акцизного податку платником податку на прибуток, що застосовує зазначену пільгу, безпосередньо до Державного бюджету.
Суди попередніх інстанцій дослідили обставини щодо наявності у Товариства транспортних засобів відповідної товарної підкатегорії, придбання дизельного пального, що класифікується у товарних підкатегоріях 2710 19 43 00 згідно з УКТ ЗЕД, сплати суми акцизного податку в ціні товару, обліку ТМЦ, декларування податку на прибуток тощо, та дійшли висновку про безпідставність збільшення контролюючим органом позивачеві суми грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток.
6 квітня 2020 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Офісу великих платників податків ДФС, яка ухвалою цього Суду від 8 квітня 2020 року залишена без руху.
10 червня 2020 року ухвалою Верховного Суду внаслідок усунення відповідачем недоліків касаційної скарги відкрито провадження за касаційною скаргою податкового органу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 160/4438/19 на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та витребувано справу з Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
16 червня 2020 року справа № 160/4438/19 надійшла до Верховного Суду.
ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 160/4438/19 є пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пункту 15 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України.
Зокрема скаржник доводить відсутність висновку Верховного Суду стосовно застосування пільги за поточний період з податку на прибуток за рахунок сплаченого за такий період акцизного податку, зазначеної в пункті 15 підрозділу 4 розділу XX ПК України, яким визначено, що податок на прибуток, що підлягає сплаті до державного бюджету платниками податку за поточний податковий (звітний) період, зменшується на суму сплаченого за такий поточний податковий (звітний) період акцизного податку за зареєстрованими акцизними накладними на важкі дистиляти (газойль), що класифікуються у товарних під категоріях 2710 19 43 00, 2710 19 46 00, 2710 19 47 10 згідно з УКТ ЗЕД, якщо вони були використані для транспортних засобів, що класифікуються у товарних під категоріях 8602 10 00 00, 8704 10 10 10 згідно з УКТ ЗЕД.
Відповідач вважає, що Товариство не виконало вимоги пункту 15 підрозділу 4 розділу XX ПК України, а саме:
- щодо реєстрації Товариством платником податку на прибуток і платником акцизного податку;
- не надано документального підтвердження щодо того, що транспортні засоби, які використовували важкі дистиляти (газойль) відповідають товарним підкатегоріям 8602 10 00 00, 8704 10 10 10 згідно УКТЗЕД;
- Товариство не складає та не реєструє в електронному вигляді в Єдиному реєстрі акцизних накладних, накладні при використанні придбаного пального для власних потреб в господарській діяльності, не подає додатку 1_1 "Розрахунок суми акцизного податку з реалізації пального відповідно до підпункту 213.1.12 пункту 213.1 статті 213 Кодексу" до декларації акцизного податку з відображенням обсягів власного споживання;
- податкові зобов`язання з акцизного податку не реєструє та не сплачує.
Податковий орган зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували та не надали оцінку тому, що метод "середньозваженої собівартості" унеможливлює виконання основної вимоги пункту 15 підрозділу 4 розділу XX ПК України в частині того, що при такому методі списання використовуються залишки дизельного пального, які обліковувалися на підприємстві на початок звітного податкового періоду - на початок І кварталу, на початок ІІ кварталу та на початок ІІІ кварталу 2018 року.
Відповідач доводить, що проведений аналіз наданих до перевірки Товариством паперових носіїв за формою первинних документів (акти приймання-передачі, видаткові накладні, рахунки-фактури, банківські виписки) свідчить про те, що постачальники ДП в жодному із документів не зазначають (не виділяють) окремим рядком акцизний податок до сплати. Підприємство для зменшення податку на прибуток на суму начебто сплаченого акцизного податку застосовує розрахунок, складовими якого є не сплачений акцизний податок у вартості придбаного дизельного пального, а вартість фактично використаного (списаного) дизельного пального, яка не відповідає оплаті.
Порушення норм процесуального права скаржник доводить не врахуванням судами доказів, наданих відповідачем в підтвердження своєї правової позиції, з посиланням на статтю 72 КАС України, неповним з`ясуванням обставин справи, що призвело до невірного тлумачення норм матеріального права та неправильного вирішення справи. Тому вважає, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 160/4438/19 підлягають скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.
7 липня 2020 року від Товариства на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому позивач просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відтак предметом дослідження цієї справи є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пункту 15 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Оцінюючи спірні правовідносини, суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" зареєстровано платником акцизного податку з 20 січня 2017 року, номер запису в Реєстрі (унікальний ідентифікатор) №146.
За період з 1 січня 2018 року по 30 вересня 2018 року Товариство надало до контролюючого органу декларації акцизного податку, форму яких затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №14 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 26 вересня 2016 року N 841 зі змінами внесеними наказом Міністерства фінансів України від 24 квітня 2017 року N 451).
Відповідно до наданих щомісячних декларацій акцизного податку, відповідно до підпункту 213.1.12 пункту 213.1 статті 213 ПК України, Товариство податкові зобов`язання з акцизного податку не декларує, та відповідно не сплачує до бюджету.
Основним видом економічної діяльності Товариства є виробництво чавуну сталі та феросплавів (код КВЕД 24.10). Додатковими видами економічної діяльності є, зокрема, добування залізних руд (код КВЕД 07.10), виробництво коксу та коксопродуктів (код КВЕД 19.10), інші будівельно-монтажні роботи (код КВЕД 43.29), професійно-технічна освіта (код КВЕД 85.32), інші види освіти, н. в. і. у. (код КВЕД 85.59), діяльність лікарняних закладів (код КВЕД 86.10), неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90), роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.25), діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (код КВЕД 71.12), забір, очищення та постачання води (код КВЕД 36.00), будівництво житлових і нежитлових будівель (код КВЕД 41.20), будівництво трубопроводів (код КВЕД 42.21).
В період з 14 грудня 2018 року по 22 січня 2019 року Офіс великих платників податків ДФС провів документальну позапланову виїзну перевірки Товариства з питання повноти визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств за три квартали 2018 року щодо правомірності застосування норм пункту 15 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідних положень" ПК України, за результатами якої складено акт від 29 січня 2019 року №18/28-10-46-15/24432974 (далі - акт перевірки).