ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2020 року
м. Київ
справа № 826/15346/16
адміністративне провадження № К/9901/22300/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/15346/16
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва (головуючий суддя: І. А. Качур, суддів: В. І. Келеберда, В. М. Данилишин) від 20 січня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: А. Б. Парінов, І. О. Грибан, О. О. Беспалов) від 22 червня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - ГУПН у м. Києві), Міністерства юстиції України, в якому просив:
- скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції у м. Києві від 29 серпня 2016 року № 724 о/с "щодо особового складу" в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу розслідування злочинів, учинених дітьми, слідчого управління Головного Управління Національної поліції у м. Києві;
- поновити позивача на посаді заступника начальника відділу розслідування злочинів, учинених дітьми, слідчого управління ГУНП у м. Києві;
- стягнути з ГУНП у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 серпня 2016 року і до моменту фактичного поновлення на публічній службі;
- визнати позивача таким, що не підпадає під застосування заборон, передбачених Законом України "Про очищення влади";
- зобов`язати Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", відомості стосовно застосування до позивача заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади".
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що звільнення відбулось з порушенням норм Закону України "Про очищення влади", Конституції України, норм трудового законодавства, інших законів України та міжнародно-правових актів, а тому наказ підлягає скасуванню, а позивач поновленню на роботі.
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року позов задоволено частково.
Скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції у м. Києві від 29 серпня 2016 року № 724 о/с "щодо особового складу" в частині про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу розслідування злочинів, учинених дітьми, слідчого управління Головного Управління Національної поліції у м. Києві.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу розслідування злочинів, учинених дітьми, слідчого управління Головного Управління Національної поліції у м. Києві.
Стягнуто з Головного Управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 серпня 2016 року і до моменту фактичного поновлення на публічній службі;
Визнано ОСОБА_1 таким, що не підпадає під застосування заборон, передбачених Законом України "Про очищення влади".
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року змінено, а саме, викладено четвертий абзац резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року у наступній редакції:
Стягнуто з Головного Управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 серпня 2016 року по 20 січня 2017 року у розмірі 24280,40 грн.
В іншій частині постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2017 року залишено без змін.
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 28 липня 2017 року Міністерство юстиції України звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
6. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2017 року визнано поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання заперечення на касаційну скаргу.
7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
9. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
10. 14 лютого 2018 року касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року у справі № 826/15346/16 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Желтобрюх І. Л. - головуючий суддя, Білоус О. В., Данилевич Н. А.).
11. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 519/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І. Л., що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.
12. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
13. Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2020 року справу прийнято до провадження, розгляд касаційної скарги розпочато спочатку, позивачу та відповідачам у семиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали подати відзив на касаційну скаргу та всі письмові докази, які підтверджують заперечення проти касаційної скарги, а також документ, що підтверджує надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів відповідачу.
14. 26 червня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
15. Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2020 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
16. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що полковник поліції ОСОБА_1. з 07 листопада 2015 року обіймав посаду заступника начальника відділу розслідування злочинів, учинених дітьми, слідчого управління ГУНП у м. Києві відповідно до наказу ГУНП у м. Києві від 07 листопада 2015 року № 16 о/с.
17. У подальшому, на підставі довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", наказом начальника ГУНП у м. Києві від 29 серпня 2016 року № 724 о/с позивача звільнено із займаної посади.
18. Згідно з витягом з наказу звільнення зі служби в поліції було здійснено відповідно до частини третьої статті 1 Закону України "Про очищення влади" та пункту 2 частини третьої статті 49 Закону України "Про Національну поліцію".
19. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", підставою для застосування до нього заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади" (далі - Закон) стало те, що з 04 червня 2007 року по 08 лютого 2012 року останній обіймав посаду заступника начальника Управління податкової міліції - начальника слідчого відділу податкової міліції та з 08 лютого 2012 року по 08 травня 2013 року обіймав посаду заступника начальника Управління податкової міліції - начальника СУ ДПС в Одеській області.
20. Водночас, на момент набрання законної сили Закону України "Про очищення влади" позивач знаходився на посаді заступника начальника відділу розслідування злочинів, учинених дітьми, Головного управління МВС України в м. Києві.
21. Позивач, не погоджуючись з своїм звільненням з посади заступника начальника відділу розслідування злочинів, учинених дітьми, слідчого управління Головного Управління Національної поліції у м. Києві, вказуючи на грубі порушення відповідачем імперативних приписів законодавства, звернувся з цим позовом до суду.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
22. Суд першої інстанції, частково задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що звільнення особи з такої посади за власним бажанням у спірний період із продовженням перебування її на публічній службі, зокрема, звільнення з однієї посади в органі, що реалізує державну податкову політику та призначення на іншу посаду в іншому органі податкової служби, при тому, що ця нова посада не підпадає під перелік посад, передбачених частиною другою статті 3 Закону України "Про очищення влади", не тягне за собою включення цієї особи до кола осіб, до яких застосовується заборона, встановлена частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади". При цьому, судом встановлено, що позивача звільнено з посади заступника начальника відділу розслідування злочинів, учинених дітьми, слідчого управління Головного Управління Національної поліції у м. Києві, однак ця посада не віднесена до переліку, визначеного пп. 1-13 частини другої статті 3 цього Закону України "Про очищення влади".
23. Окрім того, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що позивач своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснював заходи або сприяв їх здійсненню, спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини.
24. Київський апеляційний адміністративний суд, переглянувши постанову суду першої інстанції, погодився з позицією суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на посаді.
25. Водночас, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу шляхом визначення суми стягнення у розмірі 24280,40 грн. за період з 30 серпня 2016 року по 20 січня 2017 року.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
26. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
27. Скаржник наводить доводи аналогічні доводам письмових заперечень проти адміністративного позову та апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
28. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
29. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
30. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
31. За змістом статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
32. Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
33. Пунктом 6 частини першої статті 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
34. Пунктом 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України закріплено, що трудовий договір припиняється з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади".
35. Законом України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року № 1682-VII (далі - Закон № 1682-VII) визначені правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.
36. Частинами першою та другою статті 1 Закону № 1682-VII передбачено, що очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їхньому здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2, на підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.
37. Згідно з частиною третьою статті 1 Закону № 1682-VII протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
38. Пунктом 8 частини першої статті 3 Закону № 1682-VII установлено, що заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
39. При цьому, підпунктом 1 пункту 2 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про очищення влади" визначено, що впродовж 10-ти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третьої статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб: звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів.