ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2020 року
м. Київ
справа № 675/118/17
адміністративне провадження № К/9901/33811/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 675/118/17
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)" про визнання рішень незаконними та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області (суддя Демчук П. В.) від 29 червня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Біла Л. М., Граб Л. С., Гонтарук В. М.) від 12 жовтня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)", в якому просив:
- визнати порушенням прав і законних інтересів ОСОБА_1, начальником установи, в частині винесення Наказів і затвердження Положень, що суперечать нормативно-правовим актам вищої юридичної сили та застосування їх до ОСОБА_1 ;
- визнати незаконними та такими, що суперечать меті покарання "Розпорядок дня для засуджених ЗВК № 58" затверджений наказом начальника ЗВК № 58 від 25 січня 2016 року № 76 у частині обмежень щодо надання телефонних дзвінків та "Положення про здійснення засудженими ЗВК № 58 телефонних розмов у мережах рухомого (мобільного) зв`язку" затвердженого начальником ЗВК № 58 від 30 вересня 2014 року, в частині обов`язковості зняття з засудженого коштів в сумі 0,60 грн. в рахунок оплати користування засобами мобільного зв`язку або з будь-якої іншої причини;
- зобов`язати адміністрацію ЗВК № 58 надавити телефонні розмови протягом дня, з урахуванням побажань засудженого, щодо часу здійснення розмови, тобто відповідно до чинного законодавства та міжнародних договорів України;
- зобов`язати адміністрацію проаналізувати особисте положення ОСОБА_1 та рівень зацікавленості у підтриманні зв`язків з родиною та близькими друзями, за результатами чого збільшити по можливості час для здійснення розмови та надавати телефонні розмови щодня, у тому числі, особливо, у вихідні та святкові дні, тобто у період коли члени родини ОСОБА_1 вільні від праці ті інших турбот;
- зобов`язати адміністрацію ЗВК № 58 здійснити аналіз ризиків, щодо безпеки та порядку під час здійснення ОСОБА_1 телефонних розмов, за результатами чого, визнати недоречним будь-який контроль з боку адміністрації, таким чином звільнити від контролю за ОСОБА_1 уповноважених на це осіб.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що ОСОБА_1 відбуваючи покарання у виправній установі був позбавлений права телефонувати своїм рідним, а лише після того як на його особовий рахунок були перераховані грошові кошти, така можливість для нього була надана. Із серпня місяця по 29 листопада 2016 року засуджений не мав можливості спілкуватися по телефону, а після 29 листопада 2016 року не забезпечене його право на щоденне телефонне спілкування з рідними. Позивач вважає, що адміністрація установи неправомірно встановлює тарифи за користування мобільним зв`язком та знімає плату із засуджених за здійснені телефонні дзвінки, а тому Положення про здійснення засудженими ЗВК № 58 телефонних розмов у мережах рухомого (мобільного) зв`язку в частині обов`язковості зняття із засуджених плати за телефонні розмови слід визнати незаконним та зобов`язати адміністрацію ЗВК № 58 надавати телефонні розмови на протязі для із врахуванням побажань засудженого щодо часу здійснення розмови та визнати недоречним будь-який контроль із сторони адміністрації під час телефонних розмов.
3. Постановою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 16 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 червня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 листопада 2017 року ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору; відкрито касаційне провадження.
6. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
8. Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
9. 05 березня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 червня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі № 675/118/17 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Бевзенко В. М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Шарапа В. М., Данилевич Н. А.).
10. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 648/0/78-20 від 28 квітня 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги. Справа до розгляду не призначалась.
11. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 квітня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
12. Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2020 року прийнято до свого провадження справу № 675/118/17 та встановлено строк для подання відзиву.
13. 08 липня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
14. Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2020 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 відбуває є покарання у виді довічного позбавлення волі в Державній установі "Замкова виправна колонія (№ 58)".
16. Із серпня 2016 року по 29 листопада 2016 року ОСОБА_1 не мав можливості спілкуватися по телефону у зв`язку з відсутністю на його особовому рахунку грошових коштів.
17. З 29 листопада 2016 року, після перерахування на його особовий рахунок грошових коштів, адміністрацією установи виконання покарань за користування мобільним зв`язком проводилось зняття плати із особового рахунку позивача за здійснені телефонні дзвінки.
18. Вважаючи, що відповідачем неправомірно проводиться зняття плати із засуджених за телефонні розмови, а також, що адміністрацією ЗВК № 58 не надаються телефонні розмови протягом дня з урахуванням побажань засудженого щодо часу здійснення розмови, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що відповідач діяв у межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, у зв`язку із чим не допустив порушення права позивача на телефонні розмови.
20. Суди зазначили, що винесенні начальником установи наказ про затвердження Розпорядку дня та Положення про здійснення засудженими ЗВК № 58 телефонних розмов у мережах рухомого (мобільного) зв`язку є законними, оскільки локальні нормативні акти начальника установи виконання покарань відповідають Правилам внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 29 грудня 2014 року № 2186/5.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
21. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
22. Зокрема, скаржник зазначив, що норми законодавства не містять в собі заборони надавати телефонні розмови засудженому в період тимчасової відсутності коштів на його особовому рахунку. Якщо така оплата має здійснюватися, то вже після самої розмови, оскільки попередньо не можливо визначити чи взагалі відбудеться телефонна розмова як така, а якщо відбудеться то яка буде її тривалість. Також, скаржник зазначив, що ненадання можливості здійснювати телефонні розмови у вихідні та святкові дні, суперечить вимогам ст. 110 КВК України.
23. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями про відмову у задоволенні позовних вимог.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
25. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
26. За правилом п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
27. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
28. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.
29. Відповідно до ст. 1 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов`язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.