ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2020 року
м. Київ
справа № 804/1075/17
адміністративне провадження № К/9901/20877/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 804/1075/17
за адміністративним позовом ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Сидоренко Д. В., Верба І. О., Кононенко О. В.) від 26 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Сафронова С. В., Чепурнов Д. В., Мельник В. В.) від 22 серпня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У лютому 2017 року ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області (правонаступником, якої є Криворізька південна об`єднана Державна податкова інспекція ГУ ДФС України у Дніпропетровській області), в якому просила:
- зобов`язати Державну фіскальну службу України не вносити про ОСОБА_4 , ОСОБА_1, ОСОБА_2 інформацію до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, використовуючи цифрові ідентифікатори та зберегти за ними форму обліку платників податків за прізвищем, іменем та по батькові і роком народження та місцем реєстрації згідно ст. 28, 294, 296 ЦК України;
- зобов`язати Головне управлінням ДПС у Дніпропетровській області вести облік ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, як платників податків без застосування цифрового ідентифікатора та ведення обліку платників податків без використання серії та номеру паспорту, а саме: за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження і за місцем реєстрації та знищити інформацію про ОСОБА_4 у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів, яка була надана інспекції під час реєстрації даних податковими органами і у її паспорті на стор. 7, або 8, або 9 зробити запис про наявність права здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора, завірити його підписом відповідальної особи та круглою гербовою печаткою;
- зобов`язати Головне управлінням ДПС у Дніпропетровській області, видати неповнолітнім ОСОБА_1 та ОСОБА_2 довідки з текстом: "Має право здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора." та завірити підпис відповідальної особи та круглою гербовою печаткою, а після отримання ними паспортів громадян України, на стор. 7, або 8, або 9 зробити запис про наявність права здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора, завірити його підписом відповідальної особи та круглою гербовою печаткою.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що позивач та її діти є віруючими громадянами та вірними чадами Української Православної Церкви, сповідують православну релігію, відтак, на думку позивача, при проведенні обліку інформації про неї та дітей, як платників податків зберігається цифровий кодифікатор, тобто індивідуальний номер людини, що суперечить їх релігійним поглядам. У зв`язку з чим позивач звернулась до відповідачів із заявами, у яких просила здійснювати в подальшому її облік як платника податків за прізвищем, іменем та по батькові, проставити у її паспорті відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без цифрового номера та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою, не вносити без її згоди інформацію до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, та знищити вже наявну інформацію про ОСОБА_4 у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів. Відповідачі фактично відмовили їй у задоволенні заяви, посилаючись на норми Податкового кодексу України щодо обліку платників податків, а саме внесення відмітки до паспорту громадянина України відносно обліку за серією та номером паспорту або за номером облікової реєстраційної картки фізичної особи, що є недопустимим та суперечить Конституції і законам України..
3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року, відмовлено у задоволенні позову.
4. Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, 20 жовтня 2017 року ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2017 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
6. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
8. Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
9. 12 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року у справі № 804/1075/17 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Бевзенко В. М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Шарапа В. М., Данилевич Н. А.).
10. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 682/0/78-20 від 28 квітня 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги. Справа до розгляду не призначалася
11. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 квітня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
12. Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2020 року справу прийнято до свого провадження, розгляд касаційної скарги розпочато спочатку, сторонам у десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали подати відзив на касаційну скаргу в перебіг яких не враховується строк дії карантину.
13. 13 липня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
14. 13 липня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшла заява про заміну сторони на її правонаступником (у порядку статті 52 КАС України).
15. Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2020 року замінено відповідача у справі - Криворізьку південну об`єднану Державну податкову інспекцію ГУ ДФС України у Дніпропетровській області (код 26370409) її правонаступником - Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області (код 43145015), закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2, звернулася до Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області та ДФС України із заявами від 08 листопада 2016 року, від 28 грудня 2016 року та від 29 грудня 2016 року, в яких зазначила, що, зважаючи на свої релігійні переконання (є віруючою, прихожанкою Української Православної Церкви), відмовляється від цифрового ідентифікатора та користування ним. Посилаючись на норми статей 22, 24, 34, 64 Конституції України, статтю 11 Закону України "Про інформацію", статей 6, 7, 8, 15 Закону України "Про захист персональних даних", статей 28, 294, 296 Цивільного кодексу України, просила не вносити про неї та дітей інформацію до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків; зберегти за нею форму обліку платників податків (за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження); вести облік неповнолітніх дітей за раніше встановленими формами обліку платників податків без застосування цифрових кодифікаторів (за прізвищем, іменем та по-батькові); проставити у її паспорті відмітку (на сторінках 7, 8 або 9) про наявність права на вчинення певних дій без присутності цифрового ідентифікатора - ПН; серія та номер паспорта та ін.; видати неповнолітнім довідки "Має право здійснювати будь-які платежі без цифрового номеру" та після отримання паспортів, внести відповідні записи.
17. Листом від 21 листопада 2016 року вих. № 12410/П/99-99-08-02-0114 ДФС України надана відповідь, в якій повідомлено, що фізична особа, яка раніше не подавала облікової картки фізичної особи платника податків і відомості про неї не включено до Державного реєстру та яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов`язана особисто подати відповідному контролюючому органу Повідомлення фізичної особи - платника податків, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків за формою № 1П (додаток 8 до Положення), яке є водночас заявою для обліку в окремому реєстрі Державного реєстру, та пред`явити паспорт громадянина України. Для заповнення Повідомлення використовуються дані паспорта та інших документів, які подаються у разі зміни паспортних даних. Також зазначено, що неповнолітня особа має право через свої релігійні переконання відмовитися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта після отримання паспорта громадянина України при досягненні нею 16-річного віку.
18. Листом від 23 листопада 2016 року вих. № 12529/П/99-99-08-02-0114 ДФС України надана відповідь, згідно якої, статтею 63 Податкового кодексу України визначено, що взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру, у визначеному Кодексом порядку. Облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків.
Інформація, що збирається, використовується та формується контролюючими органами у зв`язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом (пункт 63.12 статті 63 Кодексу).
Відповідно до статті 70 Кодексу центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр.
На сьогодні Кодексом передбачається два способи ведення обліку фізичних осіб - платників податків у Державному реєстрі: за реєстраційними номерами облікових карток платників податків або за прізвищем, ім`я, по батькові та серією і номером паспорту (для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорту).
Таким чином, керуючись статтею 19 Конституції України та статтями 63 та 70 Кодекс, контролюючі органи не мають повноважень щодо ведення обліку платників податків у іншому порядку, за іншими формами, способами або видами.
19. Листами від 29 грудня 2016 року вих. № /10/04-82-08-038 та вих. № 20965/10/04-82-08-038 Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області роз`яснено порядок та послідовність дій щодо альтернативної форми обліку фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від ідентифікаційного номера.
20. Листом від 16 січня 2017 року вих. № 641/П/99-99-08-02-01-14 ДФС України надана відповідь, в якій повідомлено, що неповнолітня особа має право через свої релігійні переконання відмовитися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта після отримання паспорта громадянина України при досягненні нею 16-річного віку.
21. Крім цього, 29 грудня 2016 року ОСОБА_4 подала до Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області повідомлення фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (додаток 8), яка не прийнята працівником контролюючого органу внаслідок не заповнення граф за порядковим номером 28-30 (паспорт фізичної особи - серія і номер, дата видачі, ким видано).
22. Вважаючи дії відповідачів протиправними, а свої права та права неповнолітніх дітей порушеними, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
23. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що положення Податкового кодексу України є обов`язковими до застосування суб`єктами владних повноважень та спрямовані на забезпечення встановленого Конституцією та Законами України публічного порядку, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.
24. Також суди зазначили, що оскільки Податковим кодексом України не передбачено можливості виключення або невнесення відомостей про особу до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків у випадку якщо через свої релігійні переконання така особа відмовляється від прийняття реєстраційного номера, а навпаки передбачено ведення обліку таких осіб в окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за прізвищем, ім`ям, по батькові та серією і номером паспорта.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
25. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
26. Зокрема, скаржник зазначила, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що позивачем заповнена форма 1П, що передбачено Положенням про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, відтак виконано вимоги законодавства. Також зазначає, що судами при ухваленні рішень помилково не застосовано нормами законів України "Про інформацію" та "Про захист персональних даних".
27. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями про відмову у задоволенні позовних вимог.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
28. Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
29. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
30. За правилом п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
31. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
32. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.
33. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
34. Статтею 34 Конституції України кожному гарантовано право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
35. Згідно ст. 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов`язкова. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.
36. Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
37. Стаття 9 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод установлює, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.