ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2020 року
м. Київ
справа № 810/1313/13-а
адміністративне провадження № К/9901/11957/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 810/1313/13-а
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Державної фіскальної служби України, Державної фіскальної служби України про стягнення середньої заробітної плати,
за касаційною скаргою Київської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду (головуючий суддя: Г. Ю. Василенко) від 07 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: І. О. Грибан, О. О. Беспалов, А. Б. Парінов) від 29 вересня 2016 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби України (далі - Київська митниця ДФС України), Державної фіскальної служби України (далі- ДФС України), у якому просив:
- стягнути на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за вимушений прогул за час затримки виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року № 810/1313/13-а з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року № 810/1313/13-а з приводу поновлення на роботі з 21 червня 2013 року по 13 липня 2015 року у сумі 82152,01 грн.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року у справі № 810/1313/13-а адміністративний позов задоволено частково. Зобов`язано Міністерство доходів і зборів України поновити ОСОБА_1 на посаді головного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Київської обласної митниці з 05 березня 2013 року. Зобов`язано Київську обласну митницю нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 березня 2013 року по 20 червня 2013 року включно. Проте фактично його було поновлено на посаді лише з 13 липня 2015 року. У зв`язку з вищезазначеним позивач має право, відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.
3. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року, позов задоволено.
Стягнуто з Київської митниці ДФС України на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час затримки виконання рішення суду з 21 червня 2013 року по 12 липня 2015 року в розмірі 82152,01 грн.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 25 жовтня 2016 року Київська митниця ДФС України звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2016 року, після усунення недоліків, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та надано десятиденний строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.
6. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року визнано поважними причини та поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу з моменту отримання даної ухвали.
7. 21 грудня 2016 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення на касаційну скаргу, у якому позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
8. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
10. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
11. 30 січня 2018 року касаційну скаргу Київської митниці ДФС України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року у справі № 810/1313/13-а передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Бевзенко В. М. - головуючий суддя Шарапа В. М., Данилевич Н. А.).
12. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року № 648/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
13. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 квітня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
14. Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2020 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
15. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року у справі № 810/1313/13-а адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано наказ Державної митної служби України № 343-К від 01 березня 2013 року, а також накази Київської обласної митниці № 1032-К від 25 грудня 2012 року, № 150-К від 04 березня 2013 року.
Зобов`язано Міністерство доходів і зборів України поновити ОСОБА_1 на посаді головного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Київської обласної митниці з 05 березня 2013 року.
Зобов`язано Київську обласну митницю нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 березня 2013 року по 20 червня 2013 року включно.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Водночас, постанову суду в частині зобов`язання Міністерство доходів і зборів України поновити позивача на посаді головного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Київської обласної митниці з 05 березня 2013 року допущено до негайного виконання.
16. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року в частині відмови у визнанні протиправним та скасуванні наказу Київської митниці Міндоходів від 27 грудня 2012 року № 1040-К скасовано та ухвалено в цій частині нову постанову про задоволення позову.
Визнано протиправним та скасовано наказ Київської митниці Міндоходів від 27 грудня 2012 року № 1040-К.
У іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року залишено без змін.
17. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 листопада 2015 року касаційні скарги Міністерства доходів і зборів України, Київської митниці ДФС залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2013 року - без змін. При цьому, Вищим адміністративним судом України, у зв`язку із реорганізацією відповідачів, здійснено їх заміну на правонаступників - Державну фіскальну службу України та Київську митницю ДФС.
18. Так, 11 червня 2015 року наказом Міністерства доходів і зборів України № 547-о наказано голові комісії з реорганізації Київської митниці поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді.
19. Наказом Київської митниці Міндоходів від 09 липня 2015 року № 25-о поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Київської митниці Міндоходів та зазначено, що вважати ОСОБА_1 таким, що став до роботи з 13 липня 2015 року.
20. Позивач, з тих підстав, що фактично його було поновлено на посаді лише з 13 липня 2015 року, вважає, що він має право на стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, що і стало підставою для звернення до суду із цим адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
21. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з виходив з встановленого факту затримки з вини відповідача виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді та визнав наявними підстави для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
22. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
23. Київська митниця ДФС України наводить доводи аналогічні доводам апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями.
24. Зокрема, в обґрунтування касаційної скарги вказує, що суди безпідставно не звернули увагу на те, що вини саме Київської Митниці ДФС у невиконанні судового рішення немає, оскільки обов`язок поновлення позивача на роботі відповідно до зазначеним судовим рішенням було покладено на Міністерство доходів і зборів України і таке поновлення було здійснено відповідно до наказу Міндоходів, а тому судове рішення в частині поновлення виконано в повному обсязі і без зволікань.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
26. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
27. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.