Постанова
Іменем України
17 липня 2020 року
м. Київ
справа № 562/500/17
провадження № 61-16621св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Закрите акціонерне товариство "Рівнепромбуд",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 24 липня 2019 року у складі судді Боймиструка С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Закритого акціонерного товариства "Будівельна компанія "Рівнепромбуд" (далі - ЗАТ "Будівельна компанія "Рівнепромбуд") про зобов`язання вчинити певні дії.
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 22 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано ЗАТ "Будівельна компанія "Рівнепромбуд" виконати умови договору пайової участі у будівництві від 12 липня 2004 року шляхом передачі ОСОБА_1 квартир та нежитлових приміщень орієнтовною площею 138,00 кв. м житлового будинку АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався положеннями статті 61 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), з огляду на заяву відповідача, в якій останній визнав вимоги позову та просив прийняти рішення без участі його представника, та з урахуванням того, що вимоги позивача не зачіпають інтереси третіх осіб.
Не погоджуючись із указаним судовим рішенням, у червні 2019 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 15 липня 2019 року вищевказану апеляційну скаргу залишено без руху
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 24 липня 2019 року визнано неповажними підстави для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга подана заявником із пропуском строку на апеляційне оскарження, а підстави, наведені у клопотанні є неповажними.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У вересні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 24 липня 2019 року.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Рівненського апеляційного суду від 24 липня 2019 року та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Заявник зазначає, що ним оскаржено до Верховного Суду ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 25 квітня 2018 року про повернення попередньо поданої апеляційної скарги, яка була залишена без змін постановою Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року, після чого він подав до суду касаційної інстанції заяву про роз`яснення постанови, в задоволенні якої було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2019 року, у зв`язку з чим вважає, що строк на апеляційне оскарження судового рішення пропущений з вини суду.
Таким чином заявник вважає, що повторна відмова у поновленні йому строку на апеляційне оскарження є перешкодою у доступі для правосуддя.
Від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року, після усунення заявником недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи № 562/500/17 з суду першої інстанції та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У жовтні 2019 року матеріали справи № 562/500/17 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у вересні 2019 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України(в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки таке ухвалено з додержанням норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 22 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 до ЗАТ "Будівельна компанія "Рівнепромбуд" про зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Зобов`язано ЗАТ "Будівельна компанія "Рівнепромбуд" виконати умови договору пайової участі у будівництві від 12 липня 2004 року шляхом передачі ОСОБА_1 квартир та нежитлових приміщень орієнтовною площею 138 кв. м у будинку АДРЕСА_1 .
06 березня 2018 року ОСОБА_2, який не брав участі у розгляді справи, оскаржив рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 22 лютого 2017 року в апеляційному порядку.
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 25 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення суду першої інстанції визнано неподаною та повернуто заявнику.
Постановою Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 25 квітня 2018 року залишено без змін.
ОСОБА_2 подав до Верховного Суду заяву про роз`яснення постанови Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про роз`яснення ухвали суду касаційної інстанції відмовлено.
У червні 2019 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 повторно подано апеляційну скаргу на рішення Здолбунівського районного суду від 22 лютого 2017 року. Разом зі скаргою заявником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеного рішення, яке обґрунтовував поважністю пропуску строку, з огляду на касаційне оскарження ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 25 квітня 2018 року.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 15 липня 2019 року вищевказану апеляційну скаргу залишено без руху і надано строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків, а саме: сплати судового збору у визначеному судом розмірі (згідно довідки про вартість спірного нерухомого майна) та подання заяви про поновлення строку з наведенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
У липні 2019 року на виконання вимог вищевказаної ухвали, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій з приводу поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначав, що апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції вдруге, він не був учасником справи, строк на апеляційне оскарження вперше йому був поновлений, однак у допуску апеляційної скарги до розгляду йому апеляційним судом відмовлено у зв`язку з оцінкою цього позову як майнового, на підставі чого суд залишив апеляційну скаргу без руху для доплати судового збору. З таким висновком погодився й суд касаційної інстанції. Вказував, що внаслідок зазначених дій судів апелянт був позбавлений доступу до правосуддя із незалежних від нього причин, а тому звернувся із апеляційною скаргою вдруге.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 24 липня 2019 року вищенаведені підстави для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 10 лютого 2017 року визнано неповажними, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .
Нормативно-правове обґрунтування
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до положень частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.