Постанова
Іменем України
15 липня 2020 року
м. Київ
справа № 161/11568/15-ц
провадження № 61-40591 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - ОСОБА_2 ;
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ;
представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 ;
представник ОСОБА_3 та ОСОБА_8 - ОСОБА_9 ;
третя особа - служба у справах дітей Луцької міської ради;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 лютого 2018 року у складі судді Пушкарчук В. П.
та постанову апеляційного суду Волинської області від 29 травня 2018 року
у складі колегії суддів: Данилюк В. А., Киці С. І., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_6, третя особа - служба у справах дітей Луцької міської ради, про визнання права власності
на частку у майні, що належить на праві спільної сумісної власності.
Позовна заява мотивована тим, що у 2004 році з метою здійснення господарської діяльності та отримання прибутку між ним та його сином - ОСОБА_10 було досягнуто згоди про спільну діяльність у сфері надання послуг з обслуговування та ремонту автотранспортних засобів.
У лютому 2004 року на прилюдних торгах за кошти його доньки були придбані об`єкти нерухомого майна комерційного призначення для надання послуг
з обслуговування та ремонту автотранспортних засобів: 1/2 частку будівельних матеріалів, що складають основні конструктивні елементи нерухомого майна комерційного призначення; незавершений будівництвом гараж-бокс на чотири секції /Б-2/; незавершений будівництвом адміністративно-побутовий корпус /А-2/; незавершений будівництвом гараж-майстерня /А-1/ та допоміжних споруд: будинок охорони, вбиральню, огорожу та асфальтове покриття, що розташовані у АДРЕСА_1 .
Вказував, що право приватної власності на вищезазначене майно було оформлено на його сина - ОСОБА_10
З 2004 по 2006 роки за рахунок спільних коштів та коштів, отриманих у борг,
за домовленістю із сином спірне майно було реконструйовано. Протягом 2002-2010 років сім`ї проживали разом за адресою:
АДРЕСА_2 , вели спільне господарство, здійснювали витрати
на будівництво житлового будинку та реконструкцію автостоянки.
ІНФОРМАЦІЯ_1 його син - ОСОБА_10 помер. Він та його дружина -
ОСОБА_11 відмовилися від своєї частки у спадковому майні на користь дружини померлого сина - ОСОБА_3 та їхніх неповнолітніх дітей:
ОСОБА_8 , ОСОБА_4 З 2006 по 2013 роки він продовжував роботи
з реконструкції спірної автостоянки, було погашено майже всю заборгованість по боргових розписках померлого сина. Зазначав, що ОСОБА_3 не брала участі у зазначених витратах.
Рішенням апеляційного суду Волинської області від 24 листопада 2010 року
у справі № 22ц-5190/10 апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 та прокурора м. Луцька задоволено. Рішення Луцького міськрайонного суду від 5 жовтня 2010 року у справі скасовано. Позов
ОСОБА_3 задоволено. Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_11 з жилого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_11 не чинити ОСОБА_3 перешкод
у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_2 .
За рахунок спільної діяльності його разом з сином, а після смерті останнього ним самим реконструкція та утримання спірного майна збільшилася
на 459 836 грн, що становить вартість будівельних матеріалів вкладених
на реконструкцію та витрат його утримання. Вважав, що спірне майно
є спільно набутим у результаті спільної праці членів сім`ї.
Вказував, що ОСОБА_3 відмовилася визнавати за ним право власності
на 1/2 частину спірного майна або, як альтернативну пропозицію, повернути грошовий еквівалент у розмірі 1/2 частини спірного майна.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, що складають основні конструктивні елементи нерухомого майна комерційного призначення: незавершений будівництвом гараж-бокс на чотири секції /Б-2/; незавершений будівництвом адміністративно-побутовий корпус /А-2/; незавершений будівництвом гараж-майстерня /А-1/ та допоміжних споруд: будинок охорони, вбиральню, огорожу та асфальтове покриття, що розташовані у
АДРЕСА_1 , вартість яких становить 294 706 грн 50 коп.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 лютого
2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що реконструкція спірного майна проводилася за його кошти, а тому відсутні правові підстави для визнання права власності на частку у спірному майні. Ураховуючи, що в позові відмовляється через його необґрунтованість, суд не застосував положення про пропуск з 2010 року позовної давності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Волинської області від 29 травня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 22 лютого 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи повно та всебічно з`ясовано обставини справи, перевірено доводи та заперечення сторін, досліджено надані сторонами докази та ухвалено законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Також вказано, що з наданих позивачем квитанцій та накладних підтверджується лише факт покупки будівельних матеріалів. Із змісту розписок та інших доказів, наданих позивачем, не вбачається, що грошові кошти були витрачені саме
на реконструкцію та покращення спірного майна, оскільки будував й інші будівлі.
При цьому, доводи позивача про його спільне проживання з відповідачем
не змінює суті правовідносин із пред`явленого позову, так як позивач відмовився від частки у спадщині й відсутні докази, що зі згоди ОСОБА_3 проводилось поліпшення майна, власником якого є саме вона.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 20 липня 2018 року касаційне провадження у зазначеній справі відкрито
та витребувано її з суду першої інстанції.
У грудні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
У квітні 2020 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судова справа передана судді-доповідачу Гульку Б. І.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2020 року справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_6, третя особа - служба у справах дітей Луцької міської ради Волинської області, про визнання права власності на частку у майні, що належить особам на праві спільної сумісної власності призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами неповно з`ясовано фактичні обставини справи щодо реконструкції та добудови спірного майна,
що призвело, на його думку, до неправильного вирішення справи. Зазначав,
що у 2001 році він з дружиною з дозволу сина вселились у будинок, який був
ще недобудований. До 2010 року спільно добудували будинок, у якому проживали разом. Після смерті його сина у 2006 році відповідачі набули право власності на спірне майно, оскільки він та його дружина - ОСОБА_11 відмовилися від своєї частки у спадковому майні на користь дружини померлого сина - ОСОБА_3 та їхніх неповнолітніх дітей: ОСОБА_8, ОСОБА_4 . Зазначав, що до 2016 року ним була здійснена суттєва добудова спірного майна й документально доведено. Вважає, що на підтвердження вказаних обставин надав належні та допустимі докази. При цьому посилався на відповідну правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2710цс15.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1, а. с. 6).
Після смерті ОСОБА_10 відкрилася спадщина. Спадкоємцями першої черги були: батько - ОСОБА_1, мати - ОСОБА_11, дружина померлого -
ОСОБА_3 та неповнолітні діти: ОСОБА_8, ОСОБА_4 .
Батьки померлого - ОСОБА_1 та ОСОБА_11 відмовилися від своєї частки
у праві на спадщину на користь ОСОБА_3 та її неповнолітніх дітей:
ОСОБА_8 , ОСОБА_4, про що подали заяву до нотаріальної контори.
22 січня 2007 року відповідачі отримали свідоцтва про право на спадщину
за законом, зокрема: ОСОБА_3 на спадкове майно, яке складається
з незавершеного будівництвом адміністративно-побутового корпусу /А-2/, який розташований по АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 15);
ОСОБА_8 на спадкове майно, яке складається з незавершеного будівництвом гараж бокс на чотири секції, розташований по АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 14 ); ОСОБА_4 на спадкове майно, яке складається
з незавершеного будівництвом адміністративно-побутового корпусу /А-2/,
що розташоване по АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 13).
Постановою відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради від 14 вересня 2016 року № 106 у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_3, як забудовник, була притягнута
до адміністративної відповідальності за проведення завершення будівництва спірного майна без дозвільних документів (том 2, а. с. 49-51).
З інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що згідно договору купівлі-продажу спірного майна від 29 грудня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу
Ариванюк Т. О., останнє було відчужено ОСОБА_6 (том 2, а. с. 20-22).
Рішенням апеляційного суду Волинської області від 24 листопад 2010 року
(справа № 22ц-5190/10) апеляційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 та прокурора м. Луцька задоволено. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 жовтня 2010 року скасовано. Позов ОСОБА_3 задоволено. Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_11 з жилого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_11 не чинити ОСОБА_3 перешкод