ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2020 року
м. Київ
справа №810/730/17
адміністративне провадження №К/9901/38089/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №810/730/17 за позовом приватного підприємства "Восход-України" до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Приватного підприємства "Восход-України" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 (головуючий суддя Глущенко Я.Б., судді: Пилипенко О.Є., Кузьмишина О.М.)
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Восход-України" (далі - ПП "Восход-України", позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - ОДПІ, відповідач), у якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 17.01.2017 №0000931401 та №0000941401.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2017 позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2017 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ПП "Восход-України" звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.09.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "Восход - України" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 у справі №810/730/17.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №810/730/17 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 13.07.2020 прийнято матеріали справи до провадження та призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 14.07.2020.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального, процесуального права та неправильної правової оцінки обставин у справі. Як вказує позивач, господарські правовідносини між позивачем і контрагентами оформлені у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", належним чином підтверджуються відповідними первинними документами. Позивач наполягає, що ПП "Восход-України" жодних порушень податкового законодавства не вчинено, висновки в акті перевірки про непідтвердження факту вчинення господарських операцій безпідставні, оскільки умови договору виконані сторонами, оплату вартості проведено, господарські зобов`язання виконані належним чином. Крім того, позивач посилається на те, що на ПП "Восход-України" не може бути покладено обов`язок контролювати господарську діяльність контрагентів. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції про задоволення позову.
Відповідачем подані пояснення на касаційну скаргу. Податковий орган вказує на те, що під час перевірки встановлено факт відсутності здійснення господарських операцій з контрагентами, звертає увагу на обставини, встановлені на підставі протоколів допитів у якості свідків, директорів та засновників ТОВ "Слобода М" ОСОБА_1, ОСОБА_2, які пояснили, що підприємство ТОВ "Слобода М" було ними зареєстроване за грошову винагороду та фактичного відношення до господарської діяльності зазначеного підприємства вони не мають. Відповідач просить залишити касаційну скаргу підприємства без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "АТП 1981", ТОВ "Кагарлик Агро Артіль", ТОВ "Слобода М", ТОВ "ТКМ І ДМ", ТОВ "Відродження ЗГП" з 01.01.2014 по 13.07.2016.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 08.12.2016 №198/10-13-14-01/14279843, згідно висновків якого встановлено порушення ПП "Восход-України" вимог податкового законодавства, а саме:
підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.1, підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статті 138, пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на загальну суму 104163,00грн.;
статті 22, пункту 44.1 статті 44, статтей 138, 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 185.1 статті 185, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 2014 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2014 року на загальну суму 115736,00грн.
У акті перевірки податковий орган зазначив, що правочини, укладені між ПП "Восход - України" та ТОВ "Слобода М" у лютому 2014 року не спричинили реального настання юридичних наслідків з огляду на невстановлення факту реального здійснення господарських операцій при придбанні товарів від постачальників, та реалізації товарів та послуг покупцям з врахуванням реального часу здійснення операцій, відсутності управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень транспортних засобів, наявності трудових відносин, та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності. При цьому, відповідач також послався на протоколи допитів у якості свідків, директорів та засновників ТОВ "Слобода М" ОСОБА_1, ОСОБА_2, які пояснили, що підприємство ТОВ "Слобода М" було ними зареєстроване за грошову винагороду та фактичного відношення до господарської діяльності зазначеного підприємства вони не мають.
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.01.2017:
№0000931401, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 104163,00грн.;
№0000941401, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 173604,00грн., з яких: 115736,00грн. - за основним платежем; 57868,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
За наслідками адміністративного оскарження, зазначені рішення залишені без змін.
Не погоджуючись з такими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду, у якому просив податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит та визначено валові витрати. Зокрема, позивач стверджує про реальність господарських операцій із його контрагентом - ТОВ "Слобода М", що засвідчується наявними у підприємства належним чином складеними первинними документами та які були надані податковому органу під час перевірки. Натомість, податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентом угод і неправомірно нарахував грошові зобов`язання по податку на додану вартість та по податку на прибуток. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій. При цьому, позивач зауважив, що чинне законодавство не ставить право платника податків на отримання податкових вигод в залежність від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом, оскільки юридична відповідальність носить індивідуальний характер. На думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.
Відповідач позов не визнав. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ "Слобода М" вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов`язань. Зокрема, наголошував на тому, що документами, наданими до перевірки, не підтверджується факт отримання придбаних у контрагента товарів (робіт, послуг), оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.
Суд першої інстанції позов задовольнив, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.01.2017 №0000931401 та №0000941401, посилаючись на те, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентами є фактичними, мають ознаки реальних господарських відносин та мають на меті отримання прибутку шляхом господарсько-договірних операцій. Суд вказав на відсутність доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій надання послуг, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили недобросовісність позивача як платника податків.
Апеляційний суд з висновками суду першої інстанції не погодився, постанову, якою позов задоволено - скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, з огляду на те, що податковий орган довів факт необґрунтованості отриманої платником податку податкової вигоди, оскільки за спірними операціями оформлювалися лише окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення господарських операцій та правомірність формування сум податкових вигод, наслідком чого стало отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Як визначено підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.