ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2020 року
м. Київ
справа №804/4444/17
адміністративне провадження №К/9901/18152/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №804/4444/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна Фінанс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна Фінанс" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 (головуючий суддя Чумак С.Ю., судді: Чабаненко С.В., Юрко І.В.)
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна Фінанс" (далі - ТОВ "Фортуна Фінанс", позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - ДПІ, відповідач), в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.12.2016 №0000491401, яким зменшено розмір від`ємного значенням суми податку на додану вартість ТОВ "Фортуна Фінанс" за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2017 позов задоволено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2017 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ "Фортуна Фінанс" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою суду від 19.02.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Фортуна Фінанс" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 у справі №804/4444/17.
Ухвалою від 13.07.2020 призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 14.07.2020.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального, процесуального права та неправильної правової оцінки обставин у справі. Як вказує позивач, що надана йому ТОВ "Філін Прайм" податкова накладна від 31.07.2016 є зведеною, відсутність помітки у відповідній графі є очевидною помилкою при складанні документа; господарські операції вчинені та оформлені відповідними документами, нафтопродукти передані від постачальника ТОВ "Філін Прайм" позивачу, оскільки на момент переходу права власності товар вже знаходився на зберіганні у ПАТ "Дніпронафтопродукт" - переміщення товару не відбувалось. Позивач звертає увагу, що відсутність оплати за поставлену продукцію не може свідчити про нереальність поставки продукції позивачу та їх подальшу реалізацію. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції про задоволення позову.
Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу. Податковий орган вказує на те, що під час перевірки встановлено факт відсутності здійснення господарських операцій, розрахунки між сторонами не здійснювались, відтак, податкова накладна повинна складатись на дату відвантаження товару. При цьому, податкова накладна складена 31.07.2016, проте з товарно-транспортних накладних вбачається, що в цей день поставка не здійснювалась, разом з тим, у дні ж безпосередніх поставок податкові накладні також не складались. Як наголошує відповідач, на дату виписаної податкової накладної не відбувався перехід права власності на товар, не здійснювались розрахунки між господарюючими суб`єктами. Відповідач просить залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Фортуна Фінанс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.07.2016 по 31.07.2016.
За наслідками перевірки складено акт від 18.10.2016 №3701/04-62-14- 01/39673826, згідно висновків якого встановлено такі порушення:
Підпунктів 14.1.36, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пункту 22.1 статті 22, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларації) всього у сумі 2ʼ040ʼ906грн., у тому числі за липень 2016 року у сумі 2ʼ040ʼ906грн.
підпунктів 14.1.36, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пункту 22.1 статті 22, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201,4, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов`язань в адресу ТОВ "Фортуна Фінанс" всього у сумі 1ʼ443ʼ349,48грн., у тому числі за липень 2016 року у сумі 1ʼ443ʼ349,48грн., та заниження податкових зобов`язань на адресу кінцевих споживачів всього у сумі 1ʼ443ʼ349,48грн.;
підпунктів 14.1.36, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пункту 22.1 статті 22, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов`язань всього у сумі 1ʼ073ʼ676,39 грн., у тому числі за липень 2016 року у сумі 1ʼ073ʼ676,39грн., та занижено податкові зобов`язання на адресу кінцевих споживачів всього у сумі 1ʼ073ʼ676,39грн.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.012.2016 №0000491401, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 2ʼ040ʼ906грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду. Позивач вказав, що податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає чинному законодавству та прийнято на підставі хибних висновків, до яких дійшов податковий орган в ході проведення перевірки, з огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.
Відповідача проти задоволення позову заперечував, вказав, що за наслідками встановлених порушень відповідачем складено акт перевірки та винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Відповідач вважає рішення правомірним, та таким, що прийнято відповідно до вимог діючого законодавства, у зв`язку з чим, підстави для скасування відсутні.
Суд першої інстанції позов задовольнив, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.12.2016 №0000491401, посилаючись на те, що про фактичне виконання умов договорів свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до пункту 9.2. статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і пункту 2.4. статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Суд вказав, що правочини укладені між позивачем та ТОВ "Філін Прайм" виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами, а саме податковими накладними. Сторони претензій одна до одної не мали. Як зауважив суд, оскільки нафтопродукти, що приймались за договором постачання вже знаходились на складському зберіганні ПАТ "Дніпронафтопродукт" і право власності на них переходило безпосередньо в місці зберігання без транспортування товару. У складанні акт приймання нафтопродуктів за кількістю за формою 5-НП не було необхідності, нафтопродукти передавались на підставі акту приймання-передачі, який є невід`ємною частиною договору поставки.
Апеляційний суд з висновками суду першої інстанції не погодився, постанову, якою позов задоволено - скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, з огляду на те, що ТОВ "Філін Прайм" не мав жодного відношення до постачання нафтопродуктів позивачу, а документи на постачання (податкова, акцизна накладна і акт прийому-передачі) складені формально, лише в паперовому виді і не відображають реальної поставки, яка здійснювалась іншими підприємствами. Крім того, оскільки розрахунки між сторонами не здійснювались, то за приписами Податкового кодексу України податкова накладна повинна складатись на дату відвантаження товару. При цьому, податкова накладна ТОФ "Філін Прайм" складена 31.07.2016, проте з товарно-транспортних накладних вбачається, що в цей день поставка не здійснювалась, тобто підстави для складання податкової накладної були відсутні. Разом з тим, у разі складання зведеної податкової накладної в графі "Зведена податкова накладна" робиться помітка "X". Судом встановлено, що помітка "X" в графі "Зведена податкова накладна" відсутня, що не дає можливості визнати таку податкову накладну зведеною.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.
Як встановлено пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.