ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/11916/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Допомога"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 (колегія суддів головуючий Смірнова Л.Г., Майданевич А.Г., Мартюк А.І.) та на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 (суддя Борисенко І.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астілс"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Допомога"
2.Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
про стягнення коштів
за участю:
відповідача-1: Руденко А.О. (адвокат)
відповідача-2: Гедз Ю.В, (адвокат)
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Астілс" (далі-позивач) звернулося у суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Допомога" (далі-відповідач-1), Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі-відповідач-2) згідно якого, уточнивши свої вимоги, просило стягнути: солідарно з відповідачів 801 031,33 грн. вартості втраченого вантажу, з відповідача-1 суму ПДВ втраченого товару у розмірі 164 994,51 грн., вартість складеного оцінювачем звіту про оцінку ринкової вартості права вимоги відшкодування збитків завданих майну у сумі 6000,00 грн., вартість ненаданих послуг по перевезенню вантажу у розмірі 26 000,00 грн. та 7500,00 грн. франшизи.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав позивача при реалізації умов договору.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2020, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 801 031,33 грн. вартості втраченого вантажу, 26 000,00 грн. вартості ненаданих послуг по перевезенню вантажу, 6 000,00 грн. вартості складання звіту про оцінку вартості права вимоги, 34 208,55 грн. ПДВ, 7500,00 грн. франшизи, в решті вимог до відповідача-1 відмовлено, стягнуто з відповідача-2 на користь позивача 130 785,96 ПДВ, в решті вимог до відповідача-2 відмовлено. Розподілено судові витрати.
2.2. Свої висновки суди мотивували тим, що відповідач-1 порушив договірні зобов`язання, тому він повинен сплатити позивачу вказані у судових рішеннях кошти. При цьому суди послалися на те, що оскільки відповідача-2 сплатив позивачу страхове відшкодування, на нього покладається тільки відшкодування ПДВ.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати вказані судові рішення в частині, стягнення з нього коштів та передати справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.2. В обґрунтування касаційної скарги відповідач-1 посилався на те, що оскаржувані судові рішення у відповідній частині прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/48/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 26.04.2018 у справі № 910/1978/17, від 27.02.2018 у справі № 910/2503/17, а також на те, що суди не дослідили докази у їх сукупності, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.
Також скаржник як на підставу касаційного оскарження посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що передбачено п.3 ч.2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, в частині стягнення з нього податку на додану вартість.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2 просить залишити без змін вказані судові рішення, посилаючись на те, що судами у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
4. Мотивувальна частина
4.1. Суди попередніх інстанцій встановили, що 24.05.2016 між позивачем (замовник) та відповідачем-1 (виконавець) було укладено договір про надання послуг перевезення вантажів № 240516-АП, за умовами якого виконавець взяв на себе зобов`язання надати замовнику послуги з перевезення вантажів позивача за його замовленням.
4.2. За умовами пункту 2.1 договору виконавець зобов`язався при наданні послуг по перевезенню вантажів нести відповідальність за дотримання правил і норм техніки безпеки.
4.3. Пунктом 3.2 договору визначено, що здавання послуг виконавцем та прийняття їх результатів замовником оформлюється актом наданих послуг, які підписуються сторонами після фактичного їх надання.
4.4. Згідно пункту 4.3 договору виконавець несе повну матеріальну відповідальність за збереження та цілісність вантажу до передачі його замовнику відповідно до актів приймання-передачі. У разі пошкодження (знищення) вантажу виконавець відшкодовує розмір завданих збитків на підставі підтверджуючих документів вартості пошкодженого (знищеного) вантажу, оформленого замовником у вигляді претензії.
4.5. На виконання умов договору та згідно товарно-транспортної накладної від 02.02.2018 відповідач прийняв до перевезення наступний вантаж: дизельні самохідні телескопічні підйомники Haulotte H21TX TD103798, вартістю 837 271,60 грн., Haulotte H21TX TD104724, вартістю 869 888,00 грн. (далі-вантаж); вантажовідправник позивач; вантажоодержувач ПрАТ "ІСРЗ"; адреса доставки вантажу: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Малодолинське, вул. Космонавтів, 59-Б, дата розвантаження 03.02.2018, ціна перевезення 26 000,00 грн. з ПДВ.
4.6. Платіжним дорученням №98 від 02.02.2018 позивач згідно рахунку-фактури №2-0-00020 сплатив відповідачу 26 000,00 грн. за послуги вантажного автомобільного перевезення.
4.7. Також встановлено, що 03.02.2018 з вини водія, який перевозив вантаж, що встановлено постановою Вишгородського районного суду Київської області від 05.04.2018 у справі №363/930/18, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої вантаж не доставлено у пункт призначення.
4.8. 02.03.2018 позивач направив відповідачу претензію від 01.03.2018 щодо відшкодування вартості знищеного вантажу, загальна вартість якого складає 1 707 159,60 грн.
4.9. Згідно Звіту про оцінку ринкової вартості права вимоги відшкодування збитку, який складений 02.05.2018 оцінювачем ФОП " ОСОБА_1 ", та який був оплачений позивачем у розмірі 6 000,00 грн., ринкова вартість об`єкта оцінки становить 1 739 045,00 грн. та встановлено, що дизельний самохід телескопічний підйомник Haulotte H21TX TD104724 має ушкодження, що не підлягають відновленню підйомника до первинного стану з питань безпеки експлуатації.
4.10. Суди встановили, що акти надання послуг за договором між позивачем та відповідачем не складались, що свідчить про невиконання відповідачем-1 взятих на себе договірних зобов`язань.
4.11. Касаційну скаргу мотивовано, зокрема, посиланням на пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.12. Посилання заявника у касаційній скарзі як на підставу для її задоволення на постанову Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/48/15 є безпідставним, оскільки в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня постанова Верховного Суду у вказаній справі.
4.13. У касаційній скарзі, як на підставу для її задоволення, скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.11.2019 зі справи № 914/2267/18.
Однак предметом спору у вищезазначеній справі була вимога про стягнення заборгованості за неналежне виконання відповідачем зобов`язань з оплати отриманого товару за договором поставки.
В той же час у справі, яка переглядається у касаційному порядку, предметом спору є стягнення вартості: втраченого товару, ненаданих послуг по перевезенню вантажу, складеного звіту про оцінку ринкової вартості права вимоги відшкодування збитків, а також стягнення суми ПДВ втраченого товару та франшизи.
Отже, правовідносини, виходячи із предмету позову у даних справах, не є подібними.
4.14. Приймаючи судові рішення у справі, що переглядається у касаційному порядку, суд апеляційної інстанції залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду дійшов висновку, що: відповідач-1 повинен відшкодувати позивачу вартість втраченого товару, оскільки за умовами договору № 240516-АП саме відповідач-1 несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу до передачі його замовнику відповідно до актів приймання-передачі; відповідачем-1 послуги з перевезення вантажу не надані позивачу, що є порушенням умов договору № 240516-АП; а також повинен відшкодувати позивачу ПДВ та вартість звіту про оцінку ринкової вартості права вимоги відшкодування збитку.