П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 696/1693/15-ц
Провадження № 14-737цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ткачука О.С.,
суддівАнтонюк Н.О., Анцупової Т.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Пророка В.В., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.
розглянула у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього сільськогосподарського підприємства "Агрокомплекс", треті особи: відділ Держгеокадастру у Кам`янському районі Черкаської області, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янського районного управління юстиції у Черкаській області, про визнання договору оренди землі припиненим та повернення земельної ділянки, за касаційною скаргою Дочірнього сільськогосподарського підприємства "Агрокомплекс" на рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 22 березня 2016 року, ухвалене суддею Романовим Н.Г. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 14 червня 2017 року, постановлену у складі суддів Фетісової Т.Л., Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст та обгрунтування позовних вимог
1. У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дочірнього сільськогосподарського підприємства "Агрокомплекс" (далі - ДСП "Агрокомплекс"), треті особи: відділ Держгеокадастру у Кам`янському районі Черкаської області, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янського районного управління юстиції у Черкаській області, про визнання договору оренди землі припиненим та повернення земельної ділянки.
2. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 2,6000 га, яка розташована в адміністративно-територіальних межах Райгородської сільської ради Кам`янського району Черкаської області. Згідно з договором оренди землі від 16 вересня 2010 року позивач передала зазначену земельну ділянку в оренду ДСП "Агрокомплекс" строком на 5 років.
3. 11 серпня 2015 року позивач направила відповідачу листа про те, що не має наміру у подальшому продовжувати дію договору оренди землі, однак ДСП "Агрокомплекс" по закінченню строку дії договору оренди продовжує користуватись її земельною ділянкою та відмовляється у добровільному порядку повернути цю земельну ділянку з тих підстав, що державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки було проведено не у 2010 році, а у 2013 році, а тому договір діє до 2018 року, і крім того, у зв`язку з тим, що, за твердженням відповідача, сторонами було укладено додаткову угоду від 02 березня 2015 року щодо продовження дії вказаного договору оренди землі до 19 листопада 2018 року.
4. Позивач вказує на те, що цю додаткову угоду вона не підписувала. Отже, його строк сплив у 2015 році, а відповідач незаконно утримує у себе зазначену земельну ділянку, тому просила визнати вказаний договір припиненим з 16 вересня 2015 року та як наслідок припинення договору оренди землі зобов`язати відповідача повернути їй спірну земельну ділянку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
5. Рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 22 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 14 червня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено та визнано припиненим договір оренди землі № 167 від 16 вересня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та Дочірнім сільськогосподарським підприємством "Агрокомплекс" (ЄДРПОУ 31007137, с. Березняки Смілянського району Черкаської області, вул. Химичів, 1 "А") щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,60 га, з кадастровим номером 7121885000:03:000:0529, що розташована на території Райгородської сільської ради Кам`янського району Черкаської області з 16 вересня 2015 року.
Як наслідок припинення договору оренди землі № 167 від 16 вересня 2010 року зобов`язано Дочірнє сільськогосподарське підприємство "Агрокомплекс" (ЄДРПОУ 31007137, с. Березняки Смілянського району Черкаської області) вирішено повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, прож. АДРЕСА_1 ) земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,60 га, з кадастровим номером 7121885000:03:000:0529, що розташована на території Райгородської сільської ради Камʼянського району Черкаської області.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
6. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що договір набирає чинності під час державної реєстрації, проте така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору. Моментом укладення спірного договору оренди землі є 16 вересня 2010 року, а строк дії договору згідно з його умовами становить 5 років і відповідно кінцевий термін його дії - 16 вересня 2015 року. Отже, спірний договір оренди землі припинив свою дію і відповідач, як орендар, не реалізував належним чином своє право на продовження орендних правовідносин щодо земельної ділянки позивачки.
7. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, також визнав неукладеною додаткову угоду від 02 березня 2015 року до договору оренди землі №167 від 16 вересня 2010 року.
8. При цьому судом апеляційної інстанції було призначено у справі судово- почеркознавчу експертизу, за наслідками якої встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 у графі "орендодавець" у рядку "підпис" у додатковій угоді від 02 березня 2015 року до договору оренди землі №167 від 16 вересня 2010 року виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням її підпису.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. У липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ДСП "Агрокомплекс" на рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 22 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 14 червня 2017 року, в якій відповідач просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
10. Касаційна скарга мотивована тим, що в оскаржуваних судових рішеннях суди не перевірили та не відобразили правову позицію та заперечення відповідача по суті спору. На думку заявника, суди не врахували, що договором оренди землі від 16 вересня 2010 року передбачено початок перебігу строку оренди з моменту державної реєстрації, а отже твердження позивача про закінчення такого строку у 2015 році є безпідставними.
11. Крім того, відповідач наголосив, що відповідно до витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно - речове право ДСП "Агрокомплекс" на користування спірною земельною ділянкою було продовжено на підставі додаткової угоди до 2018 року. Таким чином це право було легітимізовано державою і вказаною земельною ділянкою відповідач продовжував користуватися. Уповноважений державний реєстраційний орган визнав продовженим строк дії вказаного договору оренди землі до 2018 року, а згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 24 червня 2003 року №44277/98 "Стретч проти Сполученого Королівства" встановлено, що "правомірні очікування" мають статус майна і позбавлення сторони правовідносин його правомірних очікувань на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.
12. Крім того, судами не враховані положення частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" згідно з якими підставами для поновлення договору оренди землі є наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов`язки за договором; сторони уклали додаткову угоду про поновлення договору оренди.
13. Відповідач у касаційній скарзі також вказував, що наявність вищезазначеної додаткової угоди між сторонами, зокрема вказує на те, що на час її укладання сторони визнавали ті факти, що орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою, а також, що він належно виконує свої обов`язки за договором.
Рух справи у суді касаційної інстанції
14. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її із суду першої інстанції.
15. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року, яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладений у новій редакції.
16. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
17. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
18. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 року справу передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
19. Ухвалою об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин четвертої та п`ятої статті 403 ЦПК України.
20. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ухвалою від 09 грудня 2019 року передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду посилаючись на те, що ухвалити судове рішення у цій справі без уточнення правової позиції, викладеної раніше у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) є неможливим.
21. Колегія суддів як на підставу передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду вказала, що сторонами не проведено державну реєстрацію договору оренди землі від 16 вересня 2010 року, а реєстрацію речового права оренди землі за відповідачем проведено лише 04 грудня 2013 року, тобто після внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відповідно до Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI.
22. При цьому, колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду послалася на те, що проведення 04 грудня 2013 року державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі вказаного договору оренди землі не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі). Отже, не може впливати на момент набрання чинності цим договором оренди землі.
23. Проте, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) викладено іншу правову позицію у подібних правовідносинах.
24. Так, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що для одержання у власність земельної ділянки у 2007 році, яка є нерухомим майном, недостатньо було лише факту укладення договору дарування, для виникнення такого права обдарована особа повинна була одержати документ, що посвідчує право власності - державний акт, та здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно. Сама по собі реєстрація договору дарування, здійснена 26 жовтня 2007 року приватним нотаріусом у Державному реєстрі правочинів, не підтверджувала виникнення права власності на нерухоме майно, а тільки містила інформацію про правочин. Таким чином, така особа, яка не отримала державний акт на земельну ділянку, не здійснила державну реєстрацію права на нерухоме майно, не наділена правами власника на розпорядження цим майном.
25. Отже, на думку об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, неможливо сформувати правову позицію у справі, яка переглядається, без уточнення правового висновку щодо застосування норми права відносно визначення початку перебігу строку договору у разі державної реєстрації через певний час. При цьому об`єднана палата послалася на те, що це питання містить і виключну правову проблему, а отже передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
26. 15 січня 2020 року Велика Палата Верховного Суду прийняла зазначену справу до провадження та призначила до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
27. Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
28. Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
29. Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником спірної земельної ділянки. На підставі договору оренди землі від 16 вересня 2010 року позивач передала зазначену земельну ділянку в оренду ДСП "Агрокомплекс" строком на 5 років.
30. Цим договором оренди передбачено, що він набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. При цьому його пунктом 19 передбачено, що орендар повинен здійснити державну реєстрацію договору у місячний термін. Проте, у вказаний термін державну реєстрацію договору оренди землі проведено не було. 04 грудня 2013 року ДСП "Агрокомплекс" було здійснено державну реєстрацію речового права - права оренди земельної ділянки за вказаним договором.
31. Також суди встановили, що позивач направила відповідачу рекомендований лист від 15 серпня 2015 року, в якому повідомила про намір припинити оренду належної їй земельної ділянки, який закінчується 18 вересня 2015 року та просила повернути вищевказану земельну ділянку впродовж 10 днів. Однак, відповідач земельну ділянку не повернув, посилаючись на додаткову угоду від 02 березня 2015 року щодо продовження дії вказаного договору оренди землі.
32. При цьому залишаючи без змін рішення суду першої інстанції щодо визнання неукладеною додаткову угоду від 02 березня 2015 року, апеляційний суд послався на ту обставину, що, згідно з висновком призначеної за ухвалою суду апеляційної інстанції судово-почеркознавчої експертизи від 17 травня 2017 року, підпис від імені ОСОБА_1 у графі "орендодавець" у рядку "підпис" у додатковій угоді від 02 березня 2015 року до договору оренди землі №167 від 16 вересня 2010 року виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням її підпису.
33. Вказану обставину відповідач не оспорює.
34. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.
35. Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
36. На час підписання вказаного договору оренди частина четверта статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. При цьому, у статті 125 ЗК України було визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Крім того, частиною п`ятою статті 126 ЗК України було передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.