У Х В А Л А
24 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 740/4842/15-ц
Провадження № 14-80цс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Лященко Н. П.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупова Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. М., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова" (далі - СТОВ "Дружба-Нова") до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 січня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 3 грудня 2018 року,
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2015 року СТОВ "Дружба-Нова" звернулось до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що згідно з договором позики від 29 травня 2014 року ОСОБА_1 позичив у ОСОБА_2 кошти у розмірі 330 000 грн, що, як зазначено у договорі, становило 27 500,00 доларів США за курсом Національного банку України (далі - НБУ), з терміном повернення до 14 липня 2014 року.
Відповідно до пункту 2 цього договору, якщо позичальник своєчасно не поверне позикодавцю суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), тобто несплачену у строк суму основного боргу та 10 % річних від простроченої суми.
1 жовтня 2015 року між ОСОБА_2 та СТОВ "Дружба-Нова" укладено договір відступлення права вимоги (цесії), відповідно до пункту 1 якого ОСОБА_2 передав, а СТОВ "Дружба-Нова" набуло право вимоги, належне ОСОБА_2, і стало кредитором у зобов`язанні між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 за договором позики від 29 травня 2014 року.
СТОВ "Дружба-Нова" письмово повідомило відповідача про заміну кредитора у зобов`язанні рекомендованим листом від 2 жовтня 2015 року, а також направило рекомендований лист від 5 жовтня 2015 року з вимогою про повернення позики, сплату процентів та інфляційних втрат, проте, грошові кошти відповідачем у добровільному порядку не повернуто.
З урахуванням збільшення позовних вимог СТОВ "Дружба-Нова" просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь основний борг у сумі 743 195,72 грн, інфляційні втрати у сумі 503 131,35 грн, 10% річних у сумі 187 144,53 грн, проценти за користування позикою у сумі 368 521,21 грн, а всього - 1 801 992,81грн.
Заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 січня 2018 року позовні вимоги СТОВ "Дружба-Нова" задоволено в повному обсязі.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 порушив умови договору позики і не повернув отриману грошову суму, а тому стягненню з нього на користь СТОВ "Дружба-Нова" підлягають основний борг за договором позики у сумі 743 195,72 грн (що еквівалентно 27 500,00 доларів США за курсом Національного банку України на дату складання заяви про збільшення позовних вимог), інфляційні втрати у сумі 503 131,35 грн, 10 % річних у сумі 187 144,53 грн, проценти за користування позикою у сумі 368 521,21 грн, судовий збір 22 429,33 грн, всього 1 824 422,14 грн.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 червня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 січня 2018 року залишено без задоволення.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 3 грудня 2018 року заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 січня 2018 року скасовано в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь СТОВ "Дружба-Нова" інфляційних втрат у сумі 503 131,35 грн, процентів за користування позикою у сумі 368 521,21 грн та відмовлено у задоволенні позовних вимог у цій частині. Заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 січня 2018 року змінено в частині розподілу судових витрат, зменшено стягнуту суму з ОСОБА_1 на користь СТОВ "Дружба-Нова" в рахунок відшкодування понесених судових витрат до 14 055,54 грн. Стягнуто зі СТОВ "Дружба-Нова" на користь ОСОБА_1 6 343,20 грн у рахунок часткового відшкодування понесених судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Погодившись із висновком суду першої інстанції в частині стягнення суми боргу за договором позики і 10 % річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України та пункту 2 договору позики, апеляційний суд скасував рішення місцевого суду та відмовив у позові в частині стягнення інфляційних витрат та процентів за користування позикою, виходячи з необґрунтованості цих вимог.
У січні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення в частині задоволених позовних вимог, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2019 року відкрито провадження у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду (частина третя статті 403 ЦПК України), необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України (підпункт 7 пункту 1 перехідних положень ЦПК України), а також з тієї підстави, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики (частина п`ята статті 403 ЦПК України).
Колегія суддів зазначила, що аналіз практики Верховного Суду свідчить про різні підходи до вирішення питання про стягнення коштів за договором, у якому грошове зобов`язання виражено у гривні із визначенням його грошового еквівалента в іноземній валюті, на підставі статті 533 ЦК України.
Підставу передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначену частиною третьою статті 403 ЦПК України, обґрунтовано висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 757/21343/15-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2019 року у справі № 703/3521/16?ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 357/5634/18-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 766/730/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2018 року у справі № 520/5338/14-ц та необхідністю відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 вересня 2019 року у справі № 922/1151/18.
Разом з тим, у справі № 922/1151/18 позивач просив стягнути суму основного боргу у гривнях в тому самому розмірі, який було визначено у гривнях договором поставки. Вимог про стягнення суми боргу у гривнях з урахуванням її еквіваленту в доларах США, визначеного договором, позивачем не заявлялось. Положення статті 533 ЦК України при вирішенні цієї справи суд касаційної інстанції не застосовував з огляду на зміст позовних вимог.
Натомість у справі № 740/4842/15-ц та у справах, на які колегія суддів посилається, стверджуючи про наявність різних підходів при вирішенні позовів про стягнення коштів за договорами, у яких суму грошового зобов`язання виражено у гривні із зазначенням її еквіваленту в іноземній валюті, зміст позовних вимог та відповідне нормативно-правове регулювання правовідносин не є подібними до справи № 922/1151/18.