Окрема думка
суддів Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В., Лященко Н. П.,
Кібенко О. Р., Князєва В. С.
справа № 727/2878/19 (провадження № 14-516 цс 19)
30 червня 2020 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про зняття арешту з майна за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 15 березня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року і постановою від 30 червня 2020 року касаційну скаргу залишила без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Водночас з мотивами Великої Палати Верхового Суду не погоджуємося з огляду на таке.
1. ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Чернівці з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області (далі - ГУНП в Чернівецькій області) про зняття арешту з майна.
2. Позовна заява мотивована тим, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Чернівці від 14 лютого 2017 року в межах кримінального провадження № 12017260040000279 було накладено арешт на його автомобіль марки БМВ 520, номерний знак НОМЕР_1 .
3. Постановою слідчого Шевченківського відділення поліції Чернівецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області від 26 листопада 2018 року зазначене кримінальне провадження закрите за відсутністю складу кримінального правопорушення.
4. Посилаючись на неможливість скасування арешту зазначеного автомобіля після закриття відповідного кримінального провадження і завершення досудового розслідування у порядку кримінального судочинства та на те, що арешт майна за відсутності правових підстав для цього порушує його право власності, позивач просив зняти арешт із цього автомобіля.
5. Ухвалою Шевченківський районний суд міста Чернівці від 15 березня 2019 року, залишеною без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року, позивачу відмовлено у відкритті провадження у справі, оскільки розгляд вимог позивача має відбуватись у межах кримінального судочинства, враховуючи те, що відповідний арешт на майно був накладений за правилами кримінального судочинства в межах кримінального провадження.
6. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою та, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просив скасувати відповідні судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
7. Касаційну скаргу мотивував тим, що вимоги особи, які ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються в порядку цивільного судочинства за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.
8. Велика Палата Верховного Суду, залишаючи касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, обґрунтувала свою позицію таким:
8.1. Якщо арешт накладений за Кримінальним процесуальним кодексом України 2012 року (далі - КПК України) на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого у кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 202/5044/17; від 28 листопада 2018 року у справі № 636/959/16-ц; від 12 грудня 2018 року у справі № 640/17552/16-ц; від 27 березня 2019 року у справі № 202/1452/18; від 11 вересня 2019 року у справі № 504/1306/15-ц).
8.2. Частиною першою статті 1 КПК України встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
8.3. Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України. За змістом статті 173 цього кодексу питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд.
8.4. Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (частина перша статті 174 КПК України).
8.5. Отже, у випадках, визначених вказаною статтею, власник або інший володілець майна під час досудового розслідування не позбавлений права звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
8.6. Згідно з частиною третьою статті 174 КПК України прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.
8.7. Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначене судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частина четверта статті 174 КПК України).
8.8. Втім, частини третя та четверта статті 174 КПК України регулюють порядок вирішення питання про скасування арешту майна у двох випадках: судом - за наслідками розгляду кримінальної справи та прокурором - одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження. Натомість, у цій справі кримінальне провадження закрив постановою слідчий, який згідно з приписами КПК України, на відміну від прокурора, не наділений повноваженнями скасовувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування.
8.9. Згідно з частиною третьою статті 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
8.10. Окремою формою судової діяльності відповідно до КПК України є судовий контроль, який реалізує слідчий суддя, за додержанням законів органами досудового розслідування та прокурором. Зміст і характер судового контролю в межах кримінального процесу пов`язаний передусім із необхідністю забезпечення прав і свобод людини як на стадії досудового розслідування кримінального провадження, так і після його закінчення.
8.11. На слідчого суддю покладена функція судового контролю за дотриманням прав і свобод осіб у кримінальному провадженні, зокрема, під час досудового розслідування (пункт 18 частини першої статті 3 КПК України), і він наділений повноваженнями накладати арешт на майно та його скасовувати (статті 173 і 174 цього кодексу). Крім того, у КПК України немає заборони ініціювати перед слідчим суддею, коли кримінальне провадження вже закрив слідчий, питання про скасування арешту на майно, накладеного під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді на підставі приписів цього Кодексу. З огляду на вказане, беручи до уваги відсутність у слідчого повноваження, закриваючи кримінальне провадження, самостійно скасувати арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді, Велика Палата Верховного Суду вважає, що для гарантування прав і свобод осіб, на майно яких ухвалою слідчого судді за КПК України накладений арешт у кримінальному провадженні, саме слідчий суддя, виконуючи функцію судового контролю, повноважний за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна у порядку, передбаченому статтею 174 цього кодексу, вирішити питання про скасування такого арешту після закриття слідчим кримінального провадження.
8.12. Таким чином, у разі, якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право на майно, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, а останнє закрив постановою слідчий, має право звернутися до суду з клопотанням про скасування арешту в порядку кримінального судочинства. Такий порядок захисту права на майно є ефективним, оскільки забезпечить відновлення права власника або іншого володільця майна, на яке був накладений арешт у кримінальному провадженні.
9. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду, на нашу думку, є хибною з огляду на таке.
10. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Окрім наведеного, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
11. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами.
12. У частинах першій і третій статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), тут і далі - у редакції від 03 жовтня 2017 року, передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
13. Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені статтею 19 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
14. У контексті зазначеної норми процесуального права здійснення розгляду справ за правилами іншого виду судочинства означає наявність у законодавстві чітко й однозначно сформульованих підстав і порядку вирішення відповідних правових питань судом іншої юрисдикції, що дає заінтересованій особі