ОКРЕМА ДУМКА
Суддів Великої Палати Верховного Суду Лященко Н. П., Власова Ю. Л., Єленіної Ж. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М.,
2 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/386/19
Провадження № 11-69заі20
Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладаємо окрему думку.
Рішенням Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 27 червня 2019 року № 1743/0/15-19 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Вищого господарського суду України на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України - вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду з позовом до ВРП про визнання протиправним та скасування зазначеного рішення, посилаючись на те, що відповідач під час його прийняття діяв не у спосіб, визначений законом, оскільки ВРП могла звільнити суддю на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України тільки у випадку відсутності раніше прийнятого рішення за поданням Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ). Тобто ВРП не наділено повноваженнями приймати рішення за поданням ВРЮ, на підставі якого вже було прийнято відповідне рішення Верховною Радою України (далі - ВРУ). Внаслідок протиправних дій відповідача здійснено повторне переслідування судді з повторним застосуванням санкції, без наведення в оскаржуваному рішенні жодних мотивів та аргументів притягнення до дисциплінарної відповідальності, внаслідок чого позивача звільнено з посади, якої він не займає.
Рішенням Касаційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Судове рішення мотивовано тим, що дисциплінарне стягнення щодо позивача застосовано після спливу передбаченого законом строку, проте в цій частині оскаржуване рішення не містить відповідних мотивів, що є достатньою підставою для задоволення позовних вимог і скасування рішення ВПР від 27 червня 2019 року № 1743/0/15-19 про звільнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1.
У лютому 2020 року ВРП звернулася з апеляційною скаргою до Великої Палати Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2020 року апеляційну скаргу ВРП задоволено. Рішення Касаційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення ВПР від 27 червня 2019 року № 1743/0/15-19 про його звільнення з посади судді Вищого господарського суду України.
З висновками Великої Палати Верховного Суду не погоджуємося з таких підстав.
З грудня 1988 року по липень 2001 року ОСОБА_1 працював на посадах державного арбітра, арбітра, судді Господарського суду Донецької області.
Постановою ВРУ від 12 липня 2001 року № 2669-ІІІ позивача обрано на посаду судді Донецького апеляційного господарського суду безстроково.
Постановою ВРУ від 19 лютого 2009 року № 1030-VІ ОСОБА_1 обрано на посаду судді Вищого господарського суду України.
24 грудня 2015 року ВРЮ, розглянувши дисциплінарну справу стосовно судді ОСОБА_1., прийняла рішення № 1202/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України за порушення присяги».
16 лютого 2016 року за вихідним № 20/0/12-16 подання ВРЮ про звільнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 з посади за порушення присяги судді направлено до ВРУ.
Постановою ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1616-VIII ОСОБА_1 звільнено з посади судді Вищого господарського суду України у зв`язку з порушенням присяги судді.
На підставі зазначеної постанови ВРУ наказом голови Вищого господарського суду України від 6 жовтня 2016 року № 362-к ОСОБА_1 звільнено з посаді цього суду.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2016 року у справі № 800/332/16 (800/499/15) задоволено позов ОСОБА_1 до ВРЮ: визнано незаконним і скасовано рішення ВРЮ від 24 грудня 2015 року № 1202/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України за порушення присяги».
Верховний Суд України постановою від 27 червня 2017 року у справі № 800/499/15 заяву ВРЮ задовольнив: скасував постанову Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2016 року та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 7 травня 2018 року у справі № 800/520/16, залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року, задоволено позов ОСОБА_1 до ВРУ: визнано незаконною та скасовано Постанову ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1616-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України у зв`язку з порушенням присяги судді.
ВРУ листом від 28 березня 2019 року № 04-29/04-649 повернула до ВРП подання ВРЮ від 16 лютого 2016 року № 20/0/12-16 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України за порушення присяги.
Розглянувши матеріали цього подання ВРП прийняла рішення від 27 червня 2019 року № 1743/0/15-19, яким ОСОБА_1 звільнено з посади судді Вищого господарського суду України на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Ухвалюючи оскаржуване рішення ВРП керувалася, зокрема, положеннями абзацу другого пункту 14 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», який набрав чинності 5 січня 2017 року. Жодних висновків та мотивів звільнення судді з посади у зв`язку з вчиненням істотного дисциплінарного проступку, грубим чи систематичним нехтуванням обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявленням його невідповідності займаній посадізазначене рішення не містить.
Разом із тим частина шоста статті 56 глави 6 розділу ІІ Закону України «Про Вищу раду правосуддя» покладає на ВРП обов`язок ухвалити вмотивоване рішення за результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України.
Частиною другою статті 115 Закону України від 2 червня 2016 року
№ 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» також встановлено, що факти, які свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені ВРП (її відповідним органом).
За таких обставин ВРП, як повноважний орган для розгляду питання щодо звільнення судді з посади мав самостійно встановлювати всі факти, які свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку ОСОБА_1 та в своєму рішенні від 27 червня 2019 року № 1743/0/15-19 відобразити власні висновки щодо того, які саме дії судді свідчать про вчинення ним істотного дисциплінарного проступку, навести мотиви та аргументи притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до частини другої статті 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
Таким чином, на ВРП покладається обов`язок навести мотиви, з яких вона дійшла певних висновків, та відповідні їм підстави при вирішенні питання про звільнення судді. Наявність вимоги про здійснення перевірки мотивів і підстав на цій стадії обумовлена необхідністю забезпечити таку процедуру, яка гарантує об`єктивний та ретельний розгляд питання про притягнення судді до найбільш суворого дисциплінарного стягнення - звільнення з посади, та запобігти можливим зловживанням дисциплінарними провадженнями.
Проте, в оскаржуваному рішенні ВРП від 27 червня 2019 року № 1743/0/15-19 н