П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/103/19
Провадження № 11-32заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Сороки Л. П.,
представника відповідача - Цуцкірідзе І. Л.,
розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року (судді Мартинюк Н. М., Дашутін І. В., Єресько Л. О., Жук А. В., Мельник-Томенко Ж. М.) у справі № 9901/103/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання рішення протиправним і нечинним та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВРП, у якому просив визнати протиправним і нечинним рішення відповідача від 17 січня 2019 року № 135/0/15-19 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України".
2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що в основу оскаржуваного рішення ВРП було покладено рішення Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12, яке прийняте з порушенням чинного на той час законодавства та не відповідає принципу незалежності суддів. Ці обставини, на думку позивача, встановлені у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 19 січня 2017 року у справі "Куликов та інші проти України" та постанові Верховного Суду від 13 лютого 2018 року. Отже, приймаючи оскаржуване рішення, ВРП посилалася на нікчемний з точки зору права акт, який не може впливати на права позивача.
3. ОСОБА_1 також зазначив, що ВРП не є судом, установленим законом, у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), що випливає з положень пунктів 24-25 рішення ЄСПЛ у справі "Сокуренко і Стригун проти України". Цей висновок позивач мотивує тим, що норми Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) у частині підстав і порядку прийняття рішення про звільнення судді з посади не мають зворотної дії в часі та не можуть застосовуватися до подій, які мали місце у 2008 році. До того ж указаним Законом не передбачено порядку прийняття ВРП рішення про звільнення судді з посади після попереднього розгляду цього ж питання ВРЮ.
4. На переконання позивача, відповідач в оскаржуваному рішенні не обґрунтував питання про застосування строків притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, зважаючи на те, що відповідні події мали місце ще у 2008 році.
5. Крім того, позивач указує на те, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року було встановлено незаконність його перебування на посаді судді Генічеського районного суду Херсонської області з 01 листопада 2018 року, що унеможливлює його звільнення оскаржуваним рішенням ВРП.
Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
6. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 18 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задовольнив.
7. Судове рішення мотивовано тим, що:
- ураховуючи висновки щодо правових засад діяльності ВРЮ, а також констатацію ЄСПЛ порушення Україною пункту 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з недотриманням принципів незалежності та неупередженості у процедурі звільнення позивача, рішення ВРЮ від 24 січня 2012 року не відповідає вказаним принципам;
- колегія суддів не може надавати оцінку обґрунтованості вказаного рішення ВРЮ щодо підтвердження чи спростування тих конкретних правопорушень позивача, які встановлені рішенням ВРЮ від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12, оскільки в ході судового розгляду встановлено невідповідність цього рішення принципам незалежності та неупередженості з інших підстав - політичного впливу на ВРЮ через процедуру призначення її членів;
- ВРП мала право розглядати подання ВРЮ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України;
- питання звільнення ОСОБА_1 з посади судді було розглянуто ВРП на порушення встановленої законом процедури, зокрема без офіційного отримання від Верховної Ради України (далі - ВРУ) матеріалів та подання ВРЮ від 20 лютого 2012 року № 11/0/12-12 "Про звільнення судді з посади", що є окремою підставою для визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення ВРП від 17 січня 2019 року № 135/0/15-19;
- дисциплінарне стягнення щодо позивача застосоване після спливу передбаченого законом строку, однак в цій частині рішення відповідача не містить відповідних мотивів;
- Верховний Суд вважав помилковими аргументи позивача про те, що станом на час прийняття ВРП оскаржуваного рішення він не перебував на посаді судді Генічеського районного суду Херсонської області, оскільки з набранням чинності рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року, яким визнано протиправною та скасовано Постанову ВРУ від 12 квітня 2012 року № 4639-VI, було відновлено ОСОБА_1 у статусі судді. Водночас ті чи інші обставини щодо безпосереднього поновлення позивача на посаді в судовому порядку на цей статус не впливають.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
8. Не погодившись із таким судовим рішенням, ВРП в апеляційній скарзі зазначила, що, приймаючи рішення від 18 грудня 2019 року, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду порушив норми матеріального права, зокрема щодо дискреційних повноважень ВРП, неправильно і неповно дослідив докази та встановив обставини у справі, що призвело до ухвалення ним незаконного судового рішення.
9. На думку ВРП, оспорюване в цій справі рішення вона ухвалила як орган, який з 30 вересня 2016 року уповноважений ухвалювати рішення про звільнення судді з посади з підстав, визначних частиною шостою статті 126 Конституції України. Фактичні обставини, які слугували підставою для прийняття такого рішення ВРП, встановлені рішенням ВРЮ від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12 про внесення подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області за порушення присяги, яке є чинним. Оскільки наразі правом звільняти суддів наділена ВРП, вона правомірно розглянула згадане вище подання ВРЮ на підставі пункту 14 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798-VIII та ухвалила рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді.
10. ВРП зауважила, що вона не притягувала позивача до відповідальності повторно за один і той самий проступок, оскільки вид відповідальності щодо ОСОБА_1 обрала ВРЮ своїм рішенням від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12. Відповідач по суті реалізував повноваження, якими був наділений парламент щодо суддів, обраних безстроково у процедурі звільнення судді.
11. Скаржник також зазначив, що у лютому 2012 року до ВРУ направлено лише подання ВРЮ про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області за порушення присяги судді. Матеріали перевірки щодо судді ОСОБА_1 зберігаються в архіві ВРП. Подання ВРЮ від 20 лютого 2012 року № 11/0/12-12 стосовно ОСОБА_1 з ВРУ не поверталось, вимог щодо обов`язку повернення ВРУ подання ВРЮ законом не встановлено, проте копія зазначеного подання містилася в матеріалах перевірки ВРЮ за 2012 рік та була наявна у членів ВРП під час прийняття оскаржуваного рішення.
12. Крім того, ВРП послалась на те, що підставою для застосування щодо позивача дисциплінарного стягнення були дії, вчинені у 2008 - 2011 роках. У свою чергу ВРЮ у рішенні від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12 дійшла висновку, що встановлені факти свідчать про порушення суддею ОСОБА_1 присяги судді, у зв`язку із чим він підлягає звільненню з посади. Рішенням ВРЮ від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12 внесено подання до ВРУ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області за порушення присяги. Тобто саме цим рішенням ВРЮ було застосовано стягнення до позивача, яке прийнято в межах і в спосіб, що передбачені чинним на той час законодавством Украйни, а тому встановлений чинним Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) строк давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не може застосовуватися при реалізації вказаного рішення ВРЮ. При цьому питання встановлення строків для прийняття рішень ВРП у порядку статті 56 Закону № 1798-VIII чинним законодавством не визначені.
13. На думку скаржника, посилання позивача та суду першої інстанції на те, що оскаржуваним у цій справі рішенням ВРП від 17 січня 2019 року № 135/0/15-19 ОСОБА_1 звільнено з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, тобто фактично притягнуто до дисциплінарної відповідальності, з порушенням встановленого частиною одинадцятою статті 109 Закону № 1402-VІІІ строку застосування до судді дисциплінарного стягнення, не є прийнятними, оскільки одним із видів застосовуваних до суддів дисциплінарних стягнень відповідно до пункту 6 частини першої статті 109 Закону № 1402-VІІІ є саме подання про звільнення з посади.
14. ВРП також указала, що оскаржуване рішення ухвалено її повноважним складом та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні, мотиви ухвалення такого рішення в повному обсязі зазначені в ньому, а доказів про наявність підстав для визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення позивач не навів.
15. У зв`язку з викладеним ВРП просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 грудня 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Рух апеляційної скарги
16. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 27 січня 2020 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ВРП, а ухвалою від 18 лютого 2020 року призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на підставі положень частини першої статті 310 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позиція інших учасників справи
17. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що відповідач не вказує в апеляційній скарзі, у чому полягає неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповнота встановлених судом обставин.
18. Позивач також указав, що суд дослідив ті докази, які були надані йому сторонами. Неодноразове відкладення розгляду справи судом мало місце, у тому числі, з причин постійної пропозиції з боку суду відповідачу надати докази обґрунтування підстав розгляду питання про звільнення позивача - подання ВРЮ чи ВРУ та довести, які саме матеріали досліджувала ВРП, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади. Проте подання ВРЮ про звільнення позивача відповідачем суду не надано, подання з ВРУ про звільнення позивача до ВРП не надходило, матеріали справи, які розглядались ВРЮ, ВРП з архіву не витребовувались, не вивчались, докази, які були в цих матеріалах та надавались безпосередньо ВРП під час розгляду справи і спростовували фальсифікації, створені відносно позивача і ще двох суддів Генічеського районного суду Херсонської області Волвенка О. І. та Стребкова Ю. О., не аналізувались і мотиви їх неприйняття в рішенні не зазначались, хоча відповідно до Конвенції відповідач діяв як суд.
19. На думку ОСОБА_1 , ані законодавством України, ані Регламентом ВРП не встановлений порядок перегляду (через п`ять років і за наявності змін до Конституції) відповідачем подання ВРЮ про звільнення судді за умови, коли Постанова ВРУ про звільнення судді скасована як незаконна.
20. Позивач такожвважає, що при розгляді цієї справи суд дотримався принципу верховенства права та положень Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Отримані судом правові висновки науково-консультативної ради при Верховному Суді підтверджують правильність прийнятого судом рішення, тому підстав для його скасування немає.
21. У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 просить відмовити ВРП у задоволенні апеляційної скарги.
22. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ВРП підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити з викладених у ній підстав.
23. Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, клопотання про перенесення розгляду справи до Великої Палати Верховного Суду не надіслав, у зв`язку із чим на підставі частини другої статті 313 КАС України справу розглянуто за відсутності позивача.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції
24. Рішенням XXII сесії Херсонської обласної ради народних депутатів від 26 січня 1993 року № 238 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Генічеського районного суду Херсонської області.
25. Постановою ВРУ від 17 квітня 2003 року № 731-IV позивач обраний суддею цього ж суду безстроково.
26. 30 березня 2009 року до ВРЮ надійшла рекомендація Кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Запорізького апеляційного округу від 23 січня 2009 року про внесення подання про звільнення судді ОСОБА_1 із займаної посади. Крім того, 30 липня 2010 року до ВРЮ надійшло колективне звернення керівництва та суддів Генічеського районного суду Херсонської області від 20 липня 2010 року щодо неправомірних дій суддів цього суду, зокрема, позивача. Також до ВРЮ 28 жовтня, 14 грудня 2010 року та 14 січня 2011 року надійшли колективні звернення керівництва та суддів зазначеного суду про порушення ОСОБА_1 присяги судді; 18 січня і 16 лютого 2011 року - телеграми з колективними зверненнями працівників суду про часткове призупинення роботи суду через дії позивача; 01 лютого 2011 року - звернення начальника Територіального управління Державної судової адміністрації в Херсонській області (далі - ТУ ДСА) щодо вказаних фактів порушення суддею ОСОБА_1 присяги судді.
27. 24 січня 2012 року ВРЮ прийняла рішення № 107/0/15-12 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області за порушення присяги".
28. Підставою для ухвалення вказаного рішення стали допущені позивачем порушення законодавства про відпустки, вимог статті 6 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862-XII), пункту 1 статті 23, пункту 1 частини четвертої статті 54 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI), перешкоджання помічнику судді у виконанні своїх обов`язків, порушення етичних норм, зловживання службовим становищем, порушення порядку декларування доходів у 2009 і 2010 роках, неприйняття розподілених судових справ.
29. Відповідно до висновків, викладених у рішенні ВРЮ від 24 січня 2012 року, такі дії позивача свідчать про нехтування своїми професійними обов`язками, порочать звання судді, завдають шкоди авторитету судової влади та означають порушення позивачем присяги судді.
30. У лютому 2012 року за вихідним № 11/0/12-12 подання ВРЮ про звільнення позивача з посади судді за порушення присяги направлено до ВРУ.
31. У березні, травні, липні та серпні 2012 року позивач звертався до Вищого адміністративного суду України з позовами про визнання незаконним акта ВРЮ у вигляді рішення від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12 про внесення подання до ВРУ про звільнення з посади за порушення присяги судді.
32. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 квітня 2012 року позов повернув, оскільки позивач не усунув недоліки, вказані в ухвалі про залишення позовної заяви без руху (не додано копії оскаржуваного акта ВРЮ від 24 січня 2012 року, не зазначено причин неможливості подання такого доказу).
33. Ухвалою від 28 травня 2012 року Вищий адміністративний суд України повернув позов ОСОБА_1 з тих же підстав (недолік - позивач нечітко виклав позовні вимоги, а саме не визначив акт, який просив визнати незаконним).
34. Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 18 червня, 13 липня і 06 серпня 2012 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишений без розгляду з підстав пропуску місячного строку звернення до суду.
35. Постановою Верховної Ради України від 12 квітня 2012 року № 4639-VI ОСОБА_1 звільнено з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області за порушення присяги.
36. Цю Постанову ОСОБА_1 . оскаржив у судовому порядку.
37. Вищий адміністративний суд України постановою від 05 червня 2012 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1
38. Не погодившись із цією постановою, ОСОБА_1 22 вересня 2012 року подав до ЄСПЛ заяву проти України, у якій стверджував, що звільнення з посади судді порушує його права, гарантовані статтями 6, 8 Конвенції.
39. З огляду на схожість заяви позивача з іншими заявами, поданими до ЄСПЛ громадянами України, які раніше обіймали посади суддів національних судів, усі ці заяви були об`єднані відповідно до пункту 1 Правила 42 Регламенту ЄСПЛ.
40. 19 січня 2017 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі "Куликов та інші проти України", зокрема і за заявою ОСОБА_1 № 65207/12, яким постановив, що Україна порушила стосовно позивача: пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з недотриманням принципів незалежності та безсторонності; статтю 8 Конвенції, якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя.
41. ЄСПЛ, встановлюючи порушення за пунктом 1 статті 6 Конвенції, зазначив, що національні органи, розглядаючи справи заявників, не були незалежними і неупередженими. Суд послався на висновки у справі "Олександр Волков проти України" (пункти 109-131), у якій було встановлено, що провадження у ВРЮ і ВРУ характеризувалося великою кількістю системних і загальних недоліків, які поставили під сумнів принципи незалежності та неупередженості, а подальший перегляд справи судом не усунув ці недоліки. Також Суд вказав на те, що у справі "Олександр Волков проти України" (пункти 166-167 та 173-185) Суд встановив, що звільнення заявника з посади судді становило втручання у його приватне життя, а також, що таке втручання не відповідало вимогам "якості закону", а тому не було правомірним у розумінні статті 8 Конвенції. Ці висновки застосовні і до заяв у справі "Куликов та інші проти України", і ЄСПЛ не встановив причин відступати від них, а тому в цьому рішенні констатовано порушення статті 8 Конвенції щодо усіх заявників.
42. Рішення ЄСПЛ у справі "Куликов та інші проти України" набуло статусу остаточного 19 квітня 2017 року.
43. На підставі цього рішення ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 05 червня 2012 року, яку просив скасувати і прийняти нову постанову про задоволення позову.
44. Верховний Суд України постановою від 03 липня 2017 року заяву ОСОБА_1 задовольнив частково: постанову Вищого адміністративного суду України від 05 червня 2012 року скасував, а справу передав на новий розгляд до цього ж суду.
45. Задовольняючи частково заяву позивача, Верховний Суд України виходив із того, що згідно з визначеним чинним законодавством порядком виконання рішень ЄСПЛ, ураховуючи те, що Верховний Суд України відповідно до наданих йому повноважень позбавлений процесуальної можливості встановлювати обставини справи, досліджувати докази та оцінювати їх, а також з огляду на констатовані ЄСПЛ порушення конвенційних та національних вимог в аспекті справи, що розглядається, постанову Вищого адміністративного суду України від 05 червня 2012 року, якою ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні позову, належить скасувати з направленням справи на новий розгляд до цього ж суду.
46. У зв`язку з набранням 15 грудня 2017 року чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), на виконання пункту 5 частини першої розділу VII "Перехідні положення" КАС України (у редакції після 15 грудня 2017 року) позовну заяву передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
47. Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ВРУ про визнання незаконною постанови і визнання протиправними дій задоволено частково: визнано протиправною та скасовано Постанову ВРУ від 12 квітня 2012 року № 4639-VI про звільнення позивача з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області за порушення присяги. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
48. У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Генічеського районного суду Херсонської області в особі голови суду Берлімової Юлії Геннадіївни, третя особа - ТУ ДСА, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
49. За наслідками розгляду цього позову Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 25 жовтня 2018 року у справі № 2140/1780/18 позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив: визнав протиправною бездіяльність Генічеського районного суду Херсонської області щодо непоновлення ОСОБА_1 на посаді судді цього суду; поновив позивача на посаді; визнав протиправною бездіяльність Генічеського районного суду Херсонської області щодо відмови у внесенні запису в належну ОСОБА_1 трудову книжку про визнання недійсним запису від 03 травня 2012 року № 22, здійсненого в. о. керівника апарату Генічеського районного суду Херсонської області, про звільнення з посади судді за порушення присяги; зобов`язав Генічеський районний суд Херсонської області здійснити запис про недійсність вказаного запису та зарахувати ОСОБА_1 у стаж роботи на посаді судді Генічеського районного суду Херсонської області період роботи з 03 травня 2012 року до дня видання наказу про зарахування позивача до штату суддів Генічеського районного суду Херсонської області.
50. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 18 грудня 2018 року рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року у справі № 2140/1780/18 скасував і у задоволенні позову відмовив.
51. ВРП рішенням від 17 січня 2019 року № 135/0/15-19 звільнила позивача з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
52. ВРП дійшла висновку, що з урахуванням змін у правовому регулюванні спірних правовідносин, які пов`язані з набранням чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон № 1401-VІІІ) та Законом № 1402-VIII, подання ВРЮ про звільнення позивача з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області мала розглядати ВРП.
53. Крім того, в оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що рішення ВРЮ від 24 січня 2012 року, в якому розглянуті та вирішені питання правомірності, обґрунтованості та наявності підстав для внесення ВРЮ подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги, є чинним, а ВРП не може його переглядати, оскільки це виходить за межі її компетенції в цьому провадженні. Водночас відповідач установив, що доводи позивача не спростовують висновку ВРЮ, наведеного в її рішенні від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12, про те, що встановлені факти свідчать про порушення суддею ОСОБА_1 . присяги судді, у зв`язку із чим він має бути звільнений з посади. Також ВРП виходила з того, що не змінився і характер наслідків, передбачених законом для подібних грубих порушень, після набрання чинності Законом № 1402-VІІІ, оскільки цим Законом не пом`якшено та не скасовано відповідальність за вчинений позивачем дисциплінарний проступок.
54. Не погодившись з указаним рішенням ВРП, позивач звернувся до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
55. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
56. Згідно з пунктом 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України (у редакції до набрання чинності Законом № 1401-VIII) суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.
57. Пунктом 1 частини першої статті 131 Конституції України (у вказаній редакції) та пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР "Про Вищу раду юстиції" (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття ВРЮ рішення від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12; далі - Закон № 22/98-ВР) передбачено, що в Україні діє ВРЮ, до відання якої належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.
58. Частиною другою статті 32 Закону № 22/98-ВР визначено, що порушенням суддею присяги є:
- вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів;
- незаконне отримання суддею матеріальних благ або здійснення витрат, що перевищують доходи такого судді та членів його сім`ї;
- умисне затягування суддею строків розгляду справи понад терміни, встановлені законом;
- порушення морально-етичних принципів поведінки судді.
59. На підставі частини першої статті 100 Закону № 2453-VI (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття ВРЮ рішення від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12) суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 126 Конституції України, за поданням ВРЮ.
60. Частинами першою, другою та п`ятою статті 105 Закону № 2453-VI передбачено, що відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади у зв`язку з порушенням ним присяги судді. Факти, які свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (далі - ВККС) або ВРЮ. На підставі подання ВРЮ ВРУ приймає постанову про звільнення судді з посади.
61. Як установив суд першої інстанції, 30 березня 2009 року до ВРЮ надійшла рекомендація Кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Запорізького апеляційного округу від 23 січня 2009 року про внесення подання про звільнення судді ОСОБА_1 із займаної посади. Крім того, 30 липня 2010 року до ВРЮ надійшло колективне звернення керівництва та суддів Генічеського районного суду Херсонської області від 20 липня 2010 року щодо неправомірних дій суддів цього суду, зокрема, й позивача. Також до ВРЮ 28 жовтня, 14 грудня 2010 року та 14 січня 2011 року надійшли колективні звернення керівництва та суддів зазначеного суду про порушення ОСОБА_1 присяги судді; 18 січня і 16 лютого 2011 року - телеграми з колективними зверненнями працівників суду про часткове призупинення роботи суду через дії позивача; 01 лютого 2011 року - звернення начальника ТУ ДСА щодо вказаних фактів порушення суддею ОСОБА_1 присяги судді.
62. 24 січня 2012 року ВРЮ прийняла рішення № 107/0/15-12 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області за порушення присяги".
63. Підставою для ухвалення вказаного рішення стали допущені позивачем порушення законодавства про відпустки, вимог статті 6 Закону № 2862-XII, пункту 1 статті 23, пункту 1 частини четвертої статті 54 Закону № 2453-VI, перешкоджання помічнику судді у виконанні своїх обов`язків, порушення етичних норм, зловживання службовим становищем, порушення порядку декларування доходів у 2009 і 2010 роках, неприйняття розподілених судових справ.
64. Відповідно до висновків, викладених у рішенні ВРЮ від 24 січня 2012 року, такі дії позивача свідчать про нехтування своїми професійними обов`язками, порочать звання судді, завдають шкоди авторитету судової влади та означають порушення позивачем присяги судді.
65. У лютому 2012 року за вихідним № 11/0/12-12 подання ВРЮ про звільнення позивача з посади судді за порушення присяги направлено до ВРУ.
66. У березні, травні, липні та серпні 2012 року позивач звертався до Вищого адміністративного суду України з позовами про визнання незаконним рішення ВРЮ від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12 про внесення подання до ВРУ про звільнення його з посади за порушення присяги судді.
67. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 квітня 2012 року у справі № П/9991/177/12 позов ОСОБА_1 повернув, оскільки позивач не усунув недоліки, вказані в ухвалі про залишення позовної заяви без руху (не додано копії оскаржуваного акта ВРЮ від 24 січня 2012 року, не зазначено причин неможливості подання такого доказу).
68. Ухвалою від 28 травня 2012 року у справі № 11/9991/259/12 Вищий адміністративний суд України повернув позов ОСОБА_1 з тих же підстав (позивач нечітко виклав позовні вимоги, а саме не визначив акт, який просив визнати незаконним).
69. Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 18 червня, 13 липня і 06 серпня 2012 року (справи № П/9991/438/12, П/9991/909/12, П/9991/978/12 відповідно) адміністративний позов ОСОБА_1 залишений без розгляду з підстав пропуску місячного строку звернення до суду.
70. Постановою Верховної Ради України від 12 квітня 2012 року № 4639-VI ОСОБА_1 звільнено з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області за порушення присяги.
71. Цю Постанову ОСОБА_1 оскаржив у судовому порядку.
72. Вищий адміністративний суд України постановою від 05 червня 2012 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВРУ про визнання незаконною постанови та визнання протиправними дій.
73. У вересні 2012 року, не погодившись із рішенням Вищого адміністративного суду України від 05 червня 2012 року, ОСОБА_1 подав до ЄСПЛ заяву проти України, у якій скаржився: за статтею 6 Конвенції - на те, що провадження стосовно його звільнення було несправедливим і суперечило принципу незалежного й безстороннього суду; за статтею 8 Конвенції - на те, що звільнення значним чином вплинуло на його приватне життя.
74. З огляду на схожість заяви ОСОБА_1 з іншими заявами, поданими до ЄСПЛ громадянами України, які раніше обіймали посади суддів національних судів, усі ці заяви були об`єднані відповідно до пункту 1 Правила 42 Регламенту Суду.
75. 19 січня 2017 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі "Куликов та інші проти України", зокрема і за заявою ОСОБА_1 № 65207/12, яким постановив, що Україна порушила стосовно позивача: пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з недотриманням принципів незалежності та безсторонності; статтю 8 Конвенції, якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя.
76. Вказане рішення Суду набуло статусу остаточного 19 квітня 2017 року.
77. Позивач звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 05 червня 2012 року з підстави, встановленої пунктом 3 частини першої статті 237 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), у якій просив скасувати вказане судове рішення та прийняти рішення про задоволення позову.
78. Верховний Суд України постановою від 03 липня 2017 року заяву ОСОБА_1 задовольнив частково, постанову Вищого адміністративного суду України від 05 червня 2012 року скасував, а справу передав на новий розгляд до цього ж суду.
79. У зв`язку з набранням 15 грудня 2017 року чинності Законом № 2147-VІІІ, на виконання пункту 5 частини першої розділу VII "Перехідні положення" КАС України (у редакції вказаного Закону) позовну заяву передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
80. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 13 лютого 2018 року у справі № 800/332/17 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково: визнав протиправною та скасував Постанову ВРУ від 12 квітня 2012 року № 4639-VI про звільнення позивача з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області за порушення присяги.
81. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 02 жовтня 2018 року відмовила у відкритті провадження за апеляційною скаргою ВРП на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 лютого 2018 року.
82. Разом з цим рішення ВРЮ від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області за порушення присяги" у судовому порядку незаконним не визнавалось та не скасовувалось, отже подання ВРЮ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області за порушення присяги є чинним і на цей час.