ОКРЕМА ДУМКА
(спільна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С. на постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 320/5420/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «В-Н» (далі - Товариство) до Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправними та скасування постанов, зобов`язання вчинити дії
1. У жовтні 2018 року Товариство звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області та зобов`язання відповідача зняти арешт, накладений на майно Товариства.
2. Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 14 листопада 2018 року позовну заяву Товариства повернув у зв`язку з неусуненням її недоліків у встановлений судом строк згідно з ухвалою цього суду від 17 жовтня 2018 року.
На зазначену ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви адвокат Гурський М. Р. від імені Товариства подав апеляційну скаргу, яку Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21 грудня 2018 року повернув особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Суд апеляційної інстанції, коли повертав апеляційну скаргу, керувався тим, що на підтвердження своїх повноважень як представника Товариства адвокат Гурський М. Р. не додав до скарги оригінал ордера на надання правової допомоги та належним чином завіреної копії договору про надання такої допомоги, а також свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю. У зв`язку із цим апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у матеріалах справи документа, який би підтверджував рішення Товариства реалізувати своє право на подання апеляційної скарги не самостійно, а через представника - адвоката Гурського М. Р.
3. Адвокат Гурський М. Р. від імені Товариства подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скаргу мотивував тим, що ордер, який був виданий відповідно до Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали; далі - Закон № 5076-VI), є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката, а стаття 59 КАС України не вимагає обов`язкового надання разом з ордером копії або витягу із договору про надання правової допомоги для підтвердження повноважень адвоката як представника. Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 грудня 2018 року у справі № 9901/736/18 (провадження № 11?989заі18).
Скаржник також посилається на те, що положення частини четвертої статті 59 КАС України не вимагає від адвоката як представника обов`язку надавати саме оригінал ордера на підтвердження повноважень. При цьому для підтвердження власних повноважень разом з апеляційною скаргою представник Товариства - адвокат Гурський М. Р. надав належним чином завірені копії як договору № 24/10-16 про надання правової допомоги, так і ордера на надання правової допомоги.
4. За наслідками розгляду касаційної скарги Велика Палата Верховного Суду 01 липня 2020 року ухвалила постанову, якою касаційну скаргу Товариства задовольнила:скасувала ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року та направила справу для продовження розгляду до цього ж суду.
5. Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що оскільки представник позивача - адвокат Гурський М. Р. веде судову справу від імені Товариства, він як адвокат має право посвідчувати копії документів у справах, у тому числі і копії ордера, який є належним документом, що підтверджує повноваження на представництво особи, зокрема, на вчинення такої процесуальної дії, як подання та підписання апеляційної скарги від імені Товариства.
Суд апеляційної інстанції цього не врахував і дійшов помилкового висновку про подання та підписання апеляційної скарги особою, яка не має такого права, а відтак і про наявність підстав для повернення цієї скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України.
На думку Великої Палати Верховного Суду, не відповідає правильному застосуванню норм процесуального права й висновок апеляційного суду про обов`язковість надання для підтвердження повноважень адвоката як представника одночасно з ордером договору про надання правової допомоги, адже ордер, який видано відповідно до Закону № 5076-VI, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинна на час подання апеляційної скарги редакція КАС України не вимагала.
На підтвердження слушності свого висновку Велика Палата Верховного Суду послалася на подібну правову позицію, висловлену у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 9901/736/18 (провадження № 11-989заі18), у якій суд також вказав, що виходячи зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону № 5076-VI ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само у