ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/980/18
Провадження № 11-910заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді-доповідача ГриціваМ. І.,
суддів Антонюк Н. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,
за участю секретаря судового засідання Біляр Л. В.,
позивачки ОСОБА_1,
представника позивача - адвоката Маселка Р. А.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2019 року (судді Шипуліна Т. М., Бившева Л. І., Гончарова І. А., Стрелець Т. Г., Ханова Р. Ф.) в адміністративній справі № 9901/980/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Національне агентство з питань запобігання корупції, про визнання протиправним та скасування рішення і
ВСТАНОВИЛА:
1. 21 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним і скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) від 05 листопада 2018 року № 290/вс-18 про відмову переглянути рішення колегії Комісії від 26 жовтня 2018 року № 249/вс-18 щодо відмови ОСОБА_1 у допуску її до участі в конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду, оголошеному Комісією 02 серпня 2018 року (далі - Спірне рішення).
2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 08 липня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовив повністю.
Цей суд дійшов висновку, що впродовж від моменту ініціювання ОСОБА_1 питання про свою участь у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Вищого антикорупційного суду і до закінчення ВККС етапів кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу, пов`язаних з безпосереднім діалогом з кандидатами (співбесіда), стосовно позивачки існувало непогашене дисциплінарне стягнення, наявність якого в розумінні частини сьомої статті 109 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VІІІ) унеможливлювало її участь у доборі кандидатів на названу посаду.
Посилання позивачки на свій статус викривача, який відповідно до положень статті 53 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII "Про запобігання корупції" (далі - Закон № 1700-VII) гарантує неможливість притягнення її до дисциплінарної відповідальності чи застосування негативних заходів випливу у зв`язку із повідомленням нею про порушення вимог цього Закону іншою особою, а також на факт реального повідомлення про корупційне правопорушення, у відповідь на яке до неї було застосовано дисциплінарне стягнення рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 травня 2018 року № 1467/3дп/15-18, суд визнав непереконливими і необґрунтованими, оскільки не було встановлено причинно-наслідкового зв`язку між фактом повідомлення особою про можливі факти корупційних правопорушень та обставинами, які стали підставами для застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення за названим рішенням дисциплінарного органу.
3. ОСОБА_1 не погодилася із зазначеним рішенням та подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2019 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Вважає, що Комісія з формальних підстав позбавила її права на участь у конкурсі на зайняття посади в іншому суді через непогашене дисциплінарне стягнення. Такі висновки не відповідають положенням статті 53 Закону № 1700-VII, яка забороняє застосування стосовно викривача корупційного правопорушення будь-яких негативних заходів впливу, у тому числі притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Не погоджується позивачка з висновками суду про те, що обставини про корупційний злочин, про який вона повідомила, та обставини, що стали підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, не пов`язані між собою. На підтвердження таких доводів стверджує, що розміщення публікації в мережі "Facebook" пов`язане з проведенням зборів суддів Октябрського районного суду м. Полтави, на яких була затверджена негативна характеристика щодо неї як судді цього суду. Надалі голова суду ОСОБА_2. (стосовно якого ОСОБА_1 повідомляла про факти вчинення ним корупційних діянь) таку характеристику направив до ВККС та Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) з метою створення перешкод для призначення позивачки на посаду судді безстроково.
Поведінка голови суду ОСОБА_2 та робота Октябрського районного суду м. Полтави стала предметом перевірки Ради суддів України, яка своїм рішенням від 07 вересня 2017 року № 44, зокрема, доручила голові цієї Ради звернутися до ВРП зі скаргою про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, що підриває авторитет правосуддя.
На противагу висновкам суду першої інстанції, Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення ВРП від 02 серпня 2018 року, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої дисціплінарної палати від 23 травня 2018 року, встановила, що наявність у діях судді формальних ознак порушення правил суддівської етики не є достатнім фактором для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
Попри скасування дисциплінарного стягнення, його негативні наслідки продовжували діяти впродовж усього конкурсу на посаду судді Вищого антикорупційного суду.
Про статус викривача корупційного злочину, причетність до її переслідування голови суду ОСОБА_2 та обставини накладення дисциплінарного стягнення за скаргами останнього ОСОБА_1 повідомляла в мотиваційному листі на посаду судді Вищого антикорупційного суду, тому твердження суду про неподання нею до ВККС доказів на підтвердження наведених обставин є безпідставними.
Необ`єктивність та упередженість вирішення справи стосовно себе вбачає також у тому, що у справі № 9901/637/18 за позовом ОСОБА_3 до ВККС про скасування рішення той самий суд, коли скасував рішення Комісії, вказав на необхідність з`ясування всіх аспектів життя і діяльності кандидата, не лише професійного характеру, але й морально-етичного. З огляду на свій правовий статус цей орган правоможний визначити відповідність поведінки судді принципам регламентації, високі стандарти якої визначені в Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року.
Покликається ОСОБА_1 й на те, що ВККС протиправно не навела у Спірному рішенні жодних мотивів, суджень чи оцінок на основний аргумент її скарги на рішення колегії Комісії від 26 жовтня 2018 року № 249/вс-18 про необхідність врахування особливого статусу позивачки як викривача корупційного правопорушення, а також про її переслідування, зумовлене перебуванням у такому статусі, а суд першої інстанції, коли розглядав заявлений нею спір, попри те, що в позовній заяві наголошувалося на означеній невмотивованості Спірного рішення, не визнав протиправним і не скасував рішення відповідача з цієї підстави.
З погляду позивачки, суд фактично став адвокатувати відповідачу й замість останнього навів свої мотиви спростування на доводи стосовно необхідності врахування її особливого статусу викривача корупційного правопорушення.
Наголошує, що про необхідність наведення мотивів ухвалених ВККС рішень зазначається також у частині шостій статті 71, частині четвертій статті 74, частині п`ятій статті 101 Закону № 1402-VІІІ.
4. ВККС у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2019 року - без змін.
Вважає, що Комісія взяла до уваги інформацію про те, що на день подання документів для участі в конкурсі ОСОБА_1 мала непогашене дисциплінарне стягнення, тому обґрунтовано не допустила позивачку до участі в конкурсі на посаду судді. Оспорювання позивачкою рішення ВРП про притягнення до дисциплінарної відповідальності в судовому порядку не може бути підставою для скасування Спірного рішення, оскільки оскарження не зупиняє застосування щодо неї застосованого стягнення.
Вказує, що ОСОБА_1 суб`єктивно та вибірково виклала обставини спірних відносин та не додала доказів на підтвердження своїх вимог.
5. У своєму відзиві Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) послалося на те, що позивачка зазнала негативного впливу через повідомлення про порушення головою суду ОСОБА_2 вимог статті 53 Закону № 1700-VII. За цим фактом НАЗК на засіданні 06 вересня 2017 року прийняло рішення внести голові ВРП припис про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону.
Листом від 22 грудня 2017 року № 27006/0/9-17 ВРП повідомила про відкриття дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_2, а листом від 06 червня 2018 року № 18761/0/9-18 - про притягнення суддів Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_2. та ОСОБА_1. до відповідальності.
6. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 11 вересня 2019 року відкрила апеляційне провадження в цій справі, а ухвалою від 02 жовтня 2019 року - призначила справу до розгляду.
7. У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали доводи апеляційної скарги, послалися на наведені в ній аргументи й просили її задовольнити.
8. Велика Палата Верховного Суду заслухала пояснення сторін, дослідила матеріали справи, зважила на письмові звернення до суду, що стосуються суті спору, і дійшла висновку про таке.
9. У цій справі суд першої інстанції встановив фактичні обставини, які стисло можна викласти таким чином.
Президент України Указом від 16 квітня 2010 року № 544/2010 призначив ОСОБА_1 суддею Октябрського районного суду м. Полтави строком на п`ять років, а Указом від 19 грудня 2018 року № 429/2018 - на посаду судді цього ж суду безстроково.
У період з 05 травня 2014 року по 31 січня 2015 року в провадженні судді ОСОБА_1. перебувала справа про вчинення Полтавським міським головою Мамаєм О. Ф. адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1727 Кодексу України про адміністративне правопорушення (порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів).
Як повідомила ОСОБА_1, за постановлення найбільш сприятливого рішення на користь правопорушника в цій справі їй запропонували неправомірну вигоду. Про надходження такої пропозиції вона повідомила прокуратуру Полтавської області. За цим повідомленням 11 січня 2015 року розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні про скоєння злочину, передбаченого частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
За інформацією з припису НАЗК від 06 серпня 2017 року № 705 про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону, ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні визнана потерпілою. 03 грудня 2015 року обвинувальний акт про обвинувачення особи, яка запропонувала ОСОБА_1 неправомірну вигоду (колишній заступник міського голови м. Полтави), у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами третьою статті 369, частиною першою статті 376 КК України направлений до суду.
НАЗК рішенням від 06 вересня 2017 року № 705внесла Голові ВРП згаданий вище припис із вимогою вжити заходів щодо притягнення голови Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_2 до встановленої законом відповідальності.
За цим приписом голова Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_2 порушив вимоги частини третьої статті 53 Закону № 1700-VII, суть якого полягала в тому, що він вжив до судді ОСОБА_1 як викривача корупційного злочину негативних заходів впливу. Проявами цього порушення визнано: фіксацію відсутності судді на робочому місці та виставлення відмітки "прогул" у табелях обліку робочого часу, які здійснювалися винятково стосовно ОСОБА_1 ; порушення законодавства про працю, виявлених за результатами перевірки Управлінням Держпраці у Полтавській області; застосування пропорційної оплати праці.
Голова Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_2. звернувся до ВРП з дисциплінарною скаргою стосовно судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1.
Третя Дисциплінарна палата ВРП рішенням від 23 травня 2018 року № 1467/3дп/15-18 за результатами дисциплінарного провадження, зокрема й за скаргою голови Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_2., суддю цього самого суду ОСОБА_1 притягнула до дисциплінарної відповідальності та застосувала до неї дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.
ВРП рішенням від 02 серпня 2018 року № 2485/0/15-18 рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 23 травня 2018 року № 1467/3дп/15-18 залишила без змін.
Фактичними підставами для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності визнано:
- розміщення ОСОБА_1 на своїй сторінці в соціальній мережі " Facebook " публікації зі світлиною отари овець під назвою "Тому що послідовний. І тричі легітимний!!! А колектив покірний, мов вівці", у якій йшлося про чергові збори суддів Октябрського районного суду м. Полтави 28 вересня 2016 року;
- поведінка ОСОБА_1. 28 вересня 2016 року під час проведення зборів суддів Октябрського районного суду м. Полтави, яка запросила на збори суддів сторонніх осіб без згоди самих учасників зборів, оцінювала поведінку голови цього суду в минулому, перешкоджала йому вийти із зали, демонструвала компрометуючі матеріали щодо останнього та вимагала від нього прокоментувати їх.
Третя Дисциплінарна палата ВРП та сама ВРП у своїх рішеннях дійшли висновку про те, що такі обставини свідчать про допущення ОСОБА_1 поведінки, що порочить (плямує) звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів (положення пункту 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII), а також про грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя (пункт 3 частини першої статті 92 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI). Такі висновки мотивовані тим, що:
- опублікована в соціальній мережі "Facebook" ОСОБА_1 інформація за своїм змістом відображала зневажливу оцінку своїх колег-суддів Октябрського районного суду м. Полтави (порівняння їх з вівцями, що в українському суспільстві традиційно сприймається як образа), що з урахуванням поширення публікації в соціальних мережах є шкідливим для авторитету правосуддя;
- поведінка ОСОБА_1 під час проведення зборів суддів Октябрського районного суду м. Полтави 28 вересня 2016 року була спрямована на перешкоджання діяльності зборів суддів як органу суддівського самоврядування.
У вересні 2018 року позивачка звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП від 02 серпня 2018 року № 2485/0/15-18 про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 23 травня 2018 року № 1467/3дп/15-18.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 17 січня 2019 (справа № 11-1010сап18) скасувала рішення ВРП та її Третьої Дисциплінарної палати.
Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками ВРП про те, що порівняння колективу Октябрського районного суду м. Полтави з покірними вівцями в сукупності з використаними в публікації словосполученнями (висловлювання "бездумно голосуючи", вжите у лапках слово "колеги") мають образливий характер і становлять порушення правил суддівської етики. Однак зазначені дії не є такими, що тягнуть дисциплінарну відповідальність, оскільки позиція про те, що неетична поведінка ОСОБА_1 у цій ситуації мала наслідком підрив авторитету правосуддя через поширення такої інформації в соціальних мережах є невмотивованою; реалізація позивачкою права на свободу вираження поглядів мала місце в складних психологічних умовах емоційної напруги, що зумовлено конфліктною ситуацією, яка склалася в Октябрському районному суді м. Полтави.
Суд визнав, що поведінка судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1. під час зборів суддів 28 серпня 2016 року не містила ознак порушення етичних норм, оскільки ОСОБА_1 особисто не запрошувала мешканців міста Полтави на збори суддів, а лише повідомила про проведення такого заходу в соціальній мережі; вона не контролювала і не впливала на поведінку присутніх на зборах суддів; бездіяльність ОСОБА_1. під час зборів суддів, яка полягала в тому, що вона не захищала голову Октябрського районного суду м. Полтави від критики присутніх, не може розцінюватися як протиправна; особисто ОСОБА_1 не вчиняла будь-яких дій, спрямованих на зрив зборів суддів.
ВККС рішенням від 02 серпня 2018 року №186/зп-18 оголосила конкурс на зайняття 39 вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду, затвердила Умови проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду та визначила, що питання допуску кандидата на посаду судді до проходження кваліфікаційного оцінювання вирішується Комісією у складі колегій.
13 вересня 2018 року ОСОБА_1 подала до ВККС заяву з доданими документами для участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді Вищого антикорупційного суду, у якій також ініціювала проведення щодо неї кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
ВККС рішенням від 26 жовтня 2018 року №249/вс-18 відмовила скаржниці в допуску до участі в конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду, оголошеному Комісією 02 серпня 2018 року.
Комісія виходила з того, що ОСОБА_1 як особа, яка має непогашене дисциплінарне стягнення згідно з рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 23 травня 2018 року № 1467/3дп/15-18, позбавлена права на зайняття посади в іншому суді відповідно до частини сьомої статті 109 Закону № 1402-VIII.
31 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до ВККС зі скаргою про перегляд рішення Комісії від 26 жовтня 2018 року № 249/вс-18 у частині відмови в допуску до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді Вищого антикорупційного суду, оголошеному 02 серпня 2018 року.
Вимоги скарги мотивувала тим, що ВККС не врахувала положень статті 53 Закону № 1700-VII та особливого статусу позивачки як викривача корупційного правопорушення, у зв`язку із чим вона тривалий час піддається заходам негативного впливу. На її думку, рішення ВРП від 02 серпня 2018 року про залишення без змін рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 23 травня 2018 року № 1467/3дп/15-18 є продовженням дій щодо переслідування її як викривача корупційного злочину.
ОСОБА_1 вказувала також на те, що дискреційний характер повноважень Комісії при вирішенні питання допуску її до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді Вищого антикорупційного суду зобов`язував Комісію врахувати той факт, що Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 01 жовтня 2018 року прийняла до свого провадження скаргу на вказані рішення дисциплінарних органів та можливість скасування такого акта індивідуальної дії за наслідками судового розгляду справи.
ВККС рішенням від 05 листопада 2018 року № 290/вс-18 за наслідками проведеного пленарного засідання відмовила судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1. у перегляді рішення колегії Комісії від 26 жовтня 2018 року № 249/вс-18 щодо відмови в допуску до участі в конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду, оголошеному Комісією 02 серпня 2018 року.
Це рішення Комісія обґрунтувала тим, що рішення колегії Комісії від 26 жовтня 2018 року № 249/вс-18 ґрунтується на правильному застосуванні положень Закону № 1402-VIII до правовідносин щодо участі судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1. у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Вищого антикорупційного суду.
Представник ВККС пояснив, що етапи кваліфікаційного оцінювання в межах участі в конкурсі на зайняття посади суддів Вищого антикорупційного суду проводилися в такі дати: 12 листопада 2018 року - анонімне письмове тестування; 14 листопада 2018 року - виконання практичного завдання; 18 січня 2019 року - закінчення проведення співбесід щодо добору кандидатів.
21 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до ВККС із заявою про допущення її до конкурсу на посаду судді Вищого антикорупційного суду із встановленням для неї дати проходження анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з урахуванням часу, необхідного для підготовки до кваліфікаційного оцінювання.
У відповідь на цю заяву Комісія листом від 19 лютого 2019 року № 32дпс-1161/18 повідомила позивачку про відсутність підстав для її задоволення. Її заява надійшла до Комісії після завершення етапу "складення іспиту", що позбавляє ВККС можливості забезпечити рівність учасників конкурсу у випадку складення окремими з них іспиту на підставі аналогічної модельної справи вже після виконання його усіма іншими кандидатами, а також дотримання принципу конфіденційності під час перевірки практичної роботи одного кандидата.
10. До спірних правовідносин суд першої інстанції застосував такі норми та джерела права.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У преамбулі до Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" від 07 червня 2018 року № 2447-VIII (далі - Закон № 2447-VIII), який набув чинності 14 червня 2018 року, зазначено, що цей Закон визначає засади організації та діяльності Вищого антикорупційного суду, спеціальні вимоги до суддів цього суду та гарантії їх діяльності.
Пунктом 16 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII встановлено, що Вищий антикорупційний суд утворюється та проведення конкурсу на посади суддів у цьому суді має бути оголошено протягом дванадцяти місяців з дня набрання чинності законом, який визначає спеціальні вимоги до суддів цього суду.
Згідно із частиною першою статті 8 Закону № 2447-VIII конкурс на зайняття посади судді Вищого антикорупційного суду здійснюється в порядку, визначеному Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів", з урахуванням передбачених цією статтею особливостей.