П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/386/19
Провадження № 11-69заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П.,
учасники справи:
представники позивача - Кравець Р. Ю., Мартиненко А. В.,
представник відповідача - Русакова І. Г.,
розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року (судді Єзеров А. А., Коваленко Н. В., Кравчук В. М., Стародуб О. П., Чиркін С. М.) у справі № 9901/386/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним і скасування рішення та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРП про визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 27 червня 2019 року № 1743/0/15-19 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України".
2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що відповідач не мав належних правових підстав для прийняття рішення стосовно звільнення особи з посади, яку остання не займає, у зв`язку із чим позивача було позбавлено права на поновлення на посаді судді після незаконного звільнення.
3. Позивач також указав, що ВРП надано повноваження розглядати подання Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) про звільнення судді з посади лише на підставі пункту 14 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII), а тому відповідач не був наділений повноваженнями на прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, оскільки рішення ВРЮ від 24 грудня 2015 року № 1202/0/15-15 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України за порушення присяги" вже виконано.
4. На думку ОСОБА_1 , відповідач здійснив повторне переслідування позивача за одне й те саме діяння з повторним застосуванням санкції, без наведення в оскаржуваному рішенні жодних мотивів ані щодо аргументів сторони з цього приводу, ані щодо спростування таких аргументів. Крім цього, повторне звільнення позивача без поновлення його прав після першого незаконного звільнення є порушенням права на працю та права на приватне життя в розрізі забезпечення формування та розвитку стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру, що є несумісним з приписами пункту 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).
5. ОСОБА_1 також зазначив, що оскаржуване рішення ВРП не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості, оскільки відповідач застосував спрощений підхід до винесення рішення про звільнення судді з посади, не навів у рішенні жодних мотивів та не відобразив усіх обставин, що мали місце під час вирішення питання про звільнення. При цьому посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на інші рішення ВРП не відповідає вказаним вище вимогам, оскільки навіть у тих рішеннях, на які є посилання, немає відповіді на усі аргументи позивача, а спрощений підхід до написання рішення у питаннях звільнення судді з посади законом не передбачено.
Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
6. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 23 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задовольнив: визнав протиправним і скасував рішення ВРП від 27 червня 2019 року № 1743/0/15-19 про звільнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1.
7. Судове рішення мотивовано тим, що:
- з 30 вересня 2016 року ВРП є єдиним конституційним органом державної влади, до повноважень якого належить, зокрема, звільнення суддів з посад з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України;
- скасування постанови Верховної Ради України (далі - ВРУ) про звільнення ОСОБА_1 з посади судді відновило процедуру звільнення вказаного судді на підставі рішення ВРЮ від 24 грудня 2015 року, а тому відповідно до пункту 14 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798-VIII матеріали щодо звільнення ОСОБА_1 було передано до ВРП для ухвалення рішення про звільнення судді з посади. При цьому ВРП не притягувала позивача до відповідальності повторно (за одне й те ж). Вид відповідальності щодо позивача вже обрала/застосувала ВРЮ своїм рішенням від 24 грудня 2015 року. Відповідач реалізував повноваження, якими до 30 вересня 2016 року був наділений парламент (щодо суддів, обраних безстроково) у процедурі звільнення судді, та які (повноваження) у перехідний період були передані йому (відповідачу);
- оскаржуване рішення ВРП прийнято повноважним складом та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні. ОСОБА_1. був належним чином повідомлений про засідання ВРП, на якому було прийнято оскаржуване рішення. На засідання ВРП 27 червня 2019 року з`явився представник ОСОБА_1 - Кравець Р. Ю. та надавав відповідні пояснення. Відтак ВРП було дотримано процедуру розгляду питання про звільнення судді з посади з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України;
- застосовуючи щодо позивача такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з посади судді, відповідач мав також вирішити питання щодо дотримання передбаченого законом строку та мотивувати в цій частині прийняте рішення. При цьому частиною одинадцятою статті 109 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) передбачено, що відлік строку для дисциплінарного стягнення починається з дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження;
- ВРП при прийнятті оскаржуваного рішення щодо судді ОСОБА_1 не врахувала трирічний строк застосування до позивача дисциплінарного стягнення, що є достатньою підставою для задоволення позовних вимог і скасування рішення відповідача від 27 червня 2019 року № 1743/0/15-19 про звільнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
8. Не погодившись із таким судовим рішенням, ВРП в апеляційній скарзі зазначила, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду порушив норми матеріального права, зокрема щодо дискреційних повноважень ВРП.
9. На думку скаржника, скасування в судовому порядку Постанови ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1616-VIII про звільнення судді ОСОБА_1 відновило процедуру звільнення вказаного судді на підставі рішення ВРЮ від 24 грудня 2015 року № 1202/0/15-15, завершення якої наразі належить до повноважень ВРП.
10. Відповідач також зауважив, що рішення ВРП від 27 червня 2019 року № 1743/0/15-19 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України" не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Рішенням ВРЮ від 24 грудня 2015 року № 1202/0/15-15 внесено подання до ВРУ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України за порушення присяги. Тобто саме цим рішенням, прийнятим у межах та у спосіб, що були передбачені чинним на той час законодавством України, ВРЮ застосувала до позивача дисциплінарне стягнення. При цьому рішення ВРЮ від 24 грудня 2015 року № 1202/0/15-15 було предметом судового розгляду та наразі є чинним. До того ж установлений чинним Законом № 1402-VIII строк давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не може застосовуватися при реалізації вказаного рішення ВРЮ. Строки для прийняття ВРП рішень у порядку статті 56 Закону № 1798-VIII чинним законодавством не визначені.
11. На переконання скаржника, оскаржуване рішення ВРП ухвалено повноважним складом та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні, мотиви прийняття такого рішення в повному обсязі зазначені в ньому. Крім цього, обставини, які мали значення та стали підставою для прийняття ВРП оскаржуваного рішення, а також обґрунтування прийняття саме такого рішення докладно, у повному обсязі в ньому наведені.
12. На підставі викладеного ВРП просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2020 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Рух апеляційної скарги
13. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 24 лютого 2020 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ВРП, а ухвалою від 12 березня 2020 року призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Позиція інших учасників справи
14. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог та визнаючи рішення ВРП від 27 червня 2019 року № 1743/0/15-19 про його звільнення протиправним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що аргументи відповідача відносно того, що стаття 56 Закону № 1798-VIII не передбачає строків прийняття рішення про звільнення судді з посади, не може бути виправданим втручанням у права позивача з точки зору дотримання строку застосування дисциплінарного стягнення до судді.
15. ОСОБА_1, посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Олександр Волков проти України" щодо відсутності (на час розгляду цієї справи в ЄСПЛ) у законодавстві України положення про строки давності звільнення судді з посади за порушення присяги, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції, також зазначив, що має місце аналогічна ситуація порушення принципу юридичної визначеності щодо відсутності строку здійснення другого етапу застосування стягнення - реалізації подання про звільнення за порушення присяги, що не може бути виправданим втручанням у права позивача, а свідчить не лише про порушення вказаного принципу, а й про відсутність якісного закону, який би регулював питання про звільнення судді за порушення присяги.
16. У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 просить відмовити ВРП у задоволенні апеляційної скарги.
17. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ВРП підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити з викладених у ній підстав.
18. Представники позивача просили оскаржуване судове рішення залишити без змін з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції
19. З грудня 1988 року по липень 2001 року ОСОБА_1 працював на посадах державного арбітра, арбітра, судді Господарського суду Донецької області.
20. Постановою ВРУ від 12 липня 2001 року № 2669-ІІІ позивач обраний на посаду судді Донецького апеляційного господарського суду безстроково.
21. Постановою ВРУ від 19 лютого 2009 року № 1030-VІ ОСОБА_1 обраний на посаду судді Вищого господарського суду України.
22. 24 грудня 2015 року ВРЮ, розглянувши дисциплінарну справу стосовно судді ОСОБА_1., прийняла рішення № 1202/0/15-15 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України за порушення присяги".
23. 16 лютого 2016 року за вихідним № 20/0/12-16 подання ВРЮ про звільнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 з посади за порушення присяги судді направлено до ВРУ.
24. Постановою ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1616-VIII ОСОБА_1 звільнено з посади судді Вищого господарського суду України у зв`язку з порушенням присяги судді.
25. Постановою Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2016 року у справі № 800/332/16 (800/499/15) задоволено позов ОСОБА_1 до ВРЮ: визнано незаконним і скасовано рішення ВРЮ від 24 грудня 2015 року № 1202/0/15-15 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України за порушення присяги".
26. Верховний Суд України постановою від 27 червня 2017 року у справі № 800/499/15 заяву ВРЮ задовольнив: скасував постанову Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2016 року та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1
27. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 травня 2018 року у справі № 800/520/16, залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року, задоволено позов ОСОБА_1 до ВРУ: визнано незаконною та скасовано Постанову ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1616-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України у зв`язку з порушенням присяги судді.
28. У зв`язку з набранням з 30 вересня 2016 року чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон № 1401-VIII) та Законом № 1402-VIII ВРУ листом від 28 березня 2019 року № 04-29/04-649 передала до ВРП подання ВРЮ від 16 лютого 2016 року № 20/0/12-16 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України у зв`язку з порушенням присяги судді.
29. 27 червня 2019 року ВРП прийняла рішення № 1743/0/15-19 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України".
30. Не погодившись із вказаним рішенням ВРП, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
31. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
32. Згідно з пунктом 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України (у редакції до набрання чинності Законом № 1401-VIII) суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.
33. Законом України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" (далі - Закон № 192-VIII) було внесено зміни до Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI), які набрали чинності з 27 лютого 2015 року, та викладено Закон № 2453-VI у новій редакції, що набрала чинності з 28 березня 2015 року.
34. Відповідно до пункту 8 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 192-VIII заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону № 2453-VI у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.
35. Як убачається з матеріалів справи, у червні та липні 2014 року до ВРЮ надійшли депутатське звернення народного депутата України VII скликання Сабія І. М. та звернення Хмельницької міської ради щодо порушення суддею Вищого господарського суду України ОСОБА_1. норм процесуального законодавства під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі № 20/5025/2131/11 (ухвали Вищого господарського суду України від 25 червня та 16 серпня 2012 року).
36. Пунктом 1 частини першої статті 131 Конституції України (у редакції до набрання чинності Законом № 1401-VIII) та пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР "Про Вищу раду юстиції" (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття ВРЮ скарги Хмельницької міської ради; далі - Закон № 22/98-ВР) передбачено, що в Україні діє ВРЮ, до відання якої належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.
37. Відповідно до частини другої статті 32 Закону № 22/98-ВР порушенням суддею присяги є:
- вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів;
- недотримання суддею вимог та обмежень, встановлених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції";
- умисне затягування суддею строків розгляду справи понад терміни, встановлені законом;
- порушення морально-етичних принципів поведінки судді.
38. На підставі частини першої статті 100 Закону № 2453-VI (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття ВРЮ скарги Хмельницької міської ради) суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 126 Конституції України, за поданням ВРЮ.
39. Частинами першою, другою та п`ятою статті 105 Закону № 2453-VI передбачено, що відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади у зв`язку з порушенням ним присяги судді. Факти, які свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (далі - ВККС) або ВРЮ. На підставі подання ВРЮ ВРУ приймає постанову про звільнення судді з посади.
40. Матеріалами справи встановлено, що 24 грудня 2015 року ВРЮ прийняла рішення № 1202/0/15-15 про внесення подання до ВРУ про звільнення позивача з посади судді Вищого господарського суду України за порушення присяги.
41. Підставою для ухвалення вказаного рішення стало те, що суддя ОСОБА_1. під час постановлення ухвали від 25 червня 2012 року у справі № 20/5025/2131/11 діяв несумлінно та недбало поставився до виконання обов`язків судді, а постановивши ухвалу від 16 серпня 2012 року - істотно порушив норми процесуального права при здійсненні правосуддя, зокрема, відмовив у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, розуміючи, що цим самим продовжує порушення процесуального законодавства, вчинені під час постановлення ухвали від 25 червня 2012 року, чим порушив принцип законності та справедливості, а розуміючи наслідки таких дій - діяв необ`єктивно та упереджено.
42. Відповідно до висновків, викладених у рішенні ВРЮ, допущене суддею ОСОБА_1 недбале ставлення до виконання професійних обов`язків судді під час вирішення питання про прийняття до провадження касаційної скарги Хмельницької міської ради у справі № 20/5025/2131/11 та упереджене ставлення, що спричинило необґрунтоване позбавлення права Хмельницької міської ради на касаційне оскарження та права на безсторонній і справедливий суд, свідчать про вчинення суддею ОСОБА_1. дій, які підривають авторитет правосуддята ставлять під сумнів довіру до суду та правосуддя з боку суспільства, а відтак - про порушення суддею ОСОБА_1. присяги судді.
43. 16 лютого 2016 року за вихідним № 20/0/12-16 подання ВРЮ про звільнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 з посади за порушення присяги судді направлено до ВРУ.
44. Рішення ВРЮ від 24 грудня 2015 року № 1202/0/15-15 ОСОБА_1 оскаржив у судовому порядку.
45. Постановою Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2016 року у справі № 800/332/16 (800/499/15) позов ОСОБА_1 задоволено: визнано незаконним і скасовано рішення ВРЮ від 24 грудня 2015 року № 1202/0/15-15 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України за порушення присяги".
46. Верховний Суд України постановою від 27 червня 2017 року у справі № 800/499/15 заяву ВРЮ задовольнив: скасував постанову Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2016 року та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1
47. Постановою ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1616-VIІІ ОСОБА_1 звільнено з посади судді Вищого господарського суду Україниу зв`язку з порушенням присяги судді.
48. ОСОБА_1. оскаржив указану Постанову ВРУ в судовому порядку.
49. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 07 травня 2018 року у справі № 800/520/16, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року, позов ОСОБА_1 задовольнив: визнав незаконною та скасував Постанову ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1616-VIII.
50. 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон № 1401-VIII, яким внесено зміни до Конституції України щодо правосуддя, а 05 січня 2017 року набрав чинності Закон № 1798-VIII, який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.
51. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 131 Конституції України (тут і далі - у редакції Закону № 1401-VIII) в Україні діє ВРП, яка ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
52. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону № 1798-VIII до повноважень ВРП входить ухвалення рішення про звільнення судді з посади.
53. Частиною другою статті 112 Закону № 1402-VIII визначено, що рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом № 1798-VIII.
54. На підставі пункту 14 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798-VIII матеріали та подання ВРЮ про звільнення суддів, за якими до набрання чинності Законом № 1401-VIII не прийнято рішення Президентом України чи ВРУ, передаються до ВРП для ухвалення рішення про звільнення суддів з посад з підстав, зазначених у поданнях. Рішення про звільнення судді з посади ухвалюється ВРП у пленарному складі без виклику судді, щодо якого розглядається питання про звільнення. Регламентом ВРП може бути передбачена спрощена процедура розгляду цього питання.
Суддя, щодо якого до набрання чинності Законом № 1401-VIII ВРЮ внесено подання про його звільнення з посади за порушення ним присяги і рішення щодо якого не було прийнято Президентом України чи ВРУ, звільняється з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
55. Таким чином, суддя звільняється з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, якщо до набрання чинності Законом № 1401-VIII ВРЮ внесено подання про його звільнення з посади за порушення ним присяги і рішення щодо якого не було прийнято Президентом України чи ВРУ.
56. Оскільки після скасування Постанови ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1616-VІІІ подання ВРЮ від 16 лютого 2016 року № 20/0/12-16 не було реалізоване та залишилось чинним, то ВРП, яка наділена правом звільняти суддів відповідно до наведених вище норм законодавства, правомірно розглянула вказане подання ВРЮ.
57. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду про те, що у ВРП були передбачені законом підстави для розгляду питання звільнення позивача з посади судді.
58. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.
59. Згідно із частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від її складу.
60. На підставі частини першої статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.
61. Частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIII передбачено, що рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
62. Згідно із частиною першою статті 5, частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
63. Наявні в матеріалах справи документи, зокрема витяг з протоколу засідання ВРП від 27 червня 2019 року № 48 та ксерокопія оскаржуваного рішення ВРП, свідчать про те, що це рішення підписане повноважним складом ВРП та її 13 членами, які брали участь у його ухваленні.
64. Таким чином, немає підстав, визначених пунктами 1 та 2 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, для скасування оскаржуваного рішення відповідача.
65. Оцінюючи рішення ВРП від 27 червня 2019 року № 1743/0/15-19на його відповідність пункту 3 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, Велика Палата Верховного Суду вважає, що це рішення містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену Конституцією України, та є вмотивованим.
66. Так,підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади судді слугувало рішення ВРЮ від 24 грудня 2015 року № 1202/0/15-15 про внесення до ВРУ подання про звільнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 з посади за порушення присяги судді.
67. Підставою для ухвалення вказаного рішення стало те, що суддя ОСОБА_1. під час постановлення ухвали від 25 червня 2012 року у справі № 20/5025/2131/11 діяв несумлінно та недбало поставився до виконання обов`язків судді, а постановивши ухвалу від 16 серпня 2012 року - істотно порушив норми процесуального права при здійсненні правосуддя, зокрема, відмовив у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, розуміючи, що цим самим продовжує порушення процесуального законодавства, вчинені під час постановлення ухвали від 25 червня 2012 року, чим порушив принцип законності та справедливості, а розуміючи наслідки таких дій - діяв необ`єктивно та упереджено.
68. ВРЮ у вказаному рішенні встановила, що до Вищого господарського суду України через Рівненський апеляційний господарський суд 20 червня 2012 року надійшла касаційна скарга Хмельницької міської ради на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2012 року у справі № 20/5025/2131/11.
69. Вказану касаційну скаргу було передано судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1. для вирішення питання про прийняття її до провадження. Колегія суддів Вищого господарського суду України під головуванням судді ОСОБА_1. 25 червня 2012 року повернула касаційну скаргу Хмельницької міської ради у зв`язку з недотриманням вимог розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме пункту 4 частини першої статті 111-3 ГПК України, з посиланням на те, що особа, яка подала касаційну скаргу, не додала до неї документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірах.
70. Зазначена ухвала мотивована таким: "Згідно з положенням пункту 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року № 15 (яка на даний час зберігає чинність відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21 листопада 2011 року № 01-06/1625/2011), при перерахуванні судового збору з рахунку платника додається останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту: "Зараховано в дохід бюджету ___грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення. Зазначена вимога скаржником не дотримана, оскільки на звороті платіжного доручення від 04 травня 2012 року № 583 відсутній вищевказаний напис. За таких обставин скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини першої статті 111-3 ГПК України".