ОКРЕМА ДУМКА
Суддів Великої Палати Верховного Суду Лященко Н. П., Гриціва М. І., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М.
на постанову від 30 червня 2020 року
у справі № 317/2777/17
провадження № 14-76цс20
Відповідно до частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) викладаємо окрему думку.
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (далі - ПАТ «ЗАлК», Товариство)про захист трудових прав працівника, в якому просив визнати недійсним рішення наглядової ради цього Товариства, оформлене протоколом від 12 липня 2017 року № 10, в частині доручення генеральному директору Товариства виконувати вимоги слідчих та правоохоронних органів під час розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12016080060001844 від 26 квітня 2016 року за фактом розкрадання майна Товариства.
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «ЗАлК» про захист трудових прав працівника, в якому просив визнати недійсним рішення наглядової ради Товариства, оформлене протоколом від 31 січня 2017 року № 1, у частині зобов`язання генерального директора здійснювати закупівлю робіт та послуг відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі».
На обґрунтування позовів ОСОБА_1 послався на те, що оспорювані рішення наглядової ради суперечить вимогам законодавства, положенням статуту Товариства, та порушують трудові права позивача, який є генеральним директором ПАТ «ЗАлК».
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 5 грудня 2017 року позови об`єднано в одне провадження.
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 5 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 27 лютого 2018 року, провадження у справі закрито з тих підстав, що цей спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Судові рішення попередніх інстанцій мотивовано тим, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки виник з корпоративних відносин. Вимогами у позові є визнання недійсними рішень наглядової ради ПАТ «ЗАлК», а не поновлення трудових прав позивача.
Не погодившись із такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 у березні 2018 року подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 5 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 27 лютого 2018 року, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що позивач звернувся до суду за захистом своїх трудових прав як найманого працівника, а не акціонера (учасника) господарського товариства.
30 червня 2020 року постановою Великої Палати Верховного Суду (далі - Постанова) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, змінено мотивувальні частини ухвали Запорізького районного суду Запорізької області від 5 грудня 2017 року та постанови Апеляційного суду Запорізької області від 27 лютого 2018 року, шляхом викладення їх в редакції цієї Постанови, яку мотивовано наступним чином.
На думку Великої Палати Верховного Суду, та обставина, що оскаржуючи рішення наглядової ради, генеральний директор Товариства у позовних заявах формально посилається на порушення своїх трудових прав, не свідчить про існування спору саме із трудових правовідносин. Суди попередніх інстанцій правильно вказали, що способом захисту порушених або оспорюваних прав у категорії спорів, коли позивач звертається до суду за захистом своїх трудових прав як найманий працівник, є позов про поновлення на посаді, зобов'язання усунути перешкоди у виконанні посадових обов'язків тощо, а не позов про визнання недійсним рішення наглядової ради товариства (пункт 27 Постанови).
Звертаючись до суду з цими позовами, генеральний директор Товариства послався на порушення своїх прав рішенням наглядової ради Товариства, що зобов'язують його як керівника ПАТ «ЗАлК» до вчинення певних дій, які, на його думку, суперечать вимогам законодавства.
Таким чином, на вирішення суду фактично переданий спір між керівником Товариства та наглядовою радою щодо порядку здійснення господарської діяльності ПАТ «ЗАлК» та інших повноважень у сфері управлінської діяльності.
Розгляд таких спорів судом буде втручанням у господарську діяльність акціонерного товариства, що є неприпустимим.
Генеральний директор акціонерного товариства зобов'язаний діяти від імені товариства та у межах, встановлених статутом і законом. Він підзвітний загальним зборам і наглядовій раді товариства та зобов'язаний організовувати виконання їх рішень, а не оспорювати їх у судовому порядку.
У разі незгоди з рішенням наглядової ради, особа, яка обіймає посаду генерального директора товариства, не позбавлена можливості припинити свої відносини з акціонерним товариством шляхом звільнення чи ініціювати скликання загальних зборів акціонерів для обговорення питання про втручання наглядової ради у вирішення питань оперативно-господарської діяльності, тобто в компетенцію виконавчого органу чи генерального директора.
Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення наглядової ради не може бути оскаржене в судовому порядку генеральним директором Товариства, оскільки будь-які спірні питання щодо компетенції, які виникають всередині Товариства між його органами у процесі управління, підлягають вирішення відповідно до його статуту у позасудовому порядку (пункти 28 - 32 Постанови).
Із такими висновками погодитись не можемота висловлюємо окрему думку з огляду на наступне.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Аналогічна норма закріплена у частині першій статті 19 ЦПК України у чинній редакції.
Разом з тим стаття 12 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній на час звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом, як і стаття 20 цього Кодексу у чинній редакції, визначає коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, до якого віднесено справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
За змістом положень статті 167 Господарського кодексу України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними