УХВАЛА
01 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/410/19
Провадження № 11-1244заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю секретаря судового засідання Біляр Л. В.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача - адвоката Свідла Є. В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні клопотання позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Свідла Єгора Володимировичапро відмову від апеляційної скарги на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 листопада 2019 року (судді Блажівська Н. Є., Білоус О. В., Гімон М. М., Желтобрюх І. Л., Олендер І. Я.) в адміністративній справі № 9901/410/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС; Комісія) про визнання протиправним та скасування рішення в частині, визнання протиправним та скасування протокольного рішення, і
ВСТАНОВИЛА:
1. 05 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати протокольне рішення про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання про підтримку рішення ВККС від 22 травня 2019 року № 274/ко-19 (далі - Спірне рішення) у частині абзацу 3 резолютивної частини щодо визначення порядку набрання чинності цим рішенням;
- визнати протиправним та скасувати протокольне рішення про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання про підтримку Спірного рішення.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що Комісія порушила принцип правової визначеності, належного урядування та передбачуваності дій державного органу, оскільки не дотримала вимоги частини п`ятої статті 83 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII), а також абзацу шостого пункту 4.10.1 Регламенту ВККС, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 № 81/зп-16 (далі - Регламент), яким передбачено, що висновок Громадської ради доброчесності (далі - ГРД), який надійшов після початку засідання з проведення співбесіди, Комісія не розглядає. На його думку, ВККС повинна була ухвалити протокольне рішення про залишення без розгляду цього висновку. Натомість помилково визначила порядок набрання чинності Спірним рішенням з посиланням на підпункт 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту.
Зазначає, що усупереч частинам першій, п`ятій, шостій статті 126 Конституції України, підпункту 4 пункту 161 Перехідних положень Конституції України, частині дев`ятнадцятий статті 79 Закону № 1402-VIII, на нього не розповсюджуються вимоги щодо необхідності проходження оцінювання, оскільки вказані положення встановлюють обов`язковість оцінювання та можливі наслідки у вигляді звільнення з посади щодо суддів, призначення/обрання яких відбулося до набрання чинності відповідними змінами щодо правосуддя, а саме 30 вересня 2016 року. Водночас на час оголошення процедури оцінювання щодо ОСОБА_1 (1 лютого 2018 року), так і на момент початку співбесіди (10 липня 2018 року) і прийняття відповідачем рішення (22 травня 2019 року) позивач мав статус судді, якого призначено на посаду безстроково після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" відповідно до Указу Президента від 29 грудня 2017 року № 446/2017.
У зв`язку з неправомірним висновком Комісії про необхідність проходження позивачем оцінювання, прийняття до розгляду висновку ГРД та неправомірним визначенням порядку набрання чинності оскаржуваним рішенням він, відправляючи правосуддя протягом 2018 - 2019 років, позбавлений можливості отримувати винагороду у розмірі посадового окладу судді місцевого суду, який пройшов кваліфікаційне оцінювання. Така непослідовність дій та рішень ВККС, своєю чергою, тягне неправомірне втручання у право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 20 листопада 2019 року позовні вимоги задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував Спірне рішення в частині абзацу 3 резолютивної частини щодо визначення порядку набрання чинності цим рішенням. У решті в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції зазначив, що Спірне рішення в оскаржуваній частині щодо набрання чинності в порядку, визначеному підпунктом 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту, не містить обґрунтувань та мотивів, якими керувалась Комісія, ухвалюючи його, незважаючи на те, що це обумовлює настання юридично значимих наслідків для позивача у вигляді необхідності підтримки рішення Комісії у пленарному складі.
Комісія не надала протокольної ухвали про прийняття чи залишення без розгляду матеріалів ГРД щодо судді ОСОБА_1 Натомість фактичні матеріали справи та надані сторонами докази підтверджують, що Комісія не приймала ані рішення про прийняття висновку ГРД, ані про залишення його без розгляду в порядку, визначеному Регламентом, і жодним чином не мотивувала прийняття оскаржуваної частини рішення.
Саме тому суд визнав протиправним Спірне рішення в частині абзацу 3 резолютивної частини щодо набрання чинності в порядку, визначеному підпунктом 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту.
Оскільки станом на час звернення із цим позовом протокольного рішення про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання про підтримку Спірного рішення не існувало, суд відмовив у задоволенні позову в цій частині.
3. ОСОБА_1 не погодився із зазначеним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 листопада 2019 року та прийняте нове рішення про задоволення позовних вимог.
Вважає, що суд неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, внаслідок чого неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Посилаючись на лист Комісії від 05 липня 2019 року № 36-3777/19, стверджує про існування протокольного рішення ВККС про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання про підтримку рішення від 22 травня 2019 року № 274/ко-19. На вимогу позивача надати таке рішення Комісія відмовила. У зв`язку із наведеним суд неправильно вирішив розподіл судових витрат у справі, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача.