ПОСТАНОВА
Іменем України
23 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 922/989/18
Провадження № 12-205гс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Уркевича В. Ю.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/989/18 за позовом Селянського (фермерського) господарства "Берізка" до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним наказу, за касаційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "Берізка" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19 серпня 2019 року (головуючий суддя Бородіна Л. І., судді Мартюхіна Н. О., Шутенко І. А.) та
УСТАНОВИЛА:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2018 Селянське (фермерське) господарство (далі - СФГ) "Берізка" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру) про визнання права постійного користування земельною ділянкою площею 45,40 га в межах згідно з планом, розташованою на території Улянівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства (далі - земельна ділянка), яка була надана на ім`я ОСОБА_1 Державним актом на право постійного користування землею серія ХР-04-00-000623 (далі - державний акт) на підставі розпорядження Богодухівської районної ради № 9 від 01 березня 1994 року; визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру № 1106-СГ від 02 березня 2018 року "Про припинення права користування земельною ділянкою" (далі - наказ).
2. На обґрунтування своїх позовних вимог СФГ "Берізка" посилалося на те, що за змістом чинного на час створення СФГ законодавства, а саме частини п`ятої
статті 2, частини першої, третьої статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", частини першої статті 92, статті 141 Земельного кодексу України, хоча державний акт і видано фізичній особі - засновнику СФГ, земельна ділянка пов`язана із СФГ, для створення якого цю земельну ділянку було надано; юридична особа - СФГ використовувало її з відповідною метою (ведення фермерського господарства), уповноважені органи обліковували саме цю земельну ділянку за юридичною особою; після державної реєстрації СФГ у правовідносинах користування земельною ділянкою, наданою на підставі Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", відбувається фактична заміна землекористувача; наказ прийнято за відсутності правових підстав; порушено право СФГ, оскільки за змістом статей 141 та 142 Земельного кодексу України право постійного землекористування не припиняється в разі смерті особи, на ім`я якої видано державний акт; прийняття наказу є втручанням у право на мирне володіння позивачем земельною ділянкою, що суперечить статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. Рішенням Богодухівської районної ради народних депутатів (далі - Богодухівська райрада) XIII сесії XXI скликання від 05 березня 1993 року "Про надання земельної ділянки для створення селянського (фермерського) господарства гр. ОСОБА_2, що проживає в АДРЕСА_1 " надано ОСОБА_2 земельну ділянку сільськогосподарських угідь площею 45,4 га в постійне користування на підставі статей 51, 52 Земельного кодексу України та Закону України "Про селянське (фермерське) господарство".
4. Розпорядженням Богодухівської райради від 18 березня 1993 року № 13 прийнято рішення зареєструвати СФГ "Берізка" Улянівської сільської ради народних депутатів. Головою СФГ визначено: ОСОБА_2, членами господарства: ОСОБА_3, ОСОБА_1 . Зобов`язано голову СФГ ОСОБА_2. у своїй діяльності суворо дотримуватись Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", Земельного кодексу України, інших нормативних актів України.
5. Харківською філією Української академії аграрних наук Інституту землеустрою, на підставі укладеного між філією та Харківським відділенням Українського фонду підтримки селянських (фермерських) господарств договору від 22 березня 1993 року № 243, розроблений технічний звіт зі встановлення меж, підготовки та видачі державного акта та проведення горизонтальної топографічної (теодолітної) зйомки земельної ділянки, яка відведена громадянину ОСОБА_2 у постійне користування для організації фермерського господарства на території Улянівської сільської ради Богодухівського району Харківської області.
6. У розділі III вказаного технічного звіту зазначено, що за результатами проведених робіт виготовлений Державний акт на право користування землею масштабу I:5000 за номером Б № 073448.
7. На зборах членів СФГ "Берізка", оформлених протоколом від 22 лютого 1994 року № 1, прийнято рішення: вивести ОСОБА_2 зі складу СФГ "Берізка" на підставі поданої заяви; передати повноваження голови СФГ "Берізка" ОСОБА_1.
8. Розпорядженням Богодухівської райради від 01 березня 1994 року № 9 "Про перереєстрацію селянського (фермерського) господарства "Берізка" прийнято рішення: у зв`язку зі зміною складу СФГ "Берізка" перереєструвати його, рахувати головою СФГ "Берізка" ОСОБА_1.
9. 25 лютого 1997 року на ім`я ОСОБА_1 видано Державний акт на право постійного користування землею № ХР-04-00-000623 у межах згідно з планом для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею.
10. Богодухівською районною державною адміністрацією Харківської області (далі - Богодухівська РДА) 04 березня 1997 року видано свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи СФГ "Берізка", Ф/г "Берізка".
11. Розпорядженням Богодухівської РДА від 20 червня 1997 року № 360 зареєстровано статут СФГ "Берізка".
12. Відповідно до пункту 1.1 цього статуту СФГ створено на підставі Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" та доповнень до цього Закону, рішення Богодухівської районної Ради народних депутатів від 01 березня 1994 року № 9. Державний акт на право користування землею: серія ХР-04-00-000623, зареєстрований у Книзі записів за № 223.
13. Пунктом 1.6 статуту встановлено, що господарство "Берізка" створено у складі: ОСОБА_1 - голова фермерського господарства; Варченко Лідії Антонівни - член фермерського господарства.
14. Богодухівською РДА 31 травня 2002 року зареєстровано статут СФГ "Берізка" в новій редакції, пунктами 1.2, 1.3 якого встановлено, що засновником господарства є ОСОБА_1, який також є головою господарства, а членами - ОСОБА_3, ОСОБА_4 .
15. Судами встановлено, що головою СФГ "Берізка" ОСОБА_1. 17 липня 2006 року подано заяву зборам членів господарства, в якій він зазначив, що у зв`язку зі станом здоров`я та віком він у добровільному порядку складає з себе повноваження голови господарства та його засновника і виходить зі складу членів господарства.
16. Рішенням зборів членів СФГ "Берізка", оформленим протоколом від 25 липня 2006 року № 1, затверджено зміни № 1 до статуту СФГ "Берізка", які зареєстровані Богодухівською РДА 27 липня 2006 року за реєстраційним № 14501050001000557.
17. Згідно з пунктом 1 цих змін до статуту СФГ "Берізка", пункт 1.2 розділу 1 статуту господарства викладено в такій редакції: "1.2. Головою господарства є ОСОБА_4 ". Пункт 1.3 розділу 1 цього статуту виключено.
18. Державним реєстратором Богодухівської РДА 31 липня 2011 року зареєстрований статут СФГ "Берізка" у новій редакції, затверджений ОСОБА_5 19 серпня 2011 року, пунктом 1.2 якого встановлено, що засновником господарства є ОСОБА_6, яка є також головою господарства.
19. Пунктом 5.1 цього статуту встановлено, що до земель господарства належать земельні ділянки, отримані (придбані) засновником господарства у власність, у постійне користування та надані господарству в оренду. Земельні ділянки, що належать членам господарства на праві власності згідно з державним актом про приватну власність, не є власністю господарства. Право користування цими ділянками передається господарству для сільськогосподарських цілей, відповідно до чинного законодавства України, що регулює земельні питання.
20. 04 червня 2013 року ОСОБА_1 помер (свідоцтво про смерть від 05 червня 2013 року серії НОМЕР_1 ).
21. Наказом ГУ Держгеокадастру від 02 березня 2018 року № 1106-СГ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" припинено право постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення площею 45,4000 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Улянівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 25 лютого 1997 року серії ХР-04-00-000623, у зв`язку зі смертю користувача земельної ділянки гр. ОСОБА_1 . Земельну ділянку загальною площею 45,4000 га віднесено до земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення на території Улянівської сільської ради Богодухівського району Харківської області.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
22. Рішенням Господарського суду Харківської області від 08 жовтня 2018 року позов задоволено: визнано за СФГ "Берізка" право постійного користування земельною ділянкою; визнано недійсним наказ.
23. Рішення суду мотивовано тим, що право постійного користування земельними ділянками, набуте в установленому законодавством порядку до 01 січня 2002 року, після набрання чинності статтею 92 Земельного кодексу України не скасовується та не обмежується; постійним користувачем земельної ділянки є СФГ; ГУ Держгеокадастру не обґрунтувало та не довело наявність суспільного інтересу для припинення права СФГ на користування земельною ділянкою і порушень прав держави, територіальної громади, ГУ Держгеокадастру внаслідок виникнення у СФГ такого права; наказ порушує базові гарантії захисту права мирного володіння майном, встановлені Конвенцією.
24. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19 серпня 2019 року рішення місцевого суду скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.
25. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що згідно з положеннями земельного законодавства, що діяло на час звернення СФГ з позовом до суду, набуття права постійного користування землею СФГ (для ведення фермерського господарства) не передбачено; земельна ділянка, яка надана у постійне користування ОСОБА_1, не залишилась на титулі постійного користування у СФГ, оскільки відповідне право користування земельною ділянкою припинилось у зв`язку зі смертю особи, яка таке право отримала; СФГ не довело наявності свого порушеного права, вимагаючи визнати недійсним наказ; надані СФГ довідки ГУ Держгеокадастру про склад земель, які обліковуються за СФГ, податкові декларації з фіксованого сільськогосподарського податку та статистичні звіти не є правовстановлюючими документами і доказом наявності права постійного користування землею; матеріали справи не містять доказів використання СФГ земельної ділянки з метою ведення селянського (фермерського) господарства з 2014 року, зокрема, її обробки, збору врожаю, сплати податків. При цьому суд апеляційної інстанції послався на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 922/3312/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 922/2103/17, від 11 червня 2019 року у справі № 912/3219/17 та у постановах Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі
№ 6-2329цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 657/731/14-ц та від 23 листопада 2016 року у справі № 6-3113цс15.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
26. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, у вересні 2019 року СФГ "Берізка" подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 19 серпня 2019 року та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 08 жовтня 2018 року.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
27. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 25 жовтня 2019 року відкрив касаційне провадження та призначив до розгляду касаційну скаргу СФГ "Берізка", надавши учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу, витребував з Господарського суду Харківської області та Східного апеляційного господарського суду матеріали справи № 922/989/18.
28. Ухвалою від 19 листопада 2019 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду цю справу разом із касаційною скаргою СФГ "Берізка" передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
29. Згідно з частиною п`ятою статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
30. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд касаційної інстанції вказав, що вона містить виключну правову проблему, вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики та зазначив, що правова проблема у цій справі зводиться до вирішення питання про визначення особи, якій належить право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, про що видано Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою на ім`я фізичної особи як засновника фермерського господарства.
31. Так, суд касаційної інстанції зазначив, що за висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 05 жовтня 2016 року у справі № 181/698/14-ц, від 23 листопада 2016 року у справі № 657/731/14-ц, від 05 жовтня 2016 року у справі № 6-2329цс16, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, викладеними у постановах від 18 березня 2019 року у справі № 472/598/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 587/260/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 376/2038/14-ц, право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі Державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю засновника СФГ, на ім`я якого було видано акт на право постійного користування земельною ділянкою. Разом з тим позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц, дозволяє дійти висновку, що у правовідносинах постійного користування земельною ділянкою, наданою засновнику фермерського господарства, відбувається фактична заміна користувача й обов`язки землекористувача переходять до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.
32. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що вирішення цієї виключної правової проблеми необхідне для забезпечення дотримання вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції з огляду на те, що в цій справі засновник, на ім`я якого було видано акт на право постійного користування земельною ділянкою, за життя вийшов зі складу СФГ, у якому залишився інший член цього господарства (онука засновника), а СФГ тривалий час продовжувало користуватись зазначеною земельною ділянкою після виходу засновника з СФГ з 17 липня 2006 року по дату його смерті - 04 червня 2013 року, та, у подальшому, по дату прийняття наказу 02 березня 2018 року.
33. З огляду на виключність правової проблеми у цій справі, справу прийнято та призначено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
34. Касаційна скарга СФГ "Берізка" обґрунтована неправильним застосуванням апеляційним судом положень статей 1, 8, 41 Конституції України, частини першої статті 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на час надання земельної ділянки та створення СФГ), частини четвертої статті 1, частини першої статті 3, частини першої статті 10, статей 9, 11, 14, 18 Закону України "Про фермерське господарство" (у редакції, чинній на момент звернення з цим позовом до суду), статті 27 Земельного кодексу України 1990 року, статті 1 Першого протоколу до Конвенції, статей 15, 16, 369 Цивільного кодексу України.
35. СФГ "Берізка" у своїй касаційній скарзі також зазначило, що для фактичної заміни орендаря та переходу обов`язків користувача земельної ділянки до фермерського господарства має значення факт державної реєстрації останнього, а не внесення земельних ділянок до його статутного капіталу (пункт 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц).
36. Інші учасники справи письмово своєї позиції стосовно касаційної скарги СФГ "Берізка" не виклали.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
37. Предметом позову у цій справі є визнання за СФГ "Берізка" права постійного користування земельною ділянкою площею 45,40 га в межах згідно з планом, розташованою на території Улянівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, призначеної для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана ОСОБА_1 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серія ХР-04-00-000623 на підставі розпорядження Богодухівської районної ради від 01 березня 1994 року № 9, та визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру від 02 березня 2018 року
№ 1106-СГ "Про припинення права користування земельною ділянкою" з підстав порушення прав позивача на користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства.
38. Згідно із частиною першою статті 51 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року, на момент створення СФГ "Берізка") громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.
39. Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року, на момент створення СФГ "Берізка") користування землею може бути постійним або тимчасовим.У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.
40. Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року, на момент створення СФГ "Берізка") право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
41. З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_2, земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.
42. Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції Закону від 23 липня 1993 року № 3312-XII, на момент створення СФГ "Берізка"; втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV "Про фермерське господарство") після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.
43. Звідси законодавством, чинним на момент створення СФГ "Берізка", було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.
44. 19 червня 2003 року було прийнято новий Закон України № 937-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.
45. У статті 1 Закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
46. Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
47. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних
осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV).
48. Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
49. Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
50. Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.
51. Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.
52. Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19).
53. З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.
54. Верховний Суд України, застосовуючи приписи статей 9, 11, 14, 16, 17, 18 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-XII, який був чинним до 29 липня 2003 року, та статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 937-IV, який набрав чинності 29 липня 2003 року, вважав, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась (див. ухвали Верховного Суду України від 24 жовтня 2007 року у справі № 6-20859св07, від 10 жовтня
2007 року у справі № 6-14879св07, від 30 січня 2008 року у справі № 6-20275св07).
55. Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц, 16 січня 2019 року у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 628/776/18).
56. Згідно із частиною першою статті 92 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року, на момент виходу із СФГ ОСОБА_1.) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації (частина друга статті 92 цього Кодексу).
57. З наведеного вбачається, що на момент виходу ОСОБА_1 із СФГ "Берізка" право громадян та приватних юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування законодавством не передбачено.
58. Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року, на момент виходу із СФГ ОСОБА_1.), який діяв з 01 січня 2002 року (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.
59. Проте Конституційний Суд України Рішенням N 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.
60. Звідси громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.
61. Велика Палата Верховного Суду вважає, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).