Постанова
Іменем України
16 липня 2020 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Бущенко А.П.,
Крет Г.Р.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Кузнєцов С.М.,
захисник Данич О.С. (у режимі відеоконференції),
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, та потерпілого ОСОБА_1 навирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 червня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року у кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
1. Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
Прокурор у касаційній скарзі виклав вимогу до суду касаційної інстанції про скасування ухвали апеляційного суду, постановленої стосовно засудженого ОСОБА_3, та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Вимогу мотивував неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме безпідставним застосуванням положень ст. 75 КК України щодо звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, що у наслідку призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даним про його особу внаслідок м`якості. Також вказав, що при призначенні покарання судом безпідставно не було враховано обставину, яка обтяжує покарання, а саме вчинення злочину у стані алкогольного спʼяніння, що ОСОБА_3 негативно характеризується, не відшкодував завдані злочином збитки. Зазначив при цьому про невиконання повною мірою судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК України при апеляційній перевірці вироку за доводами скарги сторони обвинувачення.
Потерпілий у своїй касаційній скарзі наголошує на незаконності оскаржуваних ним вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду в частині призначеного покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, що вважає неправильним, та наполягає, що засудженому ОСОБА_3 слід було призначити покарання, яке він має відбувати реально. Зазначив, що під час судового розгляду його думку, як потерпілого, щодо розміру й виду покарання суди не врахували. Вважає, що у суду не було підстав визнавати обставиною, яка помʼякшує покарання, щире каяття, оскільки ОСОБА_3 лише визнав вину, однак не розкаявся, не вибачався, не намагався відшкодувати заподіяні злочином збитки. Крім того, стверджує, що йому не було розʼяснено судом право на подання цивільного позову у межах кримінального провадження. Ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки належної перевірки доводів його апеляційної скарги не було проведено.
2. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
2.1 Суд першої інстанції, рішення якого оскаржується
За вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 червня 2019 року засуджено ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю три роки, та покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Вироком суду також вирішено долю речових доказів та питання щодо процесуальних витрат.
2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року апеляційні скарги першого заступника Чернігівської області та потерпілого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 червня 2019 року стосовно засудженого ОСОБА_3 - без зміни.
2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами
27 лютого 2019 року приблизно о 09 год. 50 хв. ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки "Volkswagen Transporter 4", державний номерний знак НОМЕР_1, будучи у стані алкогольного сп`яніння, рухаючись автодорогою у напрямку с. Боромики Чернігівського району Чернігівської області, на відстані 890 метрів від головної дороги Р-12, на заокругленій ділянці дороги, не вибрав безпечної швидкості для руху, небезпечно змінив напрямок руху та виїхав за межі проїзної частини, де скоїв наїзд на придорожнє дерево.
У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди пасажир вказаного автомобіля ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, які згідно з висновком судово-медичної експертизи від 25 березня 2019 року № 244, у своїй сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.
У даній дорожній обстановці ОСОБА_3 порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 (б), 12.1, 10.1, 2.9 (а) Правил дорожнього руху, що стало умовою та причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди.
Своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.
3. Доводи інших учасників судового провадження
Прокурор у засіданні суду касаційної інстанції підтримав касаційну скаргу прокурора та частково касаційну скаргу потерпілого - в частині невідповідності призначеного покарання ОСОБА_3 ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винного через м`якість.
Захисник заперечував проти задоволення касаційних скарг прокурора та потерпілого, стверджуючи про законність та обґрунтованість оскаржуваних у касаційному порядку судових рішень.
4. Джерела права й акти їх застосування
4.1 Кримінальний кодекс України
4.1.1 Стаття 75. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
Частина 1. Якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
4.2 Кримінальний процесуальний кодекс України
4.2.1 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення
Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
4.2.2 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Частина 2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.